ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
27.03.2014 Справа № 905/879/14
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю., при секретарі судового засідання Табачникові В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства Український державний геологорозвідувальний інститут, м. Київ
до відповідача: Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м. Дзержинськ, Донецька область
про стягнення 53 269грн. 99коп.
За участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: Кльофас Т.В. - представник за довіреністю №1-14/2470 від 31.12.2013р.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу в режимі відеоконференцзв`язку у зв'язку з тимчасовою відсутністю підключення до мережі Інтернет.
У судовому засіданні 27.03.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №3) для прийняття рішення.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Державне підприємство Український державний геологорозвідувальний інститут, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м. Дзержинськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором № КД2179-00-06/13 від 10.01.2013р. у розмірі 48 930грн., пені у сумі 3 342грн. 63коп. та 3%річних у сумі 997грн. 36коп., всього 53 269грн. 99коп.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №КД2179-00-06/13 від 10.01.2013р. щодо оплати виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 253, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 612, 626, 629, 892 Цивільного кодексу України; ст.ст. 216, 217, 218, 230, 232 Господарського кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вих. №01/639 від 03.03.2014р. позовні вимоги визнав у повному обсязі, при цьому, просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення позивачем пені.
24.02.2014р. через канцелярію суду надійшло клопотання позивача №213 від 17.02.2014р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вказане клопотання ухвалою суду від 24.02.2014р. було задоволено, судове засідання 04.03.2014р. було проведено в режимі відеоконференції, з подальшим відкладенням розгляду справи на 27.03.2014р.
Здійснити технічну фіксацію судового процесу в режимі відеоконференцзв`язку 27.03.2014р. не було можливості у зв'язку з тимчасовою відсутністю підключення до мережі Інтернет, про що було складено відповідний акт.
У судовому засіданні 27.03.2014р. відповідач підтримав вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву та наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.
З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника відповідача, суд -
ВСТАНОВИВ:
Між Державним підприємством «Дзержинськвугілля» (далі - замовник) та Державним підприємством Український державний геологорозвідувальний інститут (далі - виконавець) був укладений договір № КД2179-00-06/13 від 10.01.2013р. з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався виконати для замовника роботи з моніторингу та наукового супроводження надрокористування (далі - роботи) полем шахти «Північна» (пласти: m6 1н, m5, m4 0, m3, l7 в, l6, l5, l4н, l 3, l 2 1, l 2 l 1 1, k8, k5, k3 н, k2 2, k2 в), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов договору.
Ціна договору, відповідно до п. 5.1 договору, визначається протоколом узгодження договірної ціни, що є додатком 2 до цього договору і складає у 2013р. 97 860грн., у т.ч. ПДВ 16 310грн., при цьому, як передбачено п. 5.5 договору, така ціна може за узгодженням сторін змінюватись у випадку зміни обсягів робіт.
Вартість кожного окремого етапу (підетапу) зазначається в календарному плані (додаток №1) в межах узгодженої загальної вартості робіт за договором (п. 5.2 договору).
Оплата, як домовились сторони у п.п. 5.3, 5.4 договору, здійснюється наступним чином:
- замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 25% від вартості робіт за відповідним етапом (підетапом). Перерахування авансу здійснюється на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку;
- остаточний розрахунок за виконаний етап (підетап) здійснюється замовником на підставі акту здавання-приймання робіт протягом 10 робочих днів з дати його підписання.
Строк дії договору, відповідно до п. 10.4, погоджено сторонами з дати його підписання та до 27.12.2017р.
Як вбачається з матеріалів справи, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором в 2013р. позивачем виконані роботи на загальну суму 48 930грн. з ПДВ, за наслідком чого сторонами були підписані:
акт №1/2013 здавання-приймання науково-технічної продукції від 25.03.2013р. на суму 24 465грн., у т.ч. ПДВ 4 077грн. 50коп.
акт №2/2013 здавання-приймання науково-технічної продукції від 01.07.2013р. на суму 24 465грн., у т.ч. ПДВ 4 077грн. 50коп.
Вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, що сторонами не заперечується, з огляду на що суд дійшов висновку, що вказані роботи на загальну суму 48 930грн. з ПДВ були виконані позивачем належним чином та відповідачем прийняті в повному обсязі.
Разом з тим, доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором з оплати виконаних позивачем робіт матеріали справи не містять.
Несплата замовником вартості робіт з моніторингу та наукового супроводження надрокористування полем шахти «Північна» (пласти: m6 1н, m5, m4 0, m3, l7 в, l6, l5, l4н, l3, l2 1, l2 l1 1, k8, k5, k3 н, k2 2, k2 в), й стала підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Розглядаючи даний спір про стягнення заборгованості за вказаним договором, суд виходить з наступного.
За приписами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Підставою виникнення у сторін зобов'язань у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України є договір №КД2179-00-06/13 від 10.01.2013р., який відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору № КД2179-00-06/13 від 10.01.2013р., суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором на проведення проектних та пошукових робіт, отже, договірні відносини між сторонами законодавчо врегульовано положеннями §4 Глави 61 Цивільного кодексу України.
Як встановлено ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати вартості виконаних позивачем робіт впродовж 10 робочих днів з дати його підписання, як це визначено п. 5.4 договору, тобто за актом від 25.03.2013р. до 08.04.2013р. та за актом від 01.07.2013р. до 15.07.2013р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, з огляду на відсутність доказів оплати відповідачем робіт за договором №КД2179-00-06/13 від 10.01.2013р. та, враховуючи визнання позову відповідачем у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 48 930грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.
Крім стягнення основної заборгованості позивачем, як вбачається з позовної заяви, були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 09.04.2013р. по 30.01.2014р. за прострочення оплати вартості робіт за актами від 25.03.2013р. та від 01.07.2013р. у загальній сумі 997грн. 36коп. Оцінюючи правомірність позовних вимог в цій частині, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 09.04.2013р. по 30.01.2014р., судом було встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, фактично розмір 3% річних за вказаний період дорівнює 991грн. 34коп., на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 6грн. 02коп. задоволенню не підлягають.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 3 342грн. 63коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.
Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.
Пунктом 6.2 укладеного договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за виконані роботи, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за період з 09.04.2012р. по 08.10.2013р. та з 16.07.2013р. по 15.01.2014р. у сумі 3 342грн. 63коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, фактично розмір пені за вказаний період дорівнює 3 296рн. 40коп., на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 46грн. 23коп. такими, що задоволенню не підлягають.
Стосовно заявленого клопотання відповідача про зменшення суми пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву вих. №01/639 від 03.03.2014р., відповідач в обґрунтування вимоги про зменшення розміру пені посилається на скрутне фінансове становище підприємства, з огляду на що, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, судом повинно бути взято до уваги: чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступень виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Аналогічна позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Враховуючи те, що відповідачем не було надано суду жодних доказів, в підтвердження викладеної вимоги (баланс підприємства, звіт про фінансову діяльність підприємства та ін.), суд дійшов висновку про відсутність обгунтованих підстав для задоволення заявленого клопотання відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 625, 626, 629, 887 Цивільного кодексу України, ч. 1, 7 ст. 193, ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, 19, ідентифікаційний код 33839013) на користь Державного підприємства Український державний геологорозвідувальний інститут (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78 А, ідентифікаційний код 01432032) заборгованість за договором № КД2179-00-06/13 від 10.01.2013р. у розмірі 48 930грн., пеню у сумі 3 296грн. 40коп. та 3%річних у сумі 991грн. 34коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 825грн. 21коп.
В задоволенні позову Державного підприємства Український державний геологорозвідувальний інститут в частині стягнення з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» 3% річних у сумі 06грн. 02коп. та пені у сумі 46грн. 23коп. відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 27.03.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2014р.
Суддя Ю.С. Мельниченко