Справа № 352/260/13-ц

Провадження № 22-ц/779/658/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Шалаути Г.І., Шишка А.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю представника апелянта - Резнічок І.В., відповідача - ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» на рішення Тисменицького районного суду від 06 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року з позовом в суд до ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся представник ПАТ «Укргазбанк» та після уточнення позовних вимог просив ухвалити рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Банку прострочену заборгованість по кредитному договору в сумі 74275,90 доларів США, що еквівалентно 593687,27 гривень, що складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 48530, 45 доларів США, заборгованості по відсотках в сумі 25745,45 доларів США, заборгованості по пені в сумі 238706,15 гривень, нарахованих на 7 лютого 2013 року.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що позичальник за укладеним 05 вересня 2008 року кредитним договором на суму 50 000 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 14% річних свої зобов'язання не виконує належним чином, внаслідок чого станом на 7 лютого 2013 року заборгованість перед Банком складає 74 275, 90 доларів США та 238706,15 гривень пені.

Рішенням Тисменицького районного суду від 06 лютого 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» 122359, 06 гривень заборгованості за кредитним договором.

На дане рішення представник ПАТ АБ «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апелянт в скарзі зазначає, що при ухваленні рішення суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Суд необґрунтовано не взяв до уваги вимогу позивача щодо повернення суми заборгованості в доларах США із зазначенням еквіваленту в національній валюті України, зменшив розмір відсотків без посилання на норми матеріального права та безпідставно констатував факт відсутності у позивача збитків, що завдані неправомірними діями відповідача внаслідок невиконання кредитного зобов'язання.

Вважає, що звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчих написів не перешкоджає позивачу звернутися з позовними вимогами до боржника про стягнення заборгованості за рахунок грошових коштів і не є подвійним стягненням заборгованості. Застосований судом строк позовної давності до вимог позивача порушує норми ч. 5 ст. 261 ЦК України.

Суд першої інстанції, посилаючись тільки на припущення, в порушення вимог законодавства, відмовив у задоволенні вимог позивача в частині стягнення суми заборгованості, чим порушив його законні права.

Вислухавши представника апелянта, яка вимоги скарги підтримала, відповідача та його представника, які вимоги скарги не визнали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.

За змістом ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що із загальної суми заборгованості, нарахованої на 07 лютого 2013 року необхідно виключити вартість майна згідно виконавчого напису нотаріуса з метою уникнення подвійного стягнення, тому всього стягнув з відповідачів 123582 гривень заборгованості за кредитним договором без розмежування кожного виду платежу.

Однак, такий висновок суду першої інстанції зроблено при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 05 вересня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на суму 50000 доларів США на споживчі потреби з кінцевим терміном погашення 04 вересня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом 14, 4 % річних. А з метою забезпечення умов кредитного договору 05 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки .

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Всупереч умовам кредитного договору станом на 07 лютого 2013 року відповідачам нарахована заборгованість по кредитному договору в сумі 104140,30 доларів США, що еквівалентно 832393,42 гривень, що складається із заборгованості за кредитом - 387903,89 доларів США, заборгованості по відсотках - 25783,38 доларів США, заборгованості по пені - 238706,15 гривень.

Зменшуючи суму кредитної заборгованості у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості суд першої інстанції не врахував вимоги законодавства, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості, суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 25 грудня 2009 року на підставі іпотечного договору від 05 вересня 2008 року звернено стягнення на нерухоме майно, яке належить відповідачам, на погашення заборгованості по кредиту на суму 53929,02 долари США , що в гривневому еквіваленті становить 429814,29 гривень. Представник апелянта підтвердила, що предмет іпотеки по даному договору не реалізовано і заборгованість за рахунок цього майна не погашалась. Дані обставини не заперечують відповідач та його представник, та підтверджується листом ВДВС Тисменицьког РУЮ від 25 березня 2014 року.

Представник апелянта необґрунтовано вважає, що до стягнення розміру нарахованих відсотків не підлягає застосуванню строк позовної давності.

Сторони встановили як строк дії кредитного договору - до моменту виконання в повному обсязі взятих на себе зобов'язань і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням 209 доларів США, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 4 вересня 2029 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Щомісячне погашення заборгованості підтверджується і розрахунком на а.с. 33, який поданий позивачем на 07 лютого 2013 року.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, позичальник перестав виконувати щомісячні зобов'язання із сплати процентів за користування кредитом з листопада 2009 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту Банк звернувся 1 лютого 2013 року, включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 10 числа місяця, початок позовної давності для стягнення процентів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язань.

Тому відповідач та його представник правильно вважають, що розмір нарахованих процентів повинен бути зменшений на 5318,93 долари США від загальної кількості нарахованих позивачем відсотків 25783,38 доларів США на 07 лютого 2013 року.

Враховуючи час звернення позивача з даним позовом стягнення процентів в межах строку позовної давності, їх сума становить 20426,52 доларів США, що еквівалентно 163207,89 гривень.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК розмір неустойки повинен бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Колегія суддів вважає, що за обставинами даної справи, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, розмір неустойки судом першої інстанції обґрунтовано зменшено до 1000 гривень.

Керуючись ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» задоволити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 06 лютого 2014 скасувати та ухвалити у нове.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» 48530, 45 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, що еквівалентно 387903, 89 гривень, 20426,52 доларів США заборгованості по відсотках, що еквівалентно 163207,89 гривень, 1000 гривень пені, нарахованих на 07 лютого 2013 року на виконання умов кредитного договору від 05 вересня 2008 року .

Всього стягнути в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» з ОСОБА_1, ОСОБА_2 552 111 гривень заборгованості по кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» по 2634 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Г.І. Шалаута

А.І.Шишко