КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий у 1-й інстанції: Маценко Н.П. Суддя-доповідач: Епель О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2014 року Справа: № 1007/12842/12 (2а/361/36/13)
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,
за участю секретаря Бабенка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до міського голови міста Бровари Сапожка Ігоря Васильовича про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до міського голови міста Бровари Сапожка Ігоря Васильовича ( далі - відповідач ) про визнання протиправними дій посадової особи Броварської міської ради Київської області - міського голови Сапожка Ігоря Васильовича щодо не внесення на розгляд чергової сесії клопотання ОСОБА_2 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ) у межах норм безоплатної приватизації; зобов'язання відповідача винести на засідання чергової сесії міської ради та розглянути зазначене клопотання та відшкодувати ОСОБА_2 шкоду в розмірі 8000 грн., завдану протиправними діями,та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Броварський міськрайонний суд Київської області своєю постановою від 24 січня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2013 року та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Броварської міської ради Київської області з клопотанням при надання йому безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею до 0,10 га в межах м. Бровари з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. До клопотання позивач додав копію паспорта, податкового номеру, договору доручення та графічні матеріали.
Листом виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 18 вересня 2012 року № 9-7-1383 ОСОБА_2 було повідомлено про невідповідність поданого ним пакету документів вимогам статті 118 Земельного кодексу України та зазначено, що при наявності графічних матеріалів, які відповідають вимогам чинного законодавства, його клопотання буде винесено на розгляд чергової сесії Броварської міської ради.
12 жовтня 2012 року позивач повторно звернувся до Броварської міської ради Київської області із тотожнім клопотанням, до якого ОСОБА_2 надав ті самі документи, що були подані ним при первісному зверненні із клопотанням про виділення земельної ділянки, та копію поштового опису про відправлення цінним листом первинного клопотання з усіма документами, доданими в переліку до нього.
Листом від 23 жовтня 2012 року виконавчий комітет Броварської міської ради повторно роз'яснив позивачу, що недотримання ним вимог статті 118 Земельного кодексу України при зверненні із клопотанням про виділення земельної ділянки, зокрема, ненадання графічних матеріалів з конкретно визначеним місцем розташування земельної ділянки, позбавляє міську раду можливості ідентифікувати об'єкт на відповідність вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про Державний земельний кадастр» і тим самим прийняти обґрунтоване рішення, як про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так і про відмову у його наданні.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( далі - Закон № 280/97-ВР ), Земельним кодексом України ( далі - ЗК України ), Законом України «Про землеустрій» ( далі - Закон N 858-IV ).
Так, відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних завданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Аналогічна правова норма закріплена в частині 1 статті 122 ЗК України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Дослідження статей 81, 116 ЗК України надає підстави вважати, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) повинні звернутися з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Зі змісту частини 7 вказаної статті вбачається, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрої і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з наведеного нормативного положення, а також частини 1 статті 50 Закону № 858-IV вбачається, що при зверненні із клопотанням про виділення безоплатно у власність земельної ділянки зацікавленою особою серед інших документів, передбачених у частині 6 статті 118 ЗК України, зокрема, має подаватися проект землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки.
Згідно до абзацу 2 частини 7 статті 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Таким чином, зі змісту наведених правових положень вбачається, що до клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки із чітким визначенням її меж у масштабному вимірі та географічному просторі.
При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не було виконано вказаних законодавчих приписів, зокрема, при звернення до Броварської міської ради із клопотанням про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 не було надано графічних матеріалів із визначенням конкретного місця розташування об'єкту.
Доводи апелянта стосовно того, що при зверненні з клопотанням про надання безоплатно у власність земельної ділянки до клопотання додаються графічні матеріали із зображенням населеного пункту, в якому особа бажає отримати земельну ділянку, а не конкретного місця розташування такої ділянки, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на те, що відсутність передбачених законом графічних матеріалів, встановлюючих конкретне місце розташування земельної ділянки, унеможливлює виконання відповідачем обов'язку зі здійснення перевірки об'єкту на відповідність до генеральних планів населених пунктів, містобудівної документації та інших вимог, передбачених частинами 6,7 статті 118 ЗК України.
Разом з тим, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було помилково застосовано положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження типової форми заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки» від 18 лютого 2009 року № 113 при вирішенні даного спору, оскільки вказана постанова була прийнята на виконання статті 151 ЗК України, предметом регулювання якої є викуп земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності, а не безоплатна приватизація земельних ділянок громадянами.
Між тим, вказана обставина не стала підставою для невірного по суті вирішення справи судом першої інстанції, а тому, у силу положень статті 202 КАС України, не є підставою для його скасування.
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 звернувся із позовом до міського голови міста Бровари, вважаючи, що саме цією посадовою особою суб'єкта владних повноважень було порушено вимоги земельного законодавства та законодавства у галузі місцевого самоврядування. Однак, у відповідності до вищевикладених законодавчих норм, а саме: пункту 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР, статей 118, 122 ЗК України, до повноважень міського голови не входить внесення на розгляд сесії клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки.
Крім того, як первісне, так і повторне клопотання ОСОБА_2 про виділення та передачу у власність земельної ділянки були адресовані не міському голові, а Броварській міській раді Київської області, листи реагування на спірні клопотання позивача були складені від імені виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області. Наявність на зазначених листах підпису міського голови означає посвідчення їхньої дійсності компетентною посадовою особою суб'єкта владних повноважень та не є підставою вважати, що вони складені від імені цієї посадової особи і, тим більше, не є приводом стверджувати про наявність обов'язку міського голови вносити на розгляд сесії клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що міський голова у міста Бровари в даному адміністративному спорі є неналежним відповідачем, при цьому, виходячи з вимог статті 52 КАС України, заміна неналежної сторони у справі є правом суду першої інстанції, але не обов'язком, а суд апеляційної інстанції взагалі не наділений процесуальною компетенцією щодо залучення належного відповідача у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не дотримався порядку звернення із клопотанням про виділення земельної ділянки, передбаченого статтею118 ЗК України, а також щодо відсутності ознак протиправності дій посадової особи органу місцевого самоврядування щодо не внесення на розгляд чергової сесії клопотання в порядку, передбаченому частиною 6 статті 118 ЗК України про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи та дотримано вимоги статті 159 КАС України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2013 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Федотов І.В.
Ісаєнко Ю.А.