ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 р. | № 40/378 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” |
на постанову Київського апеляційного | Господарського суду |
від | 18 квітня 2006 року |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “СП “Агора”GV”AGORA” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” |
про | стягнення 30000 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача: Савон О.А. дов. від 10.01.06;
від відповідача: Линник Л.С. дов. від 11.01.06.
Товариством з обмеженою відповідальністю “СП “Агора”GV”AGORA” у вересні 2004 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” 30000 грн., отриманих без достатніх правових підстав. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому позивач посилався на те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, це свідчить, на його думку, про неукладення договору купівлі-продажу, а відтак 30000 грн., перерахованих в якості передоплати за обладнання, вважав отриманими без достатніх правових підстав.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01 лютого 2006 року, ухваленим суддею Смірновою Л.Г., позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СП “Агора”GV”AGORA” 30000 грн. В рішенні зазначено, що підписи від імені Волкова А.М. на видатковій накладній №РП-1/03/12 від 03.12.2002 і акті приймання-передачі товару здійснені іншою особою, а відтиски печатки не є відтисками печатки позивача, що спростовує твердження відповідача про виконання ним зобов’язань з поставки обладнання.
Київський апеляційний господарський суд у складі головуючого-судді Кондес Л.О., та суддів Куровського С.В., Михальською Ю.Б. постановою від 18 квітня 2006 року залишив без змін перевірене рішення господарського суду м. Києва з тих же підстав, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” залишив без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить судові акти у справі скасувати та відмовити в позові. Товариство вважає, що судами попередніх інстанцій порушені приписи матеріального та процесуального права. Заявник наголошує на помилковому, на його думку, застосуванні судом приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому заявник наголошує на існуванні між сторонами господарських зобов’язань, які виникли на підставі договору від 01.11.2002 №01/11-02. Цей договір судом неукладним не визнаний, а позивачем не спростований факт його укладання. Скаржник вважає відмову в задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи безпідставною. За його твердженням, висновки експертиз №343 від 05.04.2005 і №6473 від 20.10.2005 є необ’єктивними, оскільки як зразки підписів Волкова А.М., так і відтиски печатки ТОВ “СП “Агора”GV”AGORA” були надані експерту позивачем, а не вчинені в присутності експерта та представника відповідача. Товариство звертає увагу колегії суддів на виконанні зобов’язань з поставки холодильних установок на суму 30000 грн. позивачеві. Заявник вважає, що судом апеляційної інстанції порушені приписи процесуального права, зокрема статті 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “СП “Агора”GV”AGORA” відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” 30000 грн., отриманих останнім без достатніх правових підстав. Позивач стверджує, що між ним і ТОВ “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” на підставі усної домовленості про закупівлю холодильних установок та металоконструкцій, згідно рахунку-фактури №1/18 від 18.11.2002 він перерахував відповідачеві спірну суму платіжним дорученням №358 від 19.11.2002, проте товару не отримав. Товариством з обмеженою відповідальністю “СП “Агора”GV”AGORA” 25.06.2003 пред’явлено до відповідача вимогу №25/06 про повернення перерахованих коштів, яка залишена відповідачем без виконання. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності факту поставки обладнання відповідачем, а відтак визнали, що 30000 грн. передоплати за обладнання, отримані останнім без достатніх правових підстав. Такі висновки господарських судів є передчасними. При цьому суди обох інстанцій помилково не надали оцінки доводу відповідача щодо існування між сторонами господарських зобов’язань, які виникли на підставі договору від 01.11.2002 №01/11-02. Цей довід скаржник висував упродовж всього розгляду спору (на 43 арк. І тому справи та на 50 арк. ІІ тому справи). Разом з тим, судами не враховано і твердження відповідача про недоліки проведених експертиз. Беручи до уваги вищевикладене, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та ухваленні судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянуті судові акти цим вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 у справі №40/378 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ФерЕйт” задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич