ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 грудня 2008 р.

№ 7/298

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів

Кота О.В. Шевчук С.Р., Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну скаргу на постанову у справі

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донкокс" Донецького  апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р. № 7/298

за позовом до про

Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донкокс" стягнення суми дебіторської заборгованості 136847,04  грн., з урахуванням індексу інфляції у розмірі 17406,94 грн., 3% річних у сумі 3396,81 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Хом’як О.Г. дов. №1 від 09.12.2008р.

- відповідача: не з’явились

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Світлана”, звернулося з позовом до господарського суду Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донкокс” про стягнення                      173 059,71 грн.  суми дебіторської заборгованості з урахуванням індексу інфляції  та 3 628,71 грн.-  річних процентів за користування грошовими коштами.

Заявою від 08.01.2008р. позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача дебіторську заборгованість в сумі 136 847,04 грн.,   інфляційні нарахування за період з квітня  по  грудень  2007  року  в  сумі  17 406,94  грн., річні відсотки в сумі 3 396,81 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.01.2008р. (суддя Малашкевич С.А.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що відповідач рахунок –фактуру від 06.03.07 №22/04-05 в сумі 136 847, 04 грн. за отримане у квітні 2005 року вугілля не оплатив, тобто не виконав свої зобов’язання за Договором.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2008р.  (колегія суддів: головуючий –Діброва Г.І., суддів Дзюби О.М., Шевкової Т.А.) вказане рішення суду залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донкокс" у своїй  касаційній скарзі, поданій до Вищого господарського суду України, посилаючись на те, що судами  порушені норми процесуального та матеріального права просить скасувати рішення та постанову у справі і відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами  норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні  та постанові, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.01.2004р. між сторонами у справі  був укладений Договір № 2301 поставки вугільної продукції.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник (позивач) зобов’язався продати, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити вугілля марки ГЖКОМ на умовах, передбачених цим Договором та у відповідності до Специфікацій, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Специфікацією на поставку рядового вугілля у квітні 2005 року від 16.04.05р.  сторонами встановлена кількість вугілля марки ГЖКОМ, що постачатиметься в цей період  в  розмірі  600 тон та зазначена вартість з урахуванням ПДВ  в розмірі 174 000 грн. 00 коп.

Згідно пункту 4 Специфікації, Покупець зобов'язався здійснити оплату за відвантажену партію товару протягом двох банківських днів з моменту отримання документів на відвантажений товар.

В пункті 5 Специфікації зазначено, що остаточний розрахунок за поставлену партію вугілля сторони здійснюють на протязі п'яти банківських днів з моменту пред'явлення рахунків Постачальником.

На виконання умов Договору та Специфікації позивачем в квітні 2005 року було відвантажено на адресу відповідача вугілля марки ГЖКОМ в розмірі 550 тон загальною вартістю 197 004 грн. 80 коп. (разом з ПДВ), що підтверджується накладною №22/04-05 від 22.04.05р. та актом приймання –передачі партії товару від 26.04.05р., які підписані представниками обох сторін.

26.02.07р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №2301 поставки вугільної продукції, якою змінено ціну на поставлене у квітні 2005 року вугілля у кількості 550 тон. Ціна на вугілля марки ГЖКОМ на умовах FCA станція відправлення Сосновка, Львівської залізниці становить 250 грн. за одну тону, в тому числі ПДВ 20%.

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок - фактура №22/04-05 від 06.03.07р. на суму 136 847 грн. 04 коп., з урахуванням уточненої ціни вугілля та часткової сплати відповідачем залізничного тарифу, проте відповідачем зобов'язання за Договором щодо сплати отриманої продукції не були виконані.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно до  ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, з якими правильно погодився суд апеляційної інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 136 847,04 грн., з урахуванням інфляційних в розмірі 17 406,94 грн. та 3% річних в розмірі          3 396,81 грн.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду  справи господарськими  судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки  судів відповідають  цим обставинам і їм  надана  правильна юридична  оцінка з правильним  застосуванням  норм  матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Донкокс" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2008р. у справі № 7/298  залишити без змін.

Головуючий                                                                        Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                           Владимиренко С.В.