Справа № 22-ц-1729 Головуючий у 1 -й інстанції Стародубцева Л.О.
Категорія 44 Суддя - доповідач Шевченко В.А.
УХВАЛА
іменем України
27 грудня 2006 року м. Суми
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Батюка А.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2006 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на коористь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 350 грн., моральної шкоди - 250 грн., 250 грн. витрат на првавову допомогу.
Вирішено питання щодо судових витрат.
У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_3 майна або заробітку достатнього для відшкодування завданої шкоди, постановлено стягнути в частці, якої не вистачає або в повному обсязі заподіяну шкоду з матері - ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2005 року мати позивачки ОСОБА_5 придбала у кредит мобільний телефон "Сіменс С65", який подарувала своєму онуку та сину позивачки - ОСОБА_4.
З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 квітня 2006 року слідує, що 10 квітня 2006 року ОСОБА_4 для прослуховування мелодій дав ОСОБА_3 вказаний вище телефон, який був загублений останнім.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах).
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
За таких обставин, суд дійшов до обгрунтованого висновку про відшкодування завданої шкоди неповнолітнім ОСОБА_3, а у разі відсутності у нього майна - його матір'ю ОСОБА_2 Доказів на підтвердження того, що шкода була завдана не з вини ОСОБА_3, не надано. Спірні правовідносини виникли поза межами навчального процесу.
У результаті втрати телефону позивачка зазнала також і втрат немайнового характеру, які полягають у порушенні нормальних життєвих зв'язків, обмеженні життєдіяльності, необхідності вжиття додаткових заходів для організації свого життя.
Визначений судом розмір моральної шкоди відповідає ступеню моральних втрат позивачки. При цьому суд вірно виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Наведене свідчить про те, що рішення суду є обгрунтованим і таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.