ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/322

02.12.08

За позовом До Про

Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» Дочірнього підприємства «Газ-Тепло»НАК «Нафтогаз України» стягнення 72192,21 грн.

                                                                                  Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В засіданнях брали участь представники сторін :

Від позивача  :   Миролюбов М.С.- представник за довіреністю № 38 від 24.04.2008 року;

Від відповідача :  Галанський Д.П.- представник за довіреністю № 08/143 від 28.08.2008 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»до Дочірнього підприємства «Газ-Тепло»НАК «Нафтогаз України»  про стягнення 72192,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2008 р. порушено провадження у справі № 37/322, розгляд справи було призначено на 15.09.2008 року о 11-40.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2008 року заявив клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення процедури реорганізації позивача.

Судом клопотання відповідача відхилено, оскільки у відповідності до п. 3 ч. 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації. Тобто в даному випадку зупинення провадження у справі є правом суду, а не обов’язком. Судом враховано, що відповідно до частин 1,2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до частин 1, 3 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішення або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу. Таким чином, приймаючи до уваги те, що станом на день прийняття рішення по даній справі відповідач є юридичною особою, запис про припинення юридичною особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб —підприємців в порядку, передбаченому статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб —підприємців»не внесено, тобто ДП «Газ-тепло»може бути відповідачем у даній справі, в свою чергу заміну відповідача на його правонаступника можливо буде здійснити на будь-якій стадії судового процесу, а тому суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі.

В судовому засіданні 25.11.2008 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.11.2008 року надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в позові, вважаючи, що вимоги позивача є безпідставними, суперечливими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.11.2008 року заперечував проти оголошення вступної та резолютивної частини рішення та заявив клопотання про оголошення повного тексту рішення.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.11.2008 року судом оголошена перерва до 02.12.2008 року для виготовлення повного тексту рішення.

В судовому засіданні 02.12.2008 року оголошений повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кримський содовий завод» (підрядник) та Дочірнім підприємством «Газ-тепло»(замовник) був укладений договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/06-1070, згідно умов якого сторони погодили, що з метою виконання умов цього договору, підрядник за завданням замовника здійснює послуги з переробки природного газу в готову продукцію, відповідно до технічних умов, та транспортування готової продукції до споживачів, а замовник зобов’язується прийняти готову продукцію та оплати підряднику виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до споживачів. При цьому, природний газ, що є сировиною для вироблення готової продукції та сама готова продукція (вироблена теплова енергія) є власністю відповідача і на баланс позивача не передається.

Відповідно до розділу 8 даного договору сторони погодили, що замовник передає підряднику природний газ для виробництва готової продукції в обсягах, визначених п. 3.1 цього договору. Замовник зобов’язаний прийняти від підрядника готову продукцію, вироблену з використанням природного газу з додержанням умов  цього договору. Замовник сплачує підряднику вартість отриманих послуг в розмірі та порядку, встановленому цим договором згідно акту, вказаного в п. 9.1 цього договору.

Судом встановлено, що для виробництва теплової енергії населенню та бюджетним установам та організаціям замовник передав підряднику природний газ з ресурсів жовтня 2006 року  в обсязі 254,000 тис. куб.м., що підтверджується актом № 10-ГП/1070 прийому-передачі природного газу на переробку в теплову енергію. Після переробки природного газу ВАТ «Кримський содовий завод»передало вироблену теплову енергію з використанням природного газу в обсязі 254,000 тис. куб.м., наданого замовником на переробку, відповідно до акту прийому-передачі природного газу № 10-ГП/1070 від 31.10.2006 року, а ДП «Газ-тепло»прийняло на межі балансової належності між КПТМ м. Красноперекопськ та ВАТ «Кримський содовий завод»1627,000 Гкал теплової енергії.

Згідно акту № Н 10 П/1070 виконаних робіт за жовтень 2006 року від 31.10.2006 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, сторони встановили, що позивач відповідно до умов договору № 17/06-1070 від 29.08.2006 року виконав послуги з переробки природного газу, наданого  ДП «Газ-тепло», та транспортування теплової енергії в кількості 1627,000 Гкал теплової енергії, яка передана ДП «Газ-тепло»на підставі акту прийому-передачі готової продукції № 10 Т/1070 від 31.10.2006 року. При цьому вартість виробництва позивачем готової продукції становить 97268,57 грн. (1627,000 Гкал Х 49,82 грн. (без ПДВ)+20% ПДВ).

Таким чином з наданого акту № Н 10 П/1070 виконаних робіт за жовтень 2006 року від 31.10.2006 року вбачається, що в жовтні 2006 року позивачем відповідачу було надано послуг з переробки природного газу на суму 97268,57 грн.

Позивач зазначає, що відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши лише 42574,82 грн., в зв’язку з чим за ДП «Газ-тепло»рахується дебіторська заборгованість в розмірі 54693,82 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначаючи, що частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено наслідки прийняття стороною на себе зобов'язання, виконання якого поставлено в залежність від настання певної обставини. Відповідач посилаючись на  п. 9.3 договору, вважає, що виконання зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг вникає у відповідача лише після отримання відповідачем 100 % грошових коштів за реалізовану теплову енергію по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року, укладеного між відповідачем та іншою особою Комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопськ.

