АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД   АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа    №   22-ц-7818/2006                                                           Голов, в 1 інст. -Осіпов Ю.В.

Доповідач - Дралло І.Г.

УХВАЛА ЩЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 грудня 2006 року, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

головуючого, судді - Дралло І.Г.,

суддів - Рижової І.В., Новікова Р.В, при секретарі - Галіч Ю.Є, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до  ОСОБА_3,. ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення із житлового приміщення у зв'язку з неможливістю спільного проживання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05 жовтня 2006 року, -

встановила:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення із житлового приміщення у зв'язку з неможливістю спільного проживання (стаття 116 ЖК України).

Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 та разом із ним зареєстровані його дружина ОСОБА_2. сини ОСОБА_6, таОСОБА_7, а також онучки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5  Мати відповідачок у 2001 році придбала будинок в с Гвардєйському Сімферопольського району АР Крим та виселилась із квартири, а її діти проживають разом з позивачами та роблять умови для сумісного проживання неможливими, у зв'язку з чим, вони неодноразово зверталися до органів внутрішніх справ зі скаргами. Відповідачки руйнують квартиру, зіпсували сантехнику, замки на дверях, дуже голосно слухають музику, приводять у квартиру хлопців, не беруть участь у ремонті квартири і сплаті комунальних послуг. Також відповідачки вчиняють скандали, погрожують фізичною розправою позивачам.

Відповідачі позовні вимоги не визнали і пояснили, що жодна з них ніколи не ображала позивачів, навпаки самі позивачі створюють в квартирі таку обстановку, в якій іноді дійсно неможливо спільно проживати. Відповідачі використовують житло виключно за призначенням, дотримуються правил співжиття. На конфлікти провокують позивачі, оскільки тривалий час намагаються з різних підстав позбавити відповідачів права на квартиру.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05 жовтня 2006 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за недоведеністю і необґрунтованістю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення суду та просять постановити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з неправильним застосуванням статті 116 ЖК України при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали доказів, які б підтверджували поведінку відповідачів по справі, що створює умови, які роблять неможливим сумісне проживання в квартирі позивачів та відповідачів.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, так як вони відповідають дійсним обставинам справи і наданим сторонами доказам.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так довід скарги про те що, відповідачі притягувались до адміністративної відповідальності, спростовується матеріалами справи з яких вбачається, що відповідачі до адміністративної відповідальності ніколи не притягувались (а.с. 66).

Довід скарги про те, що судом не були допитані свідки з боку позивачів, суд не може прийняти до уваги, оскільки цей довід суперечить матеріалам, справи (ах.70). Зауважень на протокол судового засідання від позивачів не надходило.

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильність або незаконність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не довели суду відповідними доказами факт того, що відповідачі роблять умови для сумісного проживання неможливими.

Стаття 116 ЖК України передбачає, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Передбачених статтею 116 ЖК України підстав для виселення позивачі не довели у встановленому законом порядку. Факт неодноразового звернення позивачів до органів міліції з приводу неправильної поведінки відповідачів не є підставою для виселення, оскільки незважаючи на те, що органами міліції приймалися міри профілактичного впливу, немає доказів, що такі факти на які посилаються позивачі дійсно мали місце.

Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачі тривалий час намагаються позбавити відповідачів права користування спірною квартирою з приводу чого зверталися до суду. У зв'язку з правом користування квартирою між сторонами виникли неприязні взаємовідносини, однак це не є підставою для виселення відповідачів із жилого приміщення.

Спори, які виникають з приводу порядку користування жилим приміщенням і оплати комунальних послуг, також не є підставою для виселення за правилами статті 116 ЖК України і можуть бути вирішені в судовому порядку шляхом подання до суду відповідного позову.

З вищенаведених обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку в тому, що позовні вимоги не доведені у встановленому законом порядку і що позов задоволенню не підлягає.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і постановлено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена   в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Судді: