ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р. | № 9/28 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С –головуючого, |
Стратієнко Л.В., |
Катеринчук Л.Й., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Комунального виробничого ЖРЕП Самарського району |
на рішення та постанову | господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 |
у справі господарського суду | № 9/28 Дніпропетровської області |
за позовом | ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж |
до | Комунального виробничого ЖРЕП Самарського району |
про | стягнення 649725,11 грн. |
За участю в судовому засіданні:
від позивача –Козіна А.М.,
від відповідача –Чікішева Н.Ю.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального виробничого ЖРЕП Самарського району про стягнення 649725,11 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 у справі №9/28 (суддя Подобєд І.М.) позов задоволено частково, стягнуто 367191,81 грн. основного боргу, 89298,73 грн. вартості безпідставно набутого майна, в решті позовних вимог провадження у справі припинено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 (колегія суддів: Белінська В.О., судді Швець В.В., Чимбар Л.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 у справі №9/28 залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, Комунальне виробниче ЖРЕП Самарського району звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині стягнення 89298,73 грн. вартості безпідставно набутого майна.
В обгрунтування касаційної скарги Комунальне виробниче ЖРЕП Самарського району, зокрема, посилається на ч.2 ст.275 ГК України, за яким відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається, але договір енергопостачання позивач зі споживачами - фізичними особами мешканцями будинку № 20 по вул. Космонавтів в м. Дніпропетровську на відпуск електричної енергії не уклав, тому споживачі як треті особи споживали безпідставно електроенергію; тариф за договором позивача з КВ ЖРЕП Самарського району відрізняється від тарифу для споживачів - фізичних осіб;
споживачі будинку № 20 по вул. Космонавтів сплачували за електричну енергію безпосередньо позивачу; позивач не виконав рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1757 від 05.04.2004, де зазначалося позивачу переукласти договори на абонентське обслуговування з мешканцями будинку; ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 28.03.2006 встановлено, що апеляційна скарга розглядатиметься за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а надані матеріали є достатніми для відкриття апеляційного провадження в адміністративній справі, але справа №9/28 підвідомча господарському суду і компетенція адміністративного суду не поширюється на спірні відносини.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України С.Ф.Демченка від 18.12.2006 у справі №9/28 призначено наступну колегію суддів: Самусенко С.С.–головуючий, Стратієнко Л.В., Катеринчук Л.Й.
Вищий господарський суд України у вказаному складі колегії суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача по справі, представників сторін, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктом 2 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 26 березня 1998 року між позивачем Відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних мереж як постачальником та відповідачем Комунальним виробничо житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Самарського району як споживачем було укладено договір №687 на постачання електричної енергії.
Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1400 від 2 червня 2003 року спірний житловий будинок №20 розташований по вулиці Космонавтів, був переданий на баланс відповідачу по справі КВЖРЕП Самарського району міста Дніпропетровська.
На підставі вказаного рішення власник будинку повинен був звернутися до енергопостачальника з пропозицією укласти договір на постачання електричної енергії та сплачувати за електричну енергію, спожиту мешканцями будинку за
показами загальнобудинкового приладу обліку та відповідним тарифом.
Розрахунки мешканців будинку за спожиту електроенергію мають здійснюватися безпосередньо з власником будинку.
Переведення мешканців гуртожитку на прямі розрахунки з енергопостачальником можливо лише за умови набуття гуртожитком статусу житлового будинку та приведення розрахункових засобів обліку споживачів у відповідність до вимог нормативно-технічих документів, а для переведення мешканців багатоквартирного будинку на прямі розрахунки з енергопостачальником власник цього будинку мав звернутися для приведення внутрішньобудинкових електричних мереж та розрахункових засобів обліку споживачів у відповідність до вимог нормативно-технічних документів.
Взаємовідносини між підприємством відповідача та енергопостачальником в частині переведення мешканців спірного будинку на прямі розрахунки були врегульовані тільки в грудні 2005 року та укладені такі договори.
З моменту передання на баланс відповідача спірного будинку та укладання договорів з мешканцями будинку на прямі розрахунки позивачем було нараховано грошові кошти за спожиту електроенергію, яка використовувалась на визначену відповідачем загальну суму 89298,73 грн.
Місцевим господарським судом визначено з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України, що відповідач безпідставно споживав електроенергію на зазначених об'єктах, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 89298,73 грн. вартості спожитої без укладення договору електроенергії (безпідставно набутого майна) є обгрунтованими.
З такими висновками місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду не можна погодитися.
Визначена відповідачем сума 89298,73 грн. не є безпідставно набутим майном у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.
Вищенаведені висновки апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини у даній справі щодо позовних вимог про стягнення 89298,73 грн. вартості спожитої енергії є суперечливими і не вказують на їх правомірність та обгрунтованість.
Відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування судового рішення. Судовий акт підлягає скасуванню за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.
Вищим господарським судом України встановлено, що рішення місцевого господарського суду і постанова апеляційної інстанції в частині стягнення 89298,73 грн. є недостатньо обґрунтованими, прийняті при неповному з’ясуванні фактичних обставин справи з вищенаведених підстав.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з’ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За результатами розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з`ясовано судами першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення 89298,73 грн. з недостатньою повнотою, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.43 ГПК України, допущено помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим вказані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд згідно п.3 ст.1119 ГПК України до господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи в частині стягнення 89298,73 грн. суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, визначитися з обраним позивачем способам захисту порушеного права, всебічно, повно і об`єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в цій частині в їх сукупності та прийняти відповідне рішення з належним мотивуванням.
В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 у справі №9/28 відповідають матеріалам справи, законодавству і мають бути залишеними без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального виробничого ЖРЕП Самарського району задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 у справі №9/28 скасувати в частині стягнення 89298,73 грн. вартості безпідставно набутого майна, а справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 у справі №9/28 залишити без змін.
Головуючий суддя: С. Самусенко
Судді: Л. Стратієнко
Л. Катеринчук