АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/357/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - Вовк Є.І.
Доповідач - Ящук Т.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановила:
В листопаді 2011 року позивач ПАТ «Перший Український міжнародний банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором на загальну суму 82 470,91 доларів США.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2012 року позов задоволено.
Стягнуто на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 заборгованість в сумі 82 470,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.07.2012 року становить 659 148 грн. 75 коп., з яких: заборгованість по сплаті основної суми кредиту 66 027,82 доларів США; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом 262,08 доларів США; пеня 15 169,76 доларів США; штраф 1011,25 доларів США та судові витрати в сумі 1820 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.
Вказував, що ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи, а тому не мав можливості приймати участь у справі та не міг подати докази та заперечення, які мають значення для справи. В матеріалах справи немає жодного належного доказу про існування заборгованості. Розрахунок заборгованості не є належним доказом, оскільки в матеріалах справи не має доказів, того що, підписант має повноваження підписувати розрахунки заборгованості.
Крім того, апелянт вважає, що банк незаконно надав відповідачу кредит в іноземній валюті, оскільки не має індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти та території України як засобу платежу, а тому відповідач ОСОБА_2 позбавлений можливості законно сплачувати ануїтентний платіж за кредитним договором.
Також посилався на те, що в ході розгляду заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 дізнався, що заставний автомобіль два роки тому передано банку для добровільної реалізації. Оскільки ОСОБА_2 не є власником автомобіля та заставодавцем, жодних документів з цього приводу він не має. Співробітники банку не надали інформацію щодо реалізації цього заставного майна та розміру погашених зобов'язань за рахунок реалізації.
В судове засідання апелянт, його представник та відповідач ОСОБА_4 повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення судових повісток, тому колегією суддів визнано за можливе розглянути справу в їх відсутності.
Представник позивача в судовому засіданні вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2008 року між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №6741271, за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит на суму 101 125 доларів США на строк до 28.08.2015 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 12,99 %. Свої зобов'язання позивач виконав, надавши відповідачу ОСОБА_4 кредит на суму 101 125 доларів США.
На забезпечення належного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором 29.08.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав , у зв'язку з чим станом на 07.09.2011 року утворилась заборгованість, яка складає 82 470,91 доларів США, з яких заборгованість по сплаті основної суми кредиту - 66 027,82 доларів США; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 262,08 доларів США, пеня - 15169,76 доларів США; штраф - 1011,25 доларів США. Сума заборгованості у гривнях за курсом НБУ станом на 04.07.2012 року становить 659 148 грн. 75 коп.
Враховуючи, що відповідачами порушено передбачений договором порядок погашення заборгованості, відповідачі прийняті на себе зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості не виконують, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості з відповідачів, як з боржника та поручителя, на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними, обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Норми матеріального права - ст. 526, 530, 549, 550, 554, 559, 1054 ЦК України відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, вони були правильно відхилені судом першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в ухвалі від 10.09.2013 року про залишення без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення, судові повістки про виклик до суду відповідача ОСОБА_2 отримували під розписку за місцем його проживання члени сім'ї відповідача - дружина та дочка, що відповідно до положень ч. 3 ст. 76 ЦПК України є належним врученням судової повістки.
Доводи апелянта про те, що розрахунок заборгованості є неналежним доказом суми заборгованості, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наданий позивачем розрахунок, підписаний керуючим філією ПАТ «ПУМБ» у м. Києві, містить нарахування усіх складових заборгованості із обґрунтуванням відповідними пунктами договору, зокрема: нарахування відсотків за користування кредитом та порядок фактичного погашення нарахованих відсотків; розрахунок суми заборгованості із зазначенням розміру сплачених сум; розрахунок суми пені за порушення сплати відсотків за користування кредитом та за порушення строків сплати суми кредиту; розрахунок суми штрафу.
Підстав для сумніву у правильності наведених розрахунків не вбачається. За період з часу подання заяви про перегляд заочного рішення - 23.08.2013 року до даного часу апелянтом не надано жодних доказів тих обставин, що сума погашеного кредиту є більшою, ніж зазначено у розрахунку. Обґрунтованих доводів щодо неправильності нарахування заборгованості по процентах, пені та штрафу - апеляційна скарга не містить, власного розрахунку заборгованості, який апелянт вважає правильним, ним не подано.
Із розрахунку заборгованості, наявних у матеріалах справи копій вимог до боржника та поручителя про погашення суми заборгованості та наданих представником банку до суду апеляційної інстанції доказів, клопотання про витребування яких заявляв апелянт в апеляційній скарзі, колегією суддів встановлено наступне.
