РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді - Дралло І.Г.

Суддів                             - Осоченко A.M.

- Летягіної О.В.

При секретарі  - СмальО.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до

Закритого                Акціонерного                 Товариства               „Сімферопольський

електротехнічний завод", третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.05.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ „Сімферопольський електротехнічний завод", у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу в розмірі 3240грн.; зобов'язати відповідача оплатити зроблену працю з ізоляції труби; поновити його на роботі; зобов'язати відповідача оплатити витрати за проходження медичної комісії суму 67грн. 78коп.; стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 20000грн.; 303 грн. 08коп. за працю в вихідні дні, та судові витрати.

Вимоги мотивовані тим, що наказом НОМЕР_1 від 03.11.2005р. він був незаконно звільнений по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Однак позивач просив звільнити його на підставі ч.З ст.38 КЗпП України, в зв'язку з тим, що керівництво відповідача доручало йому виконання робіт зі шкідливими умовами праці, які не були обумовлені його посадовими обов'язками. Зокрема, він не зобов'язаний виконувати роботи з ізоляції труб скловатою.

Справа   №  22-4962/2006 р.         Головуючий у першій інстанції Олейніков Ю.О.

                             Доповідач Летягіна О.В.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.05.2006 року, в позові ОСОБА_1 - відмовлено.

На зазначене рішення подана апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про задоволення його вимог.

У своїй скарзі апелянт вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд не прийняв до уваги його заяву Генеральному директорові ЗАТ про розірвання трудового договору, проігнорував прохання про допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, та не урахував наданий висновок Територіальної державної інспекції праці в АР Крим від 04.05.2006 року НОМЕР_2

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не надано суду доказів порушення законності при його звільненні, до того ж позивачем пропущений, встановлений законом строк для звернення з таким позовом до суду, а також не знайшли свого підтвердження і позовні вимоги про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу монтажніком санітарно-техничних систем в енергомеханічний відділ наказом НОМЕР_3 від 05.05.2005 року .

Наказом НОМЕР_1 від 03.11.2005 року він був звільнений з роботи за власним бажанням по ст.38 КЗпП України \а.с.6\.

Звернувся з позовом до суду ОСОБА_1 тільки 24.01.2006 року, при цьому ніяких  мотивів пропуску строку суду не надав.

Статтею 233 КЗпП України передбачається, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного , районного в місті чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З таких обставин, суд обгрунтовано відмовив йому в позові.

Згодна колегія з висновками суду і відносно відмови в позові про стягнення сум в відшкодування моральної шкоди.

Проте;, колегія суддів не може визнати вірним висновок суду, яким він обгрунтував відмову в позові про стягнення заробітної плати за роботу в вихідні дні.

Справа   №    22-4962/2006 р.       Головуючий у першій інстанції Олейніков Ю.О.

Доповідач Летягіна О.В.

Суд вказав, що дійсно позивачу не була сплачена праця в вихідні дні, однак він самовільно залишив роботу з 1 по 23 вересня 2005 року, чим припустив прогули. Суд визнав законими дії відповідача, який зарахував 12 днів праці в вихідні дні, як самовільне використання позивачем відгулів, а за інші дні здійсненого прогулу наказом НОМЕР_4 від 28.09.2005 року ОСОБА_1 була оголошена догана\а.с.52-53\,

яку він не оскаржив.

Колегія суддів вважає, що такий висновок не грунтується на положеннях закону.

Наказом НОМЕР_4 від 28.09.2005 року ОСОБА_1 була оголошена догана, та робочі дні з 1 по 23 вересня 2005 року визнані прогулами.

З пояснень представника відповідача виходить, що документально зарахування днів прогулів до днів роботи в вихідні дні проведене не було і в табелі обліку робочого часу за вересень дні з 1 по 23 вересня рахуються як прогули.

Проте, з наказів по ЗАО „Сімферопольський електротехнічний завод" з травня по жовтень 2005 року виходить, що ОСОБА_1 дійсно працював в вихідні дні. Про те ж свідчить і лист Теріторіальної державної інспекції праці в АРК від 04,05.2006 року, в якому вказано, що в результаті перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не був сплачений час праці в вихідні дні відповідно до діючого законодавства. Згідно з табелямі робочего часу відгули, передбачені ст.107 КЗпП України надані йому не були\ а.с.103\.

З матеріалів справи виходить, що розмір оплати праці за вихідні дні, що не була своєчасно сплачена позивачу з травня по жовтень 2005 року, складає суму 303 гривні 08 копійок., яку колегія суддів вважає за потрібне стягнути з відповідача.

В іншій частині рішення суду є законим та обгрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не знаходить.

Виходячи з наведеного і керуючись статтями 303, 304, 309, 313,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну    скаргу    ОСОБА_1  -задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.05.2006 року скасувати в частині відмови в позові про стягнення сум оплати за працю в вихідні дні.

Постановити в цій частині нове рішення.

Позов    ОСОБА_1до    ВАТ «Сімферопольський електротехнічний завод» про стягнення сум доплати

Справа   №   22-4962/2006 р.        Головуючий у першій інстанції Олейніков Ю.О.

Доповідач Летягіна О.В.

за працю в вихідні дні за період з травня по жовтень 2005 року в розмірі 303 гривні 08 коп. задовольнити. Стягнути з ВАТ «Сімферопольський електротехнічний завод» на користь ОСОБА_1 303 гривні 08 копійок, як доплату за працю в вихідні дні.

В іншій частиш рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Справа   №   22-4962/2006 р.

Головуючий у першій інстанції Олейніков Ю.О. Доповідач Летягіна О.В.