Проте з такими доводами відповідача суд погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.2. 1 договору сторони погодили, що грошові кошти, зазначені в п. 9.2 цього договору, перераховуються замовником підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року.

Судом встановлено, що 29.09.2006 року між ДП «Газ-тепло»та Комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопськ укладений договір комісії № 12/06-869, відповідно до умов якого відповідач доручив, а комісіонер, тобто Комунальне підприємство теплових мереж м. Красноперекопськ, взяв на себе зобов’язання укласти від свого імені правочин з реалізації теплової енергії, при цьому позивач (ВАТ «Кримський содовий завод») не є стороною по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, щоб подія, з настанням якої підлягає виконанню зобов’язання, неминуче настала.

В свою чергу, в договорі про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії погодили, що строк виконання замовником своїх зобов’язань по оплаті виконаних робіт з переробки природного газу та транспортування теплової енергії починається з моменту укладення договору та закінчується датою отримання замовником 100 % грошових коштів за реалізовану теплову енергію по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року, укладеного між підрядником та Комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопськ, при цьому як встановлено судом, даний договір комісії укладений з Комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопськ не підрядником, а замовником, тобто відповідачем по даній справі.

Позивач не є стороною по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року, а отже від нього не залежать розрахунки комітента та комісіонера по даному договору. В свою чергу Комунальне підприємство теплових мереж м. Красноперекопськ взагалі може не розрахуватись з ДП «Газ-тепло»по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року, тобто подія, на яку посилаються сторони в договорі, взагалі може не настати, не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за надані відповідачу послуг щодо  переробки природного газу та транспортування теплової енергії  згідно договору. А тому подія, яка зазначена сторонами в договорі, не може бути визнана судом такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи

Суд відзначає, що включення до договору умов, які надають одній зі сторін можливість впливати на настання або ненастання обов'язку з оплати наданих послуг, не відповідають засадам цивільного законодавства України.

В свою чергу, у відповідності до частин 1, 3 статті 212 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на те, що Комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопськ не сплачено кошти в розмірі 100 % за реалізовану теплову енергію, при цьому жодних доказів на підтвердження своїх пояснень відповідач не надав. Звіт комісіонера № 10 3/869 за жовтень 2006 року, на який посилається відповідач не є належним доказом, який підтверджує наявність та розмір заборгованості Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопськ за поставлену теплову енергію станом на день прийняття рішення по даній справі, оскільки даний акт складений станом на 31.10.2006 року.

У відповідності до статті 38 Господарського процесуального кодексу України суд витребовував у Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопськ докази перерахування на рахунок відповідача 100 % грошових коштів за реалізовану теплову енергію в жовтні 2006 року по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року. У відповіді на судовий запит Комунальне підприємство теплових мереж зазначило, що всі кошти від населення та підприємств надходять безпосередньо до ДП «Газ-тепло», а тому КПТМ м. Красноперекопськ не має можливості надати відомості щодо наявності або відсутності заборгованості за будь-який місяць.

В свою чергу, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували наявність заборгованості КПТМ м. Красноперекопськ перед ДП «Газ-тепло», доказів того, що відповідач для прискорення процесу щодо отримання належних йому коштів звертався до суду з відповідним позовом, тощо. Тобто, судом встановлено, що відповідач недобросовісно перешкоджає настанню події, з якою сторони погодили настання строку виконання зобов’язання щодо оплати наданих послуг, а тому в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, суд відзначає, що зобов’язання щодо оплати виконаних робіт з переробки природного газу та транспортування теплової енергії  має бути виконано відповідачем  у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

У відповідності до п. 9.1 договору сторони погодили, що підставою для розрахунків за отримані послуги звітного місяця є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою в додатку № 6 цього договору.

Матеріали справи містять акт № Н 10 П/1070 виконаних робіт за жовтень 2006 року від 31.10.2006 року на суму 97268,57 грн., проте доказів проведення оплати по даному акту відповідачем не надано.

20.03.2007 року та 15.04.2008 року позивач звертався до відповідача з вимогою щодо оплати вартості наданих послуг, проте відповідач залишив дані вимоги без належного виконання, грошові кошти на рахунок позивача не перерахував.

Судом встановлено, що строк виконання зобов’язання щодо оплати виконаних робіт згідно акту № Н 10 П/1070 виконаних робіт за жовтень 2006 року від 31.10.2006 року настав, а тому вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 54693,75 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 16408,12 грн. –збитки від інфляції та 2090,34 грн. –3% річних за період прострочення платежу (розрахунок у матеріалах справи).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 2090,34 грн. - три проценти річних від простроченої суми та 16408,12 грн. – інфляційних витрат,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 212, 509, 525, 530, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32,  33, 34, 44, 49,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути Дочірнього підприємства «Газ-Тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(адреса: 03065, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 16, код ЄДРПОУ 32587579) на користь відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»(96002, м. краноперекопськ, вул. Проектна,1 код ЄДРПОУ 05444546) 54693 (п’ятдесят чотири тисячі шістсот дев’яносто три) грн. 75 коп. боргу, 2090 (дві тисячі дев’яносто) грн. 34 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 16408 (шістнадцять тисяч чотири вісім) грн. 12 коп. - збитків від інфляції, 731 (сімсот тридцять одна) грн. 92 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

І.Д. Кондратова