Справа № 22ц-1099/06 Категорія - спори про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи
Головуючий у 1 інстанції - Ференс-Піжук О.Р. Доповідач - Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.
суддів - Расевича СІ., Русинчука М.М.,
при секретарі - Царук О.В., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську про перерахунок розміру і стягненая страхових виплат за апеляційною скаргою відповідача на рішення Нововолинського міського суду від 16 жовтня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивачка - ОСОБА_1;
представник позивачки - ОСОБА_2 (а. с. 25);
відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську (далі - Фонд соціального страхування); представник відповідача - Генсецький Олександр Володимирович (а. с. 26).
Колегія суддів
встановила:
В поданій до суду 6 жовтня 2006 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1
позовній заяві зазначається, що чоловік позивачки ОСОБА_3., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
2004 року у зв'язку з професійним захворюванням, одержував за життя щомісячні
страхові виплати в сумі 358,8 грн. та пенсію за віком в розмірі 543,82 грн.
Фонд соціального страхування призначив та виплатив їй одноразову допомогу на сім'ю в обсязі п'ятирічного доходу потерпілого в сумі 21 528 грн. та одноразову допомогу як утриманцю в розмірі його однорічного доходу в сумі 4 305,6 грн., а також щомісячні виплати в розмірі 179,4 грн.
При визначенні розміру зазначених страхових виплат відповідачем неправомірно, як вважає позивачка, не була врахована одержувана потерпілим пенсія за віком, у зв'язку з чим їй не донараховано і не виплачено 32 629,2 грн. одноразової допомоги на сім'ю, 6 525,84 грн. одноразової допомоги на утриманця та 8 759,93 грн. щомісячних виплат за період з серпня 2004 року по вересень 2006 року включно.
Посилаючись на такі обставини, представник позивачки просив стягнути в її користь з відповідача одноразово 54 440,81 грн. недоплачених страхових виплат та зобов'язати його з 1 жовтня 2006 року виплачувати позивачці 672,14 грн. щомісячного відшкодування шкоди до наступного його збільшення.
Рішенням Нововолинського міського суду від 16 жовтня 2006 року позов задоволено.
Постановлено стягнути з Фонду соціального страхування в користь ОСОБА_1 54 440,81 грн. недоплаченої суми відшкодування шкоди, в тому числі 39 155,04 грн. одноразової допомоги на сім'ю, 6 525,84 грн. одноразової допомоги на утриманця, 8 759,93 грн. недоплаченої щомісячної страхової виплати за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 30 вересня 2006 року, зобов'язати його, починаючи з 1 жовтня 2006 року, щомісячно проводити ОСОБА_1 страхові виплати в розмірі 672,14 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на невідповідність вимогам матеріального права висновку суду про необхідність включення в обрахунок розміру належних до виплати позивачці сум відшкодування шкоди у
зв'язку із смертю її чоловіка, крім одержуваних ним за життя щомісячних страхових виплат, ще й пенсії за віком потерпілого.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду - зміні з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що чоловік позивачки ОСОБА_3., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з професійним захворюванням, одержував за життя щомісячні страхові виплати в сумі 358,8 грн. та пенсію за віком в розмірі 543,82 грн. (а. с 5-9).
Відповідно до підпунктів «б», «д» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку, яким стосовно до розглядуваного спору є смерть потерпілого (ст. ст. 13, 14), Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законодавством порядку серед іншого своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому, або особам, які перебували на його утриманні одноразову допомогу в разі смерті потерпілого, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ці виплати згідно із статтею 28 Закону є страховими.
Статтею 33 Закону встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону) мають непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, до числа яких належать дружина потерпілого, яка досягла 55 років.
Відповідно до частин 7 і 9 статті 34 Закону у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.
При цьому розмір відшкодування шкоди особам,
зазначеним у статті 33 Закону, у разі смерті потерпілого, який одержував страхові
виплати і не працював, визначається виходячи із суми щомісячних страхових
виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним
коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 Закону.
Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.
З врахуванням наведених положень Закону відповідач повинен був призначити і виплатити позивачці у зв'язку із смертю її чоловіка як єдиному члену його сім'ї і утриманцю потерпілого (а. с. 13), виходячи з одержуваних ним на день смерті щомісячних сум страхових виплат (358,8 грн.) та пенсії за віком (543,82 грн.), що разом складатиме 902,62 грн., одноразову допомогу на сім'ю в розмірі 54 157,2 грн. (902,62 грн. 12 міс. 5 років), та на одного утриманця 10 831,44 (902,62 грн. 12 міс). Крім того, з 3 серпня 2004 року щомісячно їй належало виплачувати страхові виплати в сумі 451,31 грн. (902,62 грн. : 2 члени сім'ї), а з 1 березня 2005 року та з 1 березня 2006 року у зв'язку з їх коригуванням на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати у галузях національної економіки (стаття 29 Закону) відповідно 558,72 грн. (451,31 грн. 1,238) і 672,14 грн. (558,72 грн. 1,203).
Відповідач всупереч вимогам ч. 9 ст. 34 Закону призначив і виплатив позивачці одноразову допомогу на сім'ю та на одного утриманця в розмірі 21 528 грн. (а. с 11, 12) і 4305,6 грн. (а. с 14, 15) відповідно та виплачував щомісячні страхові виплати з 3 серпня 2004 року в сумі 179,4 грн., а з 1 березня 2005 року та з 1 березня 2006 року по 222,1 грн. і 267,19 грн. на місяць відповідно, не включивши в суми, з яких обчислюються зазначені виплати, одержуваної потерпілим на день смерті пенсії за віком.
За виключенням виплачених позивачці сум їй не доплачено 32 629,2 грн. (54 157,2 грн. - 21 528 грн.) одноразової допомоги на сім'ю, 6 525,84 грн. (10831,44 грн. - 4 305,6 грн.) одноразової допомоги на утриманця та 8 759,93 грн.
щомісячних страхових виплат за період з 3 серпня 2004 року по 30 вересня 2006
року включно, а всього 47 914,97 грн.
Суд першої інстанції правильно визначивши в мотивувальній частині свого рішення суми, що підлягають стягненню одноразово з відповідача, в резолютивній частині помилково замість 32 629,2 грн. одноразової допомоги на сім'ю стягнув 39 155,04 грн., збільшивши за рахунок цього загальний розмір відшкодування з 47 914,97 грн. до 54 440,81 грн. У зв'язку такою помилкою оскаржуване рішення в означеній частині підлягає відповідній зміні.
В решті рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права та правильно встановленим обставинам справи.
Доводи апелянта про те, що в контексті частини 9 статті 34 Закону під поняттям «пенсія» розуміється пенсія по інвалідності, яка призначається потерпілому у зв'язку з настанням страхового випадку і відноситься до страхових виплат та повинна враховуватися при визначенні зазначених виплат особам, які мають не це право у зв'язку із смертю потерпілого, а пенсія за віком не є страховою виплатою і тому не повинна в розглядуваному випадку враховуватися при відшкодуванні шкоди позивачці, є наслідком неправильного тлумачення змісту наведеної норми. Пенсія по інвалідності в контексті Закону (статті 21, 28) має назву «страхової виплати пенсії по інвалідності» і тому, якби законодавець в частині 9 статті 34 Закону хотів надати вжитому в ній поняттю «пенсія» такого значення, то вдався б саме до цього формулювання. Оскільки в даній ситуації відсутні підстави для застосованого відповідачем обмежувального тлумачення поняття «пенсія», слід вважати, що воно вжите в загальному значенні, яке включає всі види пенсій, в тому числі і пенсію за віком.
До такого висновку приводить і аналіз цільового призначення страхових виплат, що мають на меті максимально компенсувати членам сім'ї потерпілого у разі його смерті втрати того матеріального забезпечення, яке вони одержували від нього за його життя. До однієї із складових такого забезпечення без сумніву повинна відноситися і будь-яка пенсія, яку отримував потерпілий до смерті.
Твердження відповідача про те, що дана справа повинна
розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, є
неспроможними, оскільки за своїм предметом розглядуваний спір не має
характер публічно-правового.
Керуючись статтями 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську задовольнити частково.
Рішення Нововолинського міського суду від 16 жовтня 2006 року в даній справі змінити.
В абзаці другому резолютивної частини цього рішення слова і цифри «54440 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок) грн. 81 коп.» та « 39155 (тридцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 04 коп.» замінити відповідно на слова і цифри «47914 (сорок сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 97 коп.» та «32629 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 20 коп.»
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий М.М.Русинчук