АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 3/604/87/14Головуючий у 1-й інстанції - Кузьменко І.О.
Провадження № 33/789/40/14 Доповідач - Декайло П.В.
Категорія - ч.2 ст.130, ст.122-2 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 квітня 2014 р. м. Тернопіль
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Декайло П.В., з участю особи, у відношенні якої складено протоколи про адміністративні правопорушення - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справ про адміністративні правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Підволочиського районного суду від 11 березня 2014 року, -
В С Т А Н О В И В :
Цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, непрацюючого, раніше притягнутого до адміністративної відповідальності згідно постанови Підволочиського районного суду від 15 серпня 2013 року за ч.2 ст.130 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки з оплатним вилученням транспортного засобу, -
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ст.122-2 КУпАП, і на підставі ст.36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб без оплатного вилучення транспортного засобу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп. у доход держави.
Як зазначено у постанові, ОСОБА_1, будучи притягнутим 15 серпня 2013 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, 09 січня 2014 року о 02 год. 30 хв. в с. Качанівка Підволочиського району Тернопільської області керував автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Також 09 січня 2014 року о 02 год. 30 хв. ОСОБА_1, в с. Качанівка Підволочиського району Тернопільської області, керуючи автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1, не виконав вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, що подавались за допомогою жезла і свистка та проблискових маячків синього і червоного кольору, чим порушив п.2.4 Правил дорожнього руху України.
У апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації скоєних ним адміністративних правопорушень, просить скасувати судове рішення в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, і замінити його на штраф.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що розгляд даної справи судом проведено не об'єктивно, з порушенням процесуальних норм закону, і поза увагою залишено те, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, має на утриманні пристарілого дідуся - ОСОБА_2, 1932 року народження, і дядька - ОСОБА_3, 1960 року народження, інваліда ІІ групи.
Заслухавши апелянта ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та, з мотивів викладених у ній, просить скасувати судове рішення в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, і замінити його на штраф, розглянувши матеріали справ та дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що вона не підлягає до задоволення виходячи з таких міркувань.
Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ст.122-2 КУпАП, а також правильність кваліфікації його дій за даними статтями КУпАП в апеляційній скарзі апелянтом не оспорюється.
Що стосується викладеного у апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохання, про заміну накладеного на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на штраф, то воно не заслуговує на увагу, оскільки санкцією ч.2 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, не передбачено такого виду стягнення, як штраф.
Окрім цього, КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не має.
Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_1 найсуворіше адміністративне стягнення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.33 КУпАП, не в повній мірі врахував особу порушника та обставини, що пом'якшують його відповідальність.
Зокрема, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, має на утриманні пристарілого дідуся - ОСОБА_2, 1932 року народження, і дядька - ОСОБА_3, 1960 року народження, інваліда ІІ групи.
Беручи до уваги наведене, приходжу до переконання, що судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП слід змінити, і пом'якшити обране йому судом першої інстанції за цією статтею стягнення у виді адміністративного арешту - до 10 діб без оплатного вилучення транспортного засобу.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Підволочиського районного суду від 11 березня 2014 року в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП - змінити.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.2 ст.130 КУпАП у виді адміністративного арешту на строк 10 діб без оплатного вилучення транспортного засобу.
За ст.122-2 КУпАП залишити те адміністративне стягнення, яке накладене на ОСОБА_1 судом першої інстанції.
На підставі ст.36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за більш серйозне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП у виді адміністративного арешту на строк 10 діб без оплатного вилучення транспортного засобу.
В решті постанову Підволочиського районного суду від 11 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області П.В. Декайло