ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
26 грудня 2006 р. | № 8/273-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши касаційну скаргу Міського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора №10 на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року у справі №8/273-05 за позовом Дочірнього підприємства акціонерного товариства відкритого типу "Укрліфт" до Міського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора №10 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Подана Міським комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора №10 касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
За ст. 109 ГПК України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.
Однак, відповідачем не дотримано вказаних вимог, оскільки скаргу подано безпосередньо до Вищого господарського суду України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову.
Окрім того, касаційна скарга підписана особою, яка не мала права її підписувати.
У представника МКП ЖЕК-10 м. Вінниці Р. Куцого, яким підписана зазначена касаційна скарга, відсутні повноваження на її підписання відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, оскільки в матеріалах скарги відсутня довіреність відповідача про надання повноважень Р. Куцому щодо підписання касаційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо вона підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
У той же час, відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати державного мита.
Згідно п. 14 “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93 р. № 50, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в доход бюджету----------крб. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Надане відповідачем платіжне доручення №666 від 20.10.2006 року не відповідає зазначеним вимогам, оскільки на зворотній стороні цього платіжного доручення відсутні дата зарахування державного мита в доход бюджету та відмітка дати виконання платіжного доручення.
Тому зазначене платіжне доручення не може бути доказом сплати державного мита у встановленому порядку.
Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 1,2,4 ст.1113 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора №10 на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року повернути без розгляду.
Судді В. Перепічай
І.Вовк П. Гончарук