ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2014 року Житомир справа № 806/199/14
час прийняття: 10 год. 10 хв. категорія 10.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
за участі секретаря Бондаренка Д.А.,
за участі позивача ОСОБА_1,
за участі представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України, директора Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Машкіна Владислава Геннадійовича про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Департаменту пенсійного забезпечення та директора Департаменту пенсійного забезпечення Машкіна В.Г. в наданні недостовірної та неповної інформації, зобов'язати Депертамент пенсійного забезпечення та директора Департаменту пенсійного забезпечення Машкіна В.Г. надати достовірну та повну інформацію відповідно чинного законодавства та рішень суду, які набрали законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що листом відповідача від 09 січня 2014 року їй надана відповідь на звернення, що направлялось до Міністерства праці та соціальної політики України, яка не стосується предмету звернення. Зазначає, що такі дії відповідачів порушують її права, свободи та інтереси.
Позивач та його представник в судовому позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно, до суду подали письмові заперечення де просили відмовити в задоволенні позовних вимог та розглядати справу без їх участі.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон № 2939-VI).
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закону № 2939-VI).
Статтею 1 вказаного Закону № 2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Аналіз вказаної правової норми дає підстави стверджувати, що адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення і настання для особи негативних юридичних наслідків.
Судом встановлено, що постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 25 грудня 2012 року по справі 2а-954/12 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії, позов задоволено. В тому числі зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області нарахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника в розмірі - 50 відсотків пенсії померлого годувальника з 01 травня 2012 року (а.с.10).
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.11-12), а отже набрало законної сили.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Встановлено, що зазначене судове рішення управлінням Пенсійного фонду України м. Житомирі Житомирської області в добровільному порядку не виконано.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, з заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
25 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Міністерства праці та соціальної політики зі зверненням, в якому просила втрутися та встановити законність в органі Пенсійного фонду міста Житомира Житомирської області щодо встановлення та виплати їй пенсії відповідно до чинного законодавства та рішень суду.
Як зазначається в письмових запереченнях відповідача, що від Міністерства праці та соціальної політики до Пенсійного фонду України надійшло звернення позивачки, в якому остання ставить питання про виплату пенсії відповідно до чинного законодавства та рішень суду.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 у своєму зверненні фактично просила Міністерство праці та соціальної політики України спрямувати і скоординувати діяльність управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області щодо виконання вказаного судового рішення.
Указом Президента України від 06 квітня 2013 року № 389/2011 затверджено Положення про Міністерство соціальної політики України (далі - Положення № 389/2011), відповідно до пункту 1 якого Мінсоцполітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики в тому числі у сфері соціального захисту та соціального обслуговування населення.
Відповідно до п.10 зазначеного Положення, Міністр спрямовує та координує діяльність в тому числі Пенсійного фонду України.
Листом за підписом директора Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Машкін В.Г. від 09 січня 2014 року за вих. № 18150/Ю-4 позивачці була надана відповідь на вказане звернення, в якій роз'яснено законодавство з питань виконання рішень суду, а також зазначено, що надається допомога у отриманні документів, що підтверджують роботу чоловіка в зоні відчуження, та довідки про заробітну плату, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства. Та сказано, що після надходження необхідних довідок буде вирішено питання щодо доцільності призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст.15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Зі змісту спірної відповіді встановлено, що відповідачем надано відповідь на звернення позивача не по суті порушеного позивачем питання.
За таких обставин, судом встановлено, що дії відповідача - Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України щодо надання відповіді на звернення позивача відповіді від 09 січня 2014 року за вих. № 18150/Ю-4 не по суті порушених ОСОБА_1 вимог є неправомірними.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частина 2 вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України не наведено достатніх і належних доводів щодо надання належної інформації на звернення позивача, а тому суд визнає неправомірними дії Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України щодо надання відповіді не по суті звернення ОСОБА_1 та зобов'язує Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України надати відповідь по суті звернення ОСОБА_1 від 25.11.2013 (зареєстроване в Пенсійному фонді України за вхідним № 18150/Ю-4 від 13.12.2013).
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє, оскільки позивачем не надано доказів того, що саме директором Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Машкіним В.Г. порушено її права щодо надання недостовірної та неповної інформації по суті звернення.
Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України щодо надання відповіді не по суті звернення ОСОБА_1.
Зобов'язати Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України надати відповідь по суті звернення ОСОБА_1 від 25.11.2013 року (зареєстроване в Пенсійному фонді України за вхідним № 18150/Ю-4 від 13.12.2013 року).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Панкеєва