Справа № 673/1568/13-ц

Провадження № 2/673/51/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 р.

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої - судді Лукіянець Т.В.

з участю секретаря судового засідання-Ясінської М.О.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача Самбір І.О., Кудряшова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Деражня цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про зобов'язання до працевлаштування, стягнення середньої заробітної плати

встановив:

В жовтні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про зобов'язання до працевлаштування її на цьому ж підприємстві відповідно до займаної посади, стягнувши заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування вимог позову, вказала, що між нею та відповідачем було укладено 18.07.2013 року строковий трудовий договір (контракт) з 18 липня до 01 жовтня 2013 року. Згідно вказаного договору вона працювала на посаді провідника пасажирських вагонів.

В кінці вересня 2013 року будучи на прийомі у лікаря-геніколога вузлової лікарні станції Гречани, її було направлено стосовно обстеження стану вагітності на УЗД на консультацію до лікарні за місцем проживання.

30.09.2013 року за місцем проживання позивача у Деражнянській ЦРЛ було проведено УЗД-обстеження, за результатами якого вагітність позивачки відповідала терміну п'яти тижнів.

З вказаним висновком вона звернулася до відділу кадрів відповідача, де її було повідомлено, що у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту її звільнено, а для підтвердження стану вагітності працівнику необхідно надати довідку від лікаря-геніколога про вагітність.

Вважає, що такими діями відповідача було порушено її трудові права, а тому просила зобов'язати останнього працевлаштувати її та стягнути при цьому заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В ході розгляду справи, позивачка уточнила вимоги позову, вказала, що поряд із зобов'язанням її працевлаштувати, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2013р. по 22 січня 2014р. в розмірі 11783,46грн.

В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили проти позову, мотивуючи тим, що позивачка належним чином не підтвердила стан вагітності, в зв'язку з цим у підприємства відсутні були підстави для продовження строку дії контракту.

Заслухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи,суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що у відповідності до контракту №417 від 18.07.2013 року, який укладений між відокремленим підрозділом вагонна дільниця станції Хмельницький ДТГО Південно-Західна залізниця та ОСОБА_1, остання була прийнята на роботу у вагонну дільницю в цех резерву провідників пасажирських вагонів, за посадою провідник пасажирських вагонів. (а.с.5-6)

Відповідно до п. 20 вказаного вище контракту термін його дії визначений сторонами з 18.07. до 01.10.2013 року.

27.09.2013 року позивачка звернулася до лікаря-гінеколога вузлової лікарні ст.Гречани, а 30.09.2013 року до такого ж фахівця Деражнянської ЦРЛ, про що свідчать записи у її медичних картках (а.с.7-8).

Згідно висновку ультразвукового обстеження, проведеного Деражнянською ЦРЛ 30.09.2013 року у ОСОБА_1 констатовано стан вагітності, який відповідає 5,0 тижням.

У відповідності до заперечень наданих стороною відповідача, вбачається, що на підставі наказу №879/ос від 27.09.2013р. ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору.

На час звільнення ОСОБА_1 була вагітною, що підтверджується довідкою від 31.10 2013 р., згідно якої термін вагітності визначено 8-9 тижнів, проте будь-яка робота їй запропонована не була.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або до шести років згідно з ч. 6ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок провадиться також у випадках їхнього звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.

Вищезазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для вагітних жінок.

Звільнення жінок, зазначених у ч. 3 ст. 184 КЗпП, у зв'язку із закінченням строку трудового договору має певні особливості. Таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається.

Якщо жінка відмовилася від працевлаштування за спеціальністю без поважних підстав, вона може бути звільнена з роботи за п.2 ст.36 КЗпП України, навіть якщо після закінчення строку трудового договору пройшло два чи три місяці. В цьому випадку трудовий договір не буде вважатись продовженим на невизначений строк, оскільки після закінчення строку мала місце вимога власника про припинення трудового договору (ст.391 КЗпП).

