|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
№ 24/798 |
|
04.11.08 |
Суддя