Номер провадження № 22-ц/785/3672/13
Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.
Доповідач Варикаша О. Д.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Бабія А.П.
при секретарі - Счастлівцевої Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2013 року по справі за позовом КП «ЖКС «Вузівський» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 3-5), в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь КП «ЖКС «Вузівський» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 3 116 грн. 19 коп., а також стягнути судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_3 мешкає в квартирі АДРЕСА_1. Відповідач несвоєчасно вносив оплату за житлово-комунальні послуги, в результаті чого станом на 01.11.2012 року перед КП «ЖКС «Вузівський» сформувалась заборгованість в сумі 3 116 грн. 19 коп., яка складається з УБПТ - 2 580,11 грн., ліфт - 503,58 грн., вивезення ТБВ ТОВ «СОЮЗ» - 32,50 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, відповідач позов не визнав, надав свої заперечення, в яких посилається на те, що доводи, заявлені у позовній заяві, не відповідають дійсності, позовна заява не обгрунтована, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, вказував на пропуск позивачем строку позовної давності.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2013 року позовні вимоги КП «ЖКС «Вузівський» до ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «ЖКС «Вузівський» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 1 991 грн. 51 коп., а також судові витрати у розмірі 107 грн. 30 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2013 року, в якій просить рішення суду від 15.02.2013 року скасувати, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.
В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу, при цьому, пояснивши, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем по справі, оскільки квартира по якій позивач просить стягнути заборгованість належить на праві власності його матері, а не йому. Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та наданих доказів, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи частково позов позивача, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що КП ЖКС «Вузівський» є комунальним підприємством, яке здійснює технічну експлуатацію житлового фонду комунальної власності Одеської територіальної громади. Будинок, в якому мешкає відповідач, належить до житлового фонду місцевих Рад та знаходиться на балансі КП ЖКС «Вузівський».
Відповідно до п. «а» ст. 28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет міської ради узгоджує плату за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які знаходяться на обслуговувані організацій.
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію, вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 яка належить йому на праві приватної власності, з 30.01.2004 року (а. с. 6).
З розрахунку КП ЖКС «Вузівський» вбачається, що відповідач має заборгованість за використання комунальних послуг з утримання будинків, споруд, та прибудинкових територій за період з 2008 року по 2012 рік на загальну суму 3 116 грн. 19 коп. (а. с. 7-9).
Однак, стаття 257 ЦК України визначає трирічний строк звернення до суду (загальна позовна давність).
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість, починаючи з 01.01.2008 року, тобто з перевищенням строків позовної давності.
В судовому засіданні представник позивача не просив поновити строк на звернення до суду з позовними вимогами, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування наслідків пропуску строку позовної давності, у зв'язку з чим вважав, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з січня 2010 року по грудень 2012 року.
Таким чином, керуючись ст. ст. 18, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 32,162 ЖК України, ст. ст. 625, 638, 642 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 159, 212, 214, 215 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов КП ЖКС «Вузівський» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підлягає частковому задовольню, а саме необхідно стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 1 991,51 грн., а також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 107,30 грн.
При винесенні рішення суд першої інстанції прийняв до уваги акти виконаних робіт, надані позивачем, якими підтверджується надання КП «ЖКС «Вузівський» послуг в будинку відповідача, а також відсутність будь-яких письмових доказів (актів тощо) з боку відповідача, які підтвердили б ненадання вказаних послуг або їх надання у неповному обсязі.
Однак, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, оскільки суд першої інстанції дійшов до таких висновків неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так в судовому засіданні встановлено та підтверджується, наданими і дослідженими в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідачем матеріалами справи (а. с. 146-149), що відповідач - ОСОБА_3 на момент виникнення заборгованості за комунальні послуги по АДРЕСА_1 яку просить стягнути з нього позивач, та на даний час, не є власником зазначеної квартири.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору від 14.02.2005 року, розірвано нотаріально посвідчений договір дарування від 22.12.2003 року, згідно якого ОСОБА_3 був власником кв. АДРЕСА_1 (а. с. 147-148) і право власності на вказану квартиру 28.02.2005 року зареєстровано за ОСОБА_4 відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 149).
Позивачем ставиться питання про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за період з 2008 року по 2012 рік (а. с. 7-9).
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, тягар утримання майна лежить на власникові.
Згідно з ч. 1 ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Докази, які б підтверджували укладення ОСОБА_3 з власником квартири АДРЕСА_1 договору щодо утримання зазначеної квартири, в матеріалах справи відсутні. Також відсутні докази щодо укладення такого договору між ОСОБА_3 та позивачем.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_3 пояснив, що в кв. АДРЕСА_1 проживає, як член сім'ї власника квартири.
Відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК України повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведення ремонту.
Проте, зазначена норма закону регулює правовідносини між власником жилого будинку (квартири) та членами його сім'ї.
За таких обставин, ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, в зв'язку з чим, позовні вимоги до нього не підлягають задоволенню, що не позбавляє права позивача звернутися з таким позовом до належного відповідача - власника вищезазначеної квартири.
Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і не може виходити за їх межі, а позовні вимоги до власника квартири АДРЕСА_1, відповідно до матеріалів справи, позивачем не пред'являлися.
Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2013 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП «ЖКС «Вузівський» до ОСОБА_3
Інші доводи апеляційної скарги, судова колегія не приймає до уваги, так як вони стосуються суті спору та не мають на даний час правового значення, враховуючи підстави, з яких скасовано рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2013 року по справі за позовом КП «ЖКС «Вузівський» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову КП «ЖКС «Вузівський».
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
А.П. Бабій