Не може бути визнано, що власник або повноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота відповідної професії та або спеціальності, з заробітною платою не менше ніж вона отримувала за попереднюю посадою, а у разі відсутності роботи по відповідній професії або спеціальності роботодавець сам звертається за допомогою у державну службу зайнятості.

Забороняється знижувати жінкам заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

Таким чином, на думку суду, роботодавець порушив гарантії праці вагітної жінки та не виконав свого обв'язку по її обов'язковому працевлаштуванню.

Посилання представників відповідача на те, що відповідач не був обізнаний у тому, що позивачка є вагітною не може бути підставою для визнання її звільнення законним, оскільки при з'ясуванні цієї обставини інтереси особи, яка має гарантії заборони звільнення, мають бути захищені. При цьому, суд враховує, що позивачка про стан вагітності дізналася 27.09.2013 року, про що свідчать перші записи у картках амбулаторної хворої ОСОБА_1 Після чого, у перший після 27 вересня робочий день -30.09.2013 року вона звернулася для підтвердження свого стану до Деражнянської ЦРЛ для проведення УЗД-обстеження та після чого з вказаним висновком звернулася до відділу кадрів відповідача, що не оспорюється сторонами. Крім цього, присутність позивачки 30.09.2013 р. у відділі кадрів вагонної дільниці підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_4

За таких обставин, суд вважає, що позивачка була позбавлена можливості надати довідку про вагітність, оскільки була обмежена у часі і не мала можливості її надати, оскільки станом на 30.09.2013 року ще не перебувала на обліку у лікаря-гінеколога як вагітна.

Так як ч.3 ст. 184 КЗпП України передбачає, що з дня закінчення строкового трудового договору на період працевлаштування за жінкою зберігається середня заробітна плата, але не більше ніж на три місяці, на користь ОСОБА_1 слід стягнути заробітну плату за три місяці з 01.10.2013р. по 01.01.2014р. в сумі 11 158,62 грн., прийнявши до розрахунку її заробітну плату за повні два місяці перед звільненням (серпень 2013 р. -3356.33 грн. та вересень 2013 р. -3744,31 грн.)

При розрахунку середнього заробітку, суд визначає середньоденний заробіток позивачки, який складає 169,07грн.(7100,64-загальна сума доходу : 42-кількість робочих днів у серпні-вересні 2013 року.). В послідуючому середньоденний заробіток 169,07 Ч66-кількість робочих днів у жовтні-грудні 2013 року = 11158,62грн. (середній заробіток за три місяці).

При цьому, суд не бере уваги розрахунок, який було надано сторонами, оскільки позивач надав суду розрахунок в якому не вірно визначено кількість робочих днів у розрахунковому періоді, а стороною відповідача для такого розрахунку була надана довідка про середню заробітну плату(дохід) ОСОБА_1 від 14.01.14р., яка призначена для визначення допомоги по безробіттю та разом з цим викликає сумнів у суду в її достовірності в порівняні із довідкою №918 про доходи позивачки щодо суми нарахованої заробітної плати за серпень-вересень 2013 року, які суттєво різняться між собою.

В зв'язку з тим, що позивачем не вірно визначено кількість робочих днів у розрахунковому періоді, а також сам період часу за який остання просить стягнути середній заробіток (з 01.10.2013р. по 22.01.2014р.), що в свою чергу призвело до неправильного визначення розміру середнього заробітку, тому в цій частині вимог позов не підлягає задоволенню.

В силу ч.3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 243,63грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,212-214 ЦПК України, ст.ст. 36, 184 КЗпП України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задоволити частково.

Зобов"язати Державне територіально-галузеве об"днання «Південно-Західна залізниця» працевлаштувати ОСОБА_1.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об"єднання «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 11 158,62грн. без урахування передбачених законодавством утримань із заробітної плати.

Стягнути з Державне територіально-галузеве об"єднання «Південно-Західна залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 243,63грн.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Хмельницької області через Деражнянський районний суд Хмельницької області.

Суддя: Т. В. Лукіянець