Справа № 347/3427/13-ц

Провадження № 22-ц/779/746/2014

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Фединяка В.Д.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Косівського районного суду від 03 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою про визнання незаконною та скасування постанови ВДВС Косівського районного управління юстиції від 25.11.2013 року про звернення стягнення на заробітну плату. В скарзі зазначила, що у державного виконавця не було підстав звертати стягнення на її заробітну плату, оскільки на майно боржника уже було накладено арешт у розмірі, який, на її думку, є цілком достатнім для задоволення вимог стягувача. Вважаючи оскаржувану постанову незаконною, просила скаргу задовольнити.

Ухвалою Косівського районного суду від 03 лютого 2014 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального права. Судом, на її думку, не було враховано того, що договір поруки був укладений нею під час шлюбу без згоди чоловіка ОСОБА_3, а також те, що стягнення заборгованості за зобов'язанням одного із подружжя накладається лише на особисте його майно. Апелянт вказує на те, що оскільки її заробітна плата є спільною сумісною власністю подружжя, то державний виконавець не вправі був звертати стягнення на її заробітну плату. Посилаючись на вищенаведене, ОСОБА_2 просила ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її скаргу.

ОСОБА_2 та представник ВДВС Косівського районного управління юстиції в засідання апеляційного суду не з'явились з невідомих підстав, хоч судові повідомлення їм було вручено завчасно. ОСОБА_2 надіслала апеляційному суду заяву про вирішення спору у її відсутності. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності сторін.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що державний виконавець, ухвалюючи постанову про звернення стягнення з заробітної плати ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами, діяв в межах наданих йому повноважень з метою виконання рішення суду, що вступило в законну силу. З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Косівського районного суду від 21.12.2012 року, яке набуло законної сили, частково задоволено позов ПАТ «ПроКредитБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та постановлено стягнути із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «ПроКредитБанк» 220442,92 грн заборгованості по кредитних договорах та 2204,43 грн судового збору. Цим же рішенням задоволено зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ «ПроКредитБанк» про розірвання кредитного договору та постановлено розірвати рамкову угоду від 05.08.2009 року №FW2601/186 та договори про надання траншу №1301.41621/ FW2601.186 від 17.12.2010 року та №1301.42230/ FW2601.186 від 30.11.2011 року, які укладені на підставі та в межах рамкової угоди (копія рішення а.с.5-7).

У виконання названого судового рішення 05.04.2013 року державним виконавцем ВДВС Косівського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №3 від 25.03.2013 року про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «ПроКредитБанк» 220442,92 грн заборгованості по кредитних договорах та 2204,43 грн судового збору, та надано боржникам строк до 12.04.2013 року для добровільного виконання рішення. (а.с.24). З метою виконання судового рішення державним виконавцем, шляхом надіслання відповідних запитів було перевірено майновий стан ОСОБА_2, і встановлено, що у боржника немає на праві приватної власності ні нерухомого майна, ні транспортних засобів, ні грошових вкладів у фінансових установах (відповіді на запити - а.с.29-33). Ніяких об'єктивних документальних відомостей про наявність у боржника іншого рухомого майна, якого могло б бути достатньо для погашення боргу в зазначеній вище істотній сумі ОСОБА_2 не надала.

В ч.68 ЗУ «Про виконавче провадження» вказано, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.

Оскільки у боржника майна, якого б було достатньо для покриття визначеної судовим рішенням кредитної заборгованості немає, і в добровільному порядку вона рішення суду не виконала, то 25.11.2013 року державним виконавцем правомірно було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі є законним і обгрунтованим. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 312-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Косівського районного суду від 03 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

В.Д. Фединяк