Станом на 17.11.2009 року у зв'язку з несплатою кредиту та процентів за користування ним у боржника ОСОБА_4 склалась прострочена заборгованість: по поверненню кредиту - 7244,52 долари США та по сплаті процентів - 3820,25 доларів США. 01.04.2009 року та 17.11.2009 року банком були направлені вимоги боржнику ОСОБА_4 та поручителю ОСОБА_2 про усунення порушення кредитного договору та повернення всієї суми кредиту та процентів. Вказані вимоги були отримані відповідачами відповідно 03.04.2009 року та 24.11.2009 року ( а.с. 26-31).
У зв'язку з несплатою зазначеної суми заборгованості, на підставі поданих представником ПАТ «Перший Український міжнародний банк» документів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 27.05.2010 року було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на транспортний засіб - автомобіль Lexus LX 570, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, що був переданий ОСОБА_4 у заставу банку за договором застави від 29.08.2008 року.
Виручені від реалізації автомобіля кошти пропонувалось спрямувати на погашення заборгованості за кредитним договором № 6741271 від 29.08.2008 року, яка станом на 23.04.2010 року становила суму в розмірі 103 970,43 доларів США, що складалась із заборгованості за основною сумою кредиту та процентів за користування кредитом, а також пені - 17 436 грн. 13 коп. та витрат на вчинення виконавчого напису - 1700 грн.
Відповідно до протоколу проведення реалізації арештованого нерухомого майна від 12.07.2011 року, затвердженого директором філії 10 ПП «НИВА- В.Ш.», вищевказаний автомобіль було продано за 529 000 грн., з яких винагорода спеціалізованої організації становить 78 821 грн., а 450 179 грн. - підлягали перерахуванню на рахунок ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві. Згідно з постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, за рахунок реалізації транспортного засобу Lexus LX 570, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 сплачено борг на суму 404 621 грн. 10 коп.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем станом на 07.09.2011 року, зазначена сума 29.07.2011 року надійшла на рахунок банку та була зарахована: на погашення основної суми заборгованості - 27 529,84 долари США, відсотків за користування кредитом, нарахованих станом на 29.07.2011 року - 20 641,05 доларів США, а також на погашення пені та витрат на вчинення виконавчого напису - 19 136 грн. 13 коп. ( а.с. 11-13).
Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості, станом на 07.09.2011 року залишок непогашеної суми кредиту становить 66 027,82 долари США, залишок непогашених відсотків на дату розрахунку - 262,08 доларів США.
Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, у разі порушення відповідачем строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення.
На підставі даного положення договору банком нарахована пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, виходячи із встановленої на той час облікової ставки НБУ - 7,75% річних, за період з 08 жовтня 2010 року по 28 липня 2011 року на загальну суму 1869,32 долари США. За прострочення сплати основної суми кредиту нарахована пеня за період з 08 жовтня 2010 року по 07 вересня 2011 року на загальну суму 13 300,44 долари США. Загальна сума пені становить 15 169,76 доларів США.
Зазначений розмір пені не перевищує основного розміру заборгованості, істотних обставин, які б давали підстави для зменшення її розміру відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено, а колегією суддів з матеріалів справи не встановлено.
Крім того, на підставі п. 5.5 кредитного договору ( за кожний випадок порушення відповідачем обов'язків, передбачених пунктами 4.3.2 - 4.3.6 відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту) у зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_4 вимог п.4.3.3 кредитного договору, банком нараховано штраф у розмірі 1011,25 доларів США.
Посилання апелянта на договір № 380/882/06-Пі від 27.06.2006 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по кредитному договору № 6741271 від 29 серпня 2008 року.
Доводи апелянта щодо незаконності отримання та повернення суми кредиту в іноземній валюті колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки пунктом 3.3 кредитного договору сторони визначили, що надання банку коштів в рахунок повернення кредиту та сплати процентів за цим договором здійснюється виключно у валюті кредиту.
В пункті 1.1.1 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник несе усі валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором.
Пунктом 5.1.1 договору поруки визначено, що поручитель ОСОБА_2 повністю ознайомився з договорами, з яких випливає зобов'язання, виконання якого забезпечене порукою за цим договором, всі умови цих договорів йому зрозумілі.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», ст. 99 Конституції України визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, мав право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті.
Пунктом 11 зазначеної Постанови визначено, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
Відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 30.03.2012 року, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець ( позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст. 553 ЦК України.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: