ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 р. | № 35/112 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий | Невдашенко Л.П. |
Суддів | Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” |
на постанову | від 13.04.2006 Київського апеляційного господарського суду |
у справі | №35/112 господарського суду міста Києва |
за позовом | Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” |
до | Житлово-будівельного кооперативу “Темп 14” |
про | стягнення 41998,40 грн. |
за участю представників сторін: |
позивача | не з’явились |
відповідача | Кулішова Н.С. |
ВСТАНОВИВ:
22.02.2005 Господарським судом м. Києва порушено провадження у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (надалі - Позивач) до Житлово-будівельного кооперативу «Темп - 14»(надалі - Відповідач) про стягнення 41 998,40 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2005 року № 35/112 позов АЕК "Київенерго" до ЖБК "Темп 14" про стягнення 41998,40 грн. задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 33568, 30 грн. основного боргу, 991,53 грн. - сума, на яку зріс борг, 318,51 грн. річних, 906,81 грн. інфляції та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. вказане рішення суду скасоване і прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позову АЕК “Київенерго” до ЖБК “Темп 14” про стягнення 41998,40 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить її скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановили попередні судові інстанції 01.05.2001 між позивачем та відповідачем було укладено договір №8021011, відповідно до якого позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку №1 до договору, а відповідач - дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, передбаченими в Додатку № 2 до договору.
Відповідно Додатку № 2 до зазначеного договору, відповідач щомісяця з 12 по 15 числа отримує в районному відділенні платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник в РВТ та забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалось нарахування за спожиту відповідачем теплову енергію з лютого 2002 року по січень 2005 року з урахуванням порядку проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за теплову енергію та обслуговуванням внутрішньобудинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, визначеного у додатку № 10 А до укладеного сторонами договору № 8021011 від 01.05.2001.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як зазначив місцевий господарський суд відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті спожитої з лютого 2002 року по січень 2005 року теплової енергії належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок договору № 8021011 від 01.05.2001, частково сплативши спожиту теплову енергію, внаслідок чого заборгованість перед позивачем станом на 01.01.2005 становила 33 586,30 грн., що підтверджується матеріалами справи.
На день вирішення спору в суді відповідачем не було сплачено 33586,30 грн. заборгованості за договором № 8021011 від 01.05.2001 в добровільному порядку і тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 33586,30 грн. основного боргу, 1991,53 грн. 3 % річних та 318,51 грн. суми, на яку зріс борг у зв’язку з інфляційними процесами.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем за умовами договору не надавалася достовірна інформація щодо методики розрахунків, так як, відпускна ціна теплової енергії перевищує тарифи КМДА на 50-60%; що позивачем було затримано встановлення засобу обліку (лічильника) теплової енергії до початку опалювального періоду, тобто опалення не було, але нарахування останнім були проведені; позивачем не відшкодовуються витрати на обслуговування внутрішньо-будинкових мереж тощо.
Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення.
З додатку № 3 до договору вбачається, що будинок, на який подається теплова енергія, не має орендарів, кількість зареєстрованих мешканців складає 289 осіб. Платежі населення здійснюються через ГІОЦ КМДА по тарифам згідно Розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.02.
Відповідно до п.2.2.5 договору передбачено, що позивач повинен надавати достовірну інформацію щодо методики розрахунків, режимів теплоспоживання, але як вбачається з матеріалів справи на неодноразове звернення відповідача про надання потрібної інформації відповідач не отримав відповіді, в зв'язку з чим був змушений звертатися до інших відповідних установ для отримання роз'яснень на зацікавлені питання. Вказаний факт підтверджується листами відповідача на адресу позивача з відмітками про отримання.
Пунктом 2.2.4 позивач повинен був сповіщати відповідача про зміну тарифів, але доказів цього у матеріалах справи не має, тоді як з розрахунків позивача вбачається, що тариф по центральному опаленню змінився з липня 2003 року, а по гарячому водопостачанню з липня 2002.
У матеріалах справи є листи відповідача щодо лічильників, які були зняті позивачем до початку опалювального періоду, про відключення як опалення, так і припинення гарячого водопостачання у зв'язку з ремонтними роботами на мережі, з проханням провести перерахунки за це, але доказів здійснення таких заходів суду не надано. Вказаний факт не заперечував представник позивача в судовому засіданні, який пояснив, що у період, коли не було лічильника, нарахування проводилися розрахунковим способом згідно договірних навантажень, що, на його думку, вигідніше відповідачу, оскільки сума нарахувань буде менше, ніж за приладами обліку.
Апеляційний суд посилаючись на листи КП “Голосіїв-житло” ЖЕО 103 дійшов висновку, що оскільки опалення та гарячого водопостачання не було у період, вказаний в актах про відсутність послуг, то позивач не мав права вимагати сплати за них.
Щодо стягнення інфляції та річних за прострочення проведення платежів, то апеляційний суд звернув увагу на те, що згідно із Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" № 554-4 від 20.02.03, пеня та інфляція на комунальні послуги для населення не нараховуються, розщеплення платежів проводиться ГІОЦ, населення оплачує комунальні послуги також через ГІОЦ. Враховуючи, що мешканцями укладені договори про реструктуризацію заборгованості, стягнення сум з відповідача може спричинити подвійну оплату. Крім того, ГІОЦ розщепляючи платежі та перераховуючи їх на користь підприємств що надають послуги з постачання газу, води, теплової енергії не вказують за який саме період проводиться оплата.
На вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду сторони повинні були надати акт звірки взаєморозрахунків з урахуванням нібито зарахованих Київводоканалу коштів (доказів того, що кошти зараховані в рахунок боргу або майбутніх платежів на користь відповідача не було надано) та не було надано необхідних розрахунків по відшкодуванню витрат житлово-експлуатаційним організаціям по Розпорядженню КМДА № 2742 від 19.12.01.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог позивача, а тому у їх задоволенні відмовив.
За таких обставин та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів вважає постанову апеляційного суду обґрунтованою і тому не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі №35/112 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська