ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2008 р. Справа № 2/114-08
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Кулик О.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю №7 від 02.07.2008 р.,
від відповідача:ОСОБА_2 - підприємця,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_2, м.Калинівка Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "27" серпня 2008 р. у справі № 2/114-08 (суддя Мельник П.А.)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь", с.Черепашинці Калинівського району Вінницької області
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_2, м.Калинівка Вінницької області
про стягнення 83707,49 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.08.2008 р. усправі №2/114-08 позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" до підприємця ОСОБА_2 про стягнення 83707,49 грн. задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь СТОВ "Промінь" 50000,00 грн. боргу за договором позики від 19.07.2005р., 22871,52 грн. інфляційних втрат, 3197,25 грн. 3% річних, 2301,36 грн. пені, 3405,23 грн. боргу за паливно-мастильні матеріали, отримані від позивача та 2500,00 грн. витрат, які поніс позивач з надання юридичних послуг; 837,07 грн. витрат на сплату державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти новий судовий акт, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті вказаного рішення норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції норми матеріального права щодо строку виконання зобов"язання, що передбачена ст.530 ЦК України, так як строк сплати спірного боргу сторонами встановлений не був, а вимоги про сплату боргу за паливно-мастильні матеріали в сумі 3405,23 грн. позивачем на адресу відповідача не надсилалося, тому строк зобов"язання по сплаті даної суми, на думку відповідача, не настав.
Також, відповідач вказує на порушення місцевим господарським судом приписів процесуального права, а саме ст.33,34,36,43 ГПК України. Як вважає скаржник, суд безпідставно та в порушення вказаних норм ГПК України стягнув з відповідача на користь позивача, серед іншого, 2500 грн. витрат з надання юридичних послуг, оскільки представником позивача не було надано доказів того, що представник позивача ОСОБА_1 є адвокатом, а також доказів на підтвердження сплати вартості даних послуг позивачем.
В судовому засіданні підприємець ОСОБА_2. підтримав доводи апеляційної скарги та просить скаргу задовольнити, скасувавши рішення місцевого господарського суду. Крім того, підприємець пояснив, що в ході проведення газифікації населеного пункту він дійсно отримав паливно-мастильні матеріали зі складу позивача, проте згідно договору від вересня 2007 року він взяв на себе зобов'язання на виконання ряду робіт по газифікації в с.Заливанщина на загальну суму - 51600 грн., тобто зарахування робіт по газифікації здійснювалось в рахунок погашення заборгованості за отримані паливно-мастильні матеріали. При цьому, зазначив, що доповнень до договору від вересня 2007р., укладеного між сторонами, не було.
СТОВ "Промінь", яке є позивачем у справі, надало суду письмові заперечення на апеляційну скаргу (а.с.126-128).
Представник позивача в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв"язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
27.06.2008 р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_2, м.Калинівка Вінницької області про стягнення з останнього 83707,49 грн., з яких 53405,23 грн. основного боргу, 24429,16 грн. інфляційних, 2458,10 грн. пені та 3415 грн. 3% річних та судових витрат, в т.ч. 2500 грн. витрат на надання юридичних послуг згідно договору.
Згідно уточненого розрахунку позивача, прийнятого господарським судом 27.08.2008 р. сума інфляційних за період з 01.05.2006 р. по 31.05.2008 р. складає 22871,52 грн., сума пені, нарахованої з 01.01.2008 р. по 17.06.2008 р. становить 2301,36 грн., а 3% річних за період з 01.05.2006 р. по 17.06.2008 р. складає 3197,25 грн.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що сума боргу виникла за договором позики між сторонами, а також внаслідок неоплати відповідачем паливно-мастильних матеріалів, отриманих від позивача.
З наявних у справі матеріалів встановлено наступне.
19 липня 2005 року між сторонами у справі - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" (позикодавець) та підприємцем ОСОБА_2(позичальник) укладено договір позики (а.с.6-7), за яким позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти - 50000 грн., а позичальник зобов"язався повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (п.1.1.,п.2.1. договору).
Згідно п.4.1., п.4.2. договору, строк надання позики становить 6 календарних місяців, остаточною датою повернення позики вважається 31 березня 2006 року.
В пункті 5.1. договору сторони встановили, що при настанні дати, вказаної в п.4.2. цього договору (31.03.2006 р.), позичальник зобов"язується протягом двох календарних днів повернути позикодавцю позику у встановленому п.2.1. договору розмірі - 50000,00 грн.
Повернення позики передбачено шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця платіжним дорученням (п.5.2. договору).
У відповідності до п.6.1. договору способом забезпечення виконання зобов"язань позичальника за цим договором є неустойка.
Так, відповідно до п.6.2 договору, при порушенні позичальником строку повернення позики (п.5.1. договору) він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця пеню в розмірі 10% від розміру позики за кожний день прострочення повернення позики.
З наказу СТОВ "Промінь" №-221 від 19.07.2002005 р. вбачається, що розглянувши клопотання підприємця ОСОБА_2 з питань надання кредиту (позики) з метою проведення робіт по газифікації населеного пункту Заливанщина, вирішено укласти договір про надання позики підприємцю Римарю В.І. в сумі 50000,00 грн., термін погашення наданої позики встановити до 31.03.2006 р., наказано бухгалтерії підприємства провести перерахування коштів в сумі 50000,00 грн. на рахунок підприємця Римаря В.І. (а.с.42).
Платіжним дорученням №720 від 21.07.2005 р. СТОВ "Промінь" перераховано на розрахунковий рахунок підприємця Римаря В.І. грошові кошти в сумі 50000 грн.
Як вказує позивач у позовній заяві, суму позики СПД ОСОБА_2. у передбачений договором строк не повернув, що й стало підставою для звернення СТОВ "Промінь" до суду з позовом у даній справі. При цьому, за невиконання умов договору позики відповідно до умов договору та законодавства, позивач нарахував до стягнення з відповідача на суму заборгованості пеню, інфляційні та 3% річних. Загальна сума заборгованості за договором позики з урахуванням пені, індексу інфляції та 3% річних становить 78370,13 грн.
Крім того, як зазначено позивачем в позовній заяві, в ході проведення газифікації населеного пункту Заливанщина СТОВ "Промінь" на підставі довіреностей та накладних передало, а підприємець ОСОБА_2. отримав паливно-мастильні матеріали в 2005 році на суму 35175,85 грн., в 2006 році на суму 19829,38 грн., всього на 55005,23 грн. (а.с.11-14, 46-105).
Разом з тим, згідно договору від вересня 2007 року підприємець ОСОБА_2. прийняв на себе зобов'язання по виконанню переліку робіт з газифікації с.Заливанщина загальною вартістю 51600 грн. (а.с.37).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що прийнявши виконані підприємцем роботи за актом здачі-прийняття робіт СТОВ "Промінь" провело взаємозалік заборгованості, внаслідок чого грошові вимоги СТОВ "Промінь" зменшені на 51600 грн.
Таким чином, зважаючи на те, що заборгованість відповідача за отримані ним у позивача паливно-мастильні матеріали складала 55005,23 грн., то в результаті зарахування в погашення боргу 51600,00 грн. вартості виконаних робіт, непогашеною залишилась заборгованість за отримані у позивача матеріальні цінності у сумі 3405,23 грн.
Як уже зазначалось, за договором позики позивачем заявлено до стягнення з відповідача 78370,13 грн., з урахуванням пені, індексу інфляції та 3% річних становить 78 370,13 грн.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якою встановлено наслідки порушення договору позичальником, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що за договором поруки відповідач не виконав свої зобов'язання, то вимога про стягнення 50000 грн. боргу за договором поруки підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем нараховано пеню відповідно до п.6.2. договору позики в сумі 2301,36 грн. Даний розрахунок відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому в цій частині позов також правомірно задоволений судом першої інстанції.
Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як уже зазначалось, на підставі вказаного положення позивачем нараховано на суму заборгованості 22871,52 грн. інфляційних та 3197,25 грн. 3% річних.
Проте, перевіривши розрахунок позивача, судова колегія встановила, що правомірним буде нарахування та стягнення з відповідача 22781,64 грн. інфляційних та 3129,80 грн. 3% річних. Тому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 89,88 грн. інфляційних та 67,45 грн. 3% річних слід скасувати, виправивши тим самим допущену місцевим господарським судом помилку, відповідно до повноважень, наданих апеляційній інстанції ст.101 ГПК України.
Крім того, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриману продукцію (паливно-мастильні матеріали), а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами за накладними та довіреностями є правовідносинами з купівлі-продажу.
Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В даному випадку, строк виконання зобов"язання отриманої продукції передбачено нормою закону - ст.692 ЦК України.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
З урахуванням наведених положень закону та встановлених обставин справи, що наведені вище, позов в частині стягнення з відповідача 3405,23 грн. заборгованості за отримані останнім у позивача паливно-мастильні матеріали також підлягає задоволенню, що було правильно встановлено господарським судом першої інстанції.
Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі про те, що відповідно до вимог ст.530 ЦК України, строк виконання зобов"язання по оплаті переданих цінностей ще не настав, слід зазначити, що вони спростовуються матеріалами справи та положеннями ст.692 ЦК України. Той факт, що купівля-продаж продукції за накладними відбувалась не на підставі договору, не впливає на обов"язок відповідача оплатити отриманий товар.
Крім того, слід зазначити, що згідно вимог чинного законодавства досудове врегулювання спору не є обов"язковим і суб"єкти господарювання, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій зобов"язані поновити їх не чекаючи пред"явлення претензії.
Зазначена правова позиція узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. №15-рп/2002, в якому наголошено на тому, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб"єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2500,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, і в обґрунтування заявлених вимог надає суду договір щодо надання юридичних послуг від 10.06.2008 р., укладений між СТОВ "Промінь" та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1., який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
Договір щодо надання юридичних послуг від 10.06.2008 р. між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особоюОСОБА_1. укладено про надання юридичної допомоги, тобто, в даному випадку юридична допомога надавалася не адвокатом чи адвокатським бюро, а підприємцем.
Витрати позивача не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною вимогою, а тому витрати, пов'язані із сплатою правової допомоги, наданої стороні у справі не адвокатами, не можна розцінювати як судові витрати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимоги про сплату витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг необхідно відмовити.
За таких обставин, рішення місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 2500,00 грн. витрат з оплати юридичних послуг слід скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову в позові в цій частині.
Таким чином, доводи апеляційної скарги з даного приводу є підтвердженими та обґрунтованими, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Крім того, рішення господарського суду Вінницької області від 27.08.2008р. у справі №2/114-08 слід змінити в частині стягнення судових витрат, розподіливши їх між сторонами пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичноїособи ОСОБА_2 (м.Калинівка Вінницької області) - задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 27.08.2008р. у справі №2/114-08 скасувати в частині стягнення 89,88 грн. інфляційних та 67,45 грн. 3% річних, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові, і змінити в частині стягнення судових витрат, в тому числі, виключивши 2500,00 грн. витрат з оплати юридичних послуг.
В решті рішення залишити без змін.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
"Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (м.Калинівка, вул.Комарова,6, код 1827226834) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (Вінницька область, Калинівський район, с.Черепашинці, вул. Леніна,6, код 21726913) - 50 000,00 грн. боргу за договором позики, 22781,64 грн. інфляційних, 3129,80 грн. 3% річних, 2301,36 грн. пені; 3405,23 грн. боргу за паливно-мастильні матеріали, 816,18 грн. витрат на сплату державного мита; 115,05 грн. витрат на сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити."
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.
4. Справу №2/114-08 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя: Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд