Справа № 748/321/14-ц Провадження № 22-ц/795/687/2014 Головуючий у I інстанції -Кухта В.О. Доповідач - Онищенко О. І.

Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,

суддів:Горобець Т.В., Харечко Л.К.,

при секретарі:Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2014 року змінити, зменшити частку стягнутих аліментів до 1/5 усіх видів доходів.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в розмірі 7/24 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 січня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом рішення ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, порушенні та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі.

Апелянт зазначає, що судом взагалі не досліджувалась обставина щодо його місця проживання, та зроблено невірний висновок стосовно того, що його робота в м. Чернігові та допомога діду перешкоджають проживанню та наданню допомоги матері, бабі та брату, які проживають в с. Рівнопілля та є непрацездатними .

Крім того, апелянт зазначає, що сплата аліментів у визначеному судом розмірі значно погіршує становище членів його сім'ї, оскільки останній не зможе надавати їм необхідну матеріальну допомогу.

На думку апелянта, судом не враховано ту обставину, що він систематично зустрічається з донькою та несе на неї з власної ініціативи витрати окрім аліментів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, стан здоров'я дитини, наявність у відповідача на утриманні інших утриманців та інтереси дитини, які в цьому випадку є першочерговими.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам, яким суд дав належну оцінка та відповідає вимогам законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, зважаючи на таке.

По справі встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому 14 липня 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції шлюбі, актовий запис - № 832, від якого мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З матеріалів справи вбачається, що дитина зареєстрована та проживає разом з матір'ю за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КП «ЖЕК-10» Чернігівської міської ради від 17.01.2014 року (а.с.4). Відповідач в добровільному порядку відмовляється надавати допомогу на її утримання.

Статтею 180 СК України встановлено імперативне правило, згідно з яким батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до роз'яснення в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року " Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька ( ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі ( ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Частина 2 ст.182 СК України встановлює правило, згідно з яким мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, встановлених ст.184 цього Кодексу.

Водночас, при визначенні розміру аліментів, що стягуються з батьків, суд має враховувати стан здоров"я та матеріальне становище дитини, стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи зі змісту наведених норм та враховуючи відсутність домовленості між сторонами про сплату аліментів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 7/24 частин всіх видів заробітку (доходу) відповідача, вказавши, що розмір аліментів не може становити менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилання апелянта на те, що на його утриманні перебувають мати, яка має третю групу інвалідності, неповнолітній брат та бабуся, не заслуговують на увагу, оскільки в розумінні ст. 182 СК України дані обставини не є підставами для зменшення розміру стягнутих аліментів.

Інших переконливих доводів та доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі та які могли б слугувати підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини, апелянтом не надано.

Крім того, при вирішенні питання законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційний суд враховує, що відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» саме батьки несуть відповідальність за створення умов необхідних для всебічного розвитку дитини, забезпечення її права на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а згідно ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року при прийняття рішення судом першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, тому підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: