АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1517/14 Справа № 203/3534/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Підберезний Г. А. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 52

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Видюковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «По проспекту Кірова, 1/9» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов»язання внести зміни у трудову книжку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «По проспекту Кірова 1/9», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов'язати внести зміни у трудову книжку, відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Просила скасувати наказ Голови правління ОСББ Бабуненко В.М. №3-к від 28.03.2013 року про звільнення ОСОБА_2 з 28.03.2013 року по п.4 ст.40 і поновити її на посаді керуючого ОСББ з 28.03.2013 року; визнати не дійсним і скасувати у трудовій книжці ОСОБА_2 запис про звільнення за №42 від 28.03.2013 року за п.4 ст.40 КЗпП України; зобов'язати відповідача надати позивачці «дублікат» трудової книжки без запису за № 42 від 28.03.2013 року про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України; зобов'язати відповідача включити робочі дні з 27.03.2013 року по день поновлення на роботі до табеля обліку робочого часу шляхом зазначення годин роботи; стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27.03.2013 року по час винесення судового рішення в сумі 25800 грн.; відшкодувати позивачці суму 1926,96 грн., не отриманої матеріальної допомоги від Кіровського центру соцзахисту населення; відшкодувати позивачці суму 54000грн. не отриманої допомоги по безробіттю від Кіровського центру зайнятості та стягнути на відшкодування моральної шкоди - 50 000,00 грн.;

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2013 року у задоволенні позовних ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов»язати внести зміни у трудову книжку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмолено в повному обсязі ( том 2 а.с. 5-10).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том. 2 а.с.11-17).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 7-К від 27 серпня 2012 року позивачка була прийнята на посаду керуючого ОСББ «По проспекту Кірова 1/9» з випробувальним терміном три місяці та посадовим окладом згідно штатного розкладу ОСББ.

Наказом № 19-а від 28 грудня 2012 року було призначено ОСОБА_2 з 03 грудня 2013 року особою, матеріально-відповідальною «за схоронність матеріальних цінностей, які належать ОСББ, а саме: за їх зберігання, відпуск, перевезення та застосування в процесі здійснення ОСББ своєї діяльності», а також постановлено укласти з позивачкою письмовий договір про індивідуальну матеріальну відповідальність. Із вказаним наказом позивачка була належним чином ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис під текстом наказу.

Позивачкою систематично допускалися порушення фінансово-господарської дисципліни ОСББ, що виражалося в ігноруванні розпоряджень головного бухгалтера ОСББ ОСОБА_4 про необхідність надання актів на встановлення матеріальних цінностей (запасних частин для планового ремонту каналізаційних труб).

Окрім зазначеного невиконання позивачкою своїх трудових обов'язків управляючої ОСББ, остання систематично допускала грубі порушення трудової дисципліни, що виражалися у її неодноразовій відсутності протягом робочого дня без поважної причини на робочому місці більше трьох годин підряд, зокрема, 11.03.2013 р., 12.03.2013 р., 13.03.2013 р., 18.03.2013 р., 21.03.2013 р., про що зазначається у доповідній записці № 2 від 22.03.2013 року.

Крім того, протягом робочого дня 27.03.2013 року позивач була відсутня на робочому місці без поважних причин більше трьох годин підряд, що підтверджується доповідною запискою головного бухгалтера ОСББ на ім'я голови ОСББ від 27.03.2013 р., актом від 27.03.2013 року, складеним на підтвердження факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці та підписаним головним бухгалтером ОСОБА_4, двірником ОСОБА_5 та прибиральницею ОСОБА_6

29.03.2013 року позивачка на роботі не з'явилася, про що зафіксовано в акті від 29.03.2013 року. Лише 29.04.2013 року позивачка з'явилася на роботі і ОСОБА_4 повідомила про її звільнення та запропонувала ознайомитися з наказом й отримати його. Будь-які пояснення ОСОБА_2 надавати відмовилася, як відмовилася і від підписання наказу про її звільнення, що підтверджується доповідною запискою № 5 від 29.04.2013 року, а також актом від 29.04.2013 року.

29.04.2013 року на адресу ОСОБА_2 поштою було направлено наказ про звільнення, актом від 01.04.2013 року зафіксовано, що головний бухгалтер ОСОБА_4, двірник ОСОБА_7 та прибиральниця ОСОБА_6 за розпорядженням голови ОСББ були направлені до ОСОБА_2 додому з метою вручення їй повідомлення та наказу про звільнення, але двері квартири ніхто не відчинив. 13.05.2013 року - було направлено прохання з'явитися до ОСББ для отримання кінцевого розрахунку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд правильно керувався ст. 40 п. 4 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу працівника (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При цьому суд виходив із того, що позивачка була звільнена за прогул без поважних причин, оскільки була відсутня на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня 27.03.2013 року без поважних причин. Відповідно підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку, зобов'язання внести зміни у трудову книжку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - немає, оскільки вони є похідними від вимоги щодо поновлення на роботі.

Висновок щодо відмови в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції належним чином вмотивований з урахуванням усіх обставин, що визнані судом істотними, відповідно до засад трудового законодавства України.

Доводи апелянта щодо неможливість звільнити працівника за відсутність без поважних причин на робочому місці в робочий час, якщо такі «робочий час» та «робоче місце» не регламентовані жодним внутрішнім документом підприємства, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Так, відповідно до наказу № 1 від 02.01.2013 року «Про режим роботи підприємства та про облік робочого часу» у порядку ст. 59 КЗпП України наказано встановити наступний режим роботи ОСББ: робочі дні: понеділок - п'ятниця; початок роботи - 09 год. 00 хв.; обідня перерва: з 13.00 до 14.00 год.; закінчення роботи: 18 год. 00 хв. З 02.01.2013 року щотижневу тривалість робочого часу встановлено у розмірі 40 годин. Окрім того, у відповідності до наказу № 21 від 27.12.2012 року «Про визначення робочих місць» з 01.01.2013 року наказано виділити, зокрема, управляючій ОСББ - ОСОБА_2 кімнату на першому поверсі першого під'їзду, обладнану письмовим столом, двома стільцями, телефоном, настільною лампою та комп'ютером.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: