КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" березня 2014 р. Справа№ 33/310
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Синиці О.Ф.
за участю секретаря судового засідання Ворони В.В.
представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - Арбузов О.О., дов. № 042.07/238 від 25.03.2014 р.;
від третьої особи-1 - не з'явилися;
від третьої особи-2 - не з'явилися;
від третьої особи-3 - Липська Н.В., дов. № 010-01/5421 від 05.07.2011 р.;
від прокуратури - не з'явилися;
від ДВС України - Рубель І.В., дов. № 4.4-03/4.4/1282 від 01.11.2013 р.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Української аграрної біржі
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 10.02.2014 року
за скаргою Української аграрної біржі
на дії Відділу примусового виконання рішень Державної
виконавчої служби України
у справі № 33/310 (головуючий суддя Р.В. Бойко, судді:
Мудрий С.М., Стасюк С.В.)
за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
міста Києва
до Української аграрної біржі
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
1. Міністерство фінансів України;
2. Державне казначейство України;
3. Відкрите акціонерне товариство «Державний
експортно-імпортний банк України»
за участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва
про стягнення 371 668 258, 95 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2008 року по справі № 33/310 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009 року, зазначене рішення змінено, позов задоволено частково. Стягнуто з Української аграрної біржі на користь Державного бюджету України 182 946 850,53 грн. основного боргу, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
08.05.2009 року на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 року видано наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2011 року за заявою позивача в наказі Господарського суду міста Києва від 08.05.2009 року було виправлено описку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року поновлено строк для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва № 33/310 від 08.05.2009 року до виконання з 11.11.2013 року та видано дублікат наказу від 08.05.2009 року на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 33/310, яка набрала законної сили 13.04.2009 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року у справі № 33/310 залишено без змін.
15.01.2014 року до Господарського суду міста Києва від Української аграрної біржі надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 33/310 та скасувати постанову від 30.12.2013 року про відкриття виконавчого провадження № 41392160.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року по справі № 33/310 скаргу Української аграрної біржі Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відхилено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Українська аграрна біржа звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року по справі № 33/310 скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Української аграрної біржі від 13.01.2014 року задовольнити. Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни, які полягають у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу № 33/310 виданого 08.05.2009 року Господарським судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 року, незаконними. Визнати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.12.2013 року ВП № 41392160 недійсною.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.03.2014 року.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник Української аграрної біржі в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року по справі № 33/310 скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Української аграрної біржі від 13.01.2014 року задовольнити. Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни, які полягають у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу № 33/310 виданого 08.05.2009 року Господарським судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 року, незаконними. Визнати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.12.2013 року ВП № 41392160 недійсною.
Представник Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду як таку, що прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду як таку, що прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Інші представники сторін у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення.
У відповідності до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами справи без участі відсутніх представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як зазначалося вище, 15.01.2014 року Українською аграрною біржею була подана скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВДВС).
Скарга мотивована тим, що наказ, в порушення вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», не відповідає вимогам до виконавчого документу, а тому державний виконавець зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження. Також, скаржник вказує на те, що податковий орган на підставі рішення про опис майна Української аграрної біржі у податкову заставу фактично двічі стягує з заявника суму заборгованості та посилається на положення Наказу Міністерства доходів і зборів України № 577 від 10.10.2013 року «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податку» та ст. 102 Податкового кодексу України, відповідно до яких дана заборгованість підлягає списанню за спливом строків давності.
На підставі вказаного, скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Каращук Катерини Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 33/310 та скасувати постанову від 30.12.2013 року про відкриття виконавчого провадження № 41392160.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
З огляду на викладене та згідно з п. 3.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року (далі - Інструкція про проведення виконавчих дій), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом та пред'явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Отже, законодавством визначено підстави, за якими державний виконавець може відмовити у відкритті провадження, однією з яких є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», на яку і посилається скаржник.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Постановою від 13.04.2009 року у справі № 33/310, на виконання якої видано спірний наказ, вирішено стягнути кошти на користь держави за позовом органу доходів і зборів, а тому в силу положень ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем за таким наказом є орган доходів і зборів, що виступає від імені та в інтересах держави.
Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.
Оскільки особу, яка в даному випадку має виступати стягувачем за спірним наказом, визначено саме Законом, то відсутні підстави обов'язкового відображення такої особи - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в самому тексті наказу.
Таким чином, наказ від 08.05.2009 року відповідає положенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» є обґрунтованим, а тому у державного виконавця були відсутні, визначені ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Щодо доводів скаржника про необхідність зазначення в наказі кодів бюджетної класифікації, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на те, що визначення такої інформації у виконавчому документі не встановлено чинним законодавством, зокрема, вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Стосовно посилання скаржника на відсутність в оскаржуваній постанові реквізитів рахунків, що унеможливило добровільне виконання ним постанови суду від 13.04.2009 року у справі № 33/310, як на підставу для її скасування, колегією судів відхиляється, з огляду на наступне.
По-перше, законодавством не встановлено обов'язку виконавця щодо визначення реквізитів рахунків в постанові про відкриття виконавчого провадження; по-друге, обов'язок виконання рішення суду покладається саме на боржника, а тому останній не позбавлений був права звернутися до державного виконавця чи органів Державної казначейської служби України з метою отримання реквізитів рахунків для добровільного виконання такого рішення, доказів здійснення чого матеріали справи не містять. По-третє, з моменту винесення постанови про стягнення заборгованості минуло досить часу для можливості виконати її добровільно, що свідчить про свідоме небажання виконувати судове рішення.
Крім того, абз. 5 п. 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови від 30.12.2013 року про відкриття виконавчого провадження № 41392160 з вказаних підстав.
Щодо посилання скаржника на подвійне стягнення податковим органом заборгованості на підставі рішення про опис майна в податкову заставу, на необхідність списання безнадійного податкового боргу платника податків у зв'язку з спливом строку давності, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не входять до предмету розгляду даної скарг у розумінні ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скарга Української аграрної біржі на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року по справі № 33/310, прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Української аграрної біржі задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Українську аграрну біржу (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Української аграрної біржі залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року по справі № 33/310 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 33/310 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
О.Ф. Синиця
Повний текст рішення складено 31.03.2014 року.