СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
04.12.2008 |
Справа № 22-а-681/08 Попередня справа № 2-а-110/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Гагарінський районний суд м.Севастополь (суддя Полівод С.В.) від 23.06.08 по справі № 22-а-681/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя (проспект Жовтневої революції, 8,Севастополь,99038)
про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 червня 2008 року у справі №2а-110/08 (№22а-681/08) позовна заява ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги та моральної шкоди, задоволена частково.
З Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_1стягнута одноразова щорічна допомога ветерану війни у розмірі 2570,42 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовити.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Перевіривши доводи апеляційної скарги , дослідивши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.
Згідно зі ст.13 Закону України № 3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції до 01.01.2008 року інваліди війни третьої групи мають право на разову допомогу до 5 травня у розмірі семі мінімальних пенсій за віком.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виплачено у 2007 році позивачеві грошову допомогу у розмірі 300 грн., тобто у розмірі, передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни до законодавства. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 17-1 Закону України № 3551-ХII особи мають право звернутися за отриманням грошової допомоги до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, судова колегія вважає, що з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп\2007, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання недоплаченої разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 Закону України № 3551-ХII.
Колегія суддів вважає, що невиплачена ОСОБА_1щорічна грошова допомога як інваліду війни третьої групи за 2007 рік підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” на 2007 рік встановлено мінімальну пенсію за віком у розмірі 410грн.06коп., тому підлягала виплаті позивачу щорічна разова грошова допомога у розмірі 2870 грн.42коп. (410,06 х 7 = 2870,42). З матеріалів справи вбачається, що позивачеві фактично була сплачена грошова допомога у розмірі 300,00 грн., у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2570 грн. 42 коп.
Відносно позовних вимог щодо стягнення щорічної разової допомоги за 2000-2006 роки, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 99 КАС України, а тому відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення щорічної разової допомоги за 2000 - 2006 роки.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві позивачем щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не зазначено, в чому полягала ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Наведене вище свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і застосував норми матеріального права, у зв'язку з підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 червня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з часу проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя О.В.Кучерук
Судді О.В.Дугаренко
Т.Р.Лядова