ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" березня 2014 р. Справа № 922/5026/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Полубояриній Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - Москаль Г.С., довіреність б/н від 01.09.2013 року
відповідача - Шителя С.А., довреність № 27 від 06.03.2014 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Осан", м. Харків (вх. №692 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.14 у справі № 922/5026/13
за позовом ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "Фармаком", м. Харків
до Приватного підприємства "Осан", м. Харків
про стягнення 17 525,34 грн.
ВСТАНОВИЛА:
06 грудня 2013 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Фармаком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Осан" (відповідача) 17525,34 гривень заборгованості та 1720,50 гривень судового збору. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №5630 від 19 вересня 2012 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 лютого 2014 року по справі № 922/5026/13 (суддя Аріт К.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Осан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Фармаком" 17525,34 грн. заборгованості та 1720,50 гривень судового збору.
Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування викладених вимог заявник зазначає, що позивач не виконав суттєву умову договору (п. 2.1) та не надав відповідачу підписану специфікацію, в зв'язку з чим вважає, що умови договору щодо ціни, асортименту та кількості товару сторонами не були погоджені, а прийняття відповідачем за накладними цього товару не має наслідком обов'язкову сплату за вимогою позивача не узгодженої ціни за товар. Також, відповідач вказує на те, що товар, за який позивач вимагає гроші не був реалізований в торгівельній мережі, тому згідно п. 5.11 договору постачальник зобов'язаний прийняти повернення такого товару, а не вимагати сплати грошей за товар з неузгодженою ціною .
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому позивач зазначає, що асортимент, кількість та ціна товару зазначалась у первинних документах, а саме у видаткових накладних, які складались позивачем на підставі електронних заявок відповідача. Позивач вважає, що за відсутності єдиного письмового документа (специфікації), підписаного сторонами, наявність в кожній видатковій накладній визначеного предмета договору, дає підстави вважати його самостійною офертою.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 19.09.2012 р. між сторонами був укладений договір поставки № 5630, відповідно до умов якого позивач, як постачальник зобов'язався передати товар в асортименті, вказаному в специфікації, у власність відповідача на умовах та в строки, що встановлені в заявках на поставку, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку та строки, що встановлені договором.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами відбулась поставка товару без складання специфікації на товари, позивач належним чином виконав умови договору, а саме поставив відповідачу в період з 05.10.2012 р. по 23.11.2012 р. товар на загальну суму 43410,00 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними. Відповідач товар отримав, однак оплату товару у відповідності з умовами договору не здійснив, в зв'язку з чим, з урахуванням доказів часткової проплати та повернення товару, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 17525,34 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду відповідачем не сплачена.
За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17525,34 грн. за отриманий ним товар.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.
Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.
Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини за договором поставки товару № 5630 від 19.09.2012 року.
Відповідно до п. 10.2 договору строк його дії до 31.12.2013 р.
Відповідно до п. 1.1. договору поставки №5630 від 19.09.2012р. постачальник зобов'язався передати товар покупцю в асортименті, що зазначений в специфікації, яка є додатком №1 до договору поставки №5630 від 19.09.2012р.
Крім того, п. 2.1. договору поставки № 5630 від 19.09.2012р. був встановлений обов'язок постачальника надати покупцеві підписану специфікацію в 3 примірниках при підписанні цього договору.
Проте, господарським судом встановлено, що специфікація відповідачеві не надавалася. Як вказує позивач, асортимент, кількість товару визначався відповідачем за прайс-листами, які надсилалися йому позивачем електронною поштою.
В той же час, відповідно до п. 2.5. договору поставки №5630 від 19.09.2012р. асортимент, кількість, ціна поставлених відповідачу товарів, що вказані у первинних документах, повинні відповідати замовленому та підтвердженому постачальником у відповідності з даним договором асортиментом та кількістю товару.
Здійснив аналіз матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 43410,00 грн. за видатковими накладними:
- в/н №РН-0020620 від 05 жовтня 2012 року на суму 2170,80 гривень;
- в/н №РН-0020629 від 05 жовтня 2012 року на суму 8573,40 гривень;
- в/н №РН-0020833 від 08 жовтня 2012 року на суму 327,60 гривень;
- в/н №РН-0021237 від 12 жовтня 2012 року на суму 2215,80 гривень;
- в/н №РН-0021827 від 19 жовтня 2012 року на суму 1918,92 гривень;
- в/н №РН-0022371 від 26 жовтня 2012 року на суму 7387,74 гривень;
- в/н №РН-0022830 від 02 листопада 2012 року на суму 6132,30 гривень;
- в/н №РН-0023403 від 09 листопада 2012 року на суму 2389,98 гривень;
- в/н №РН-0023421 від 09 листопада 2012 року на суму 1252,80 гривень;
- в/н №РН-0024112 від 16 листопада 2012 року на суму 6706,80 гривень;
- в/н №РН-0024838 від 23 листопада 2012 року на суму 3628,56 гривень.
Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, які підписані обома сторонами, колегія суддів констатує, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та прізвище, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказані накладні також містять посилання на договір № 5630 від 19.09.2013 р..
Право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент підписання уповноваженою за довіреністю особою відповідних видаткових накладних (п.1.2 договору).
Датою поставки є дата передачі товару покупцеві, зазначена в підписаній сторонами видатковій накладній (п.5.13 договору).
Також, у відповідності до п.5.11 договору (порядок повернення товару), за період з 29 жовтня 2012 року по 07 травня 2013 року, відповідач повернув позивачу товар на суму 16866,12 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи та підписаними з обох сторін накладними на повернення (а.с.26-49).
Крім того, 29 жовтня 2012 року під час приймання відповідачем товару за видатковою накладною №РН-0022371 від 26 жовтня 2012 року була виявлена невідповідність поставленого позивачем товару на суму 18,54 гривень, про що було складено відповідний акт (а.с.98).
При цьому, відповідач жодним чином не спростував той факт, що він не отримував товар.
Отже, оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару є підтвердженим належними доказами - первинними документами бухгалтерського обліку, а саме видатковими накладними, довіреностями, у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від складення сторонами специфікації чи отримання звітів.
Крім того, слід зазначити, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Тобто, позивач шляхом відпуску товару за видатковими накладними, а відповідач шляхом одержання за довіреностями товару, вказаного у накладних, створили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції. Зокрема, у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок по оплаті отриманого товару.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20 вересня 2012 року №12/5026/556/2012).
Таким чином, доводи відповідача про те, що за відсутності підписаної сторонами договору поставки специфікації, не були погоджені його суттєві умови ( ціна, асортимент, кількість) є помилковим, оскільки спростовуються наданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними, які у відповідності до вимог ст. 692 Цивільного кодексу України є підставою для здійснення розрахунків за отриманий товар на умовах договору.
Відповідно до п.7.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей), покупець здійснює оплату товару кожні 14 календарних днів, на підставі наданого звіту.
Однак, відповідач в порушення умов договору, обумовлені договором звіти про реалізацію продукції позивачу не направляв, хоча надання відповідачем звіту про реалізований ним товар є його обов'язком відповідно до п.п.7.1.1., 7.1.2. договору поставки №5630 від 19.09.2012р. (в редакції протоколу розбіжностей). В свою чергу, письмова вимога постачальника на отримання звіту про реалізований товар не передбачена договором.
Отже, оплата товару по факту його реалізації - є лише погоджений сторонами порядок оплати товару, який є у відповідністі до п. 1.2 договору, власністю покупця з моменту його прийняття за видатковими накладними.
Повернення товару є правом покупця відповідно до п. 5.11., договору поставки №5630 від 19.09.2012р. Наданим правом покупець скористався, частково повернувши товар позивачу, що підтверджується накладними на повернення товару, які є в матеріалах справи.
Також, в матеріалами справи підтверджено, що відповідачем на рахунок позивача було перераховані грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. Таким чином, відповідач своїми діями щодо оплати товару фактично визнав поставку позивачем товару.
За таких обставин, посилання відповідача на те, що постачальник зобов'язаний прийняти товар, який не був реалізований в торгівельній мережі, а не вимагати сплати грошей за товар, є безпідставними та такими, що не узгоджуються як з положеннями договору, так і з вимогами чинного законодавства.
До того ж, відповідач станом на момент вирішення спору в даній справі не надав жодних доказів наявності у нього залишків товару на суму 17525,34 грн., наявність якого безпосередньо пов'язана з можливістю повернення цього товару. В той час як, реалізація права на повернення товару повинна відбуватись в межах строку дії договору поставки № 5630 від 19.09.2012 року - до 31.12.2013 року.
Крім того, сума заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року станом на 01 жовтня 2013 року з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 17525,34 грн. (а.с.59), який у сукупності з первинними документами бухгалтерського обліку (видатковими накладними, накладними про повернення товару, актом невідповідності поставленого позивачем товару на суму) іншими доказами, який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, оскільки умовами договору та положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що факт отримання товару, який в даному випадку є доведеним та підтвердженими підписаними сторонами видатковими накладними, є підставою для проведення розрахунків.
Беручи до уваги, що відповідач будь-якими доказами не спростував факт отримання ним товару за видатковими накладними, а також не надав суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 17525,34 грн., позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2014 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Осан", м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.02.14 у справі № 922/5026/13 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складно та підписано 31.03.2014 року
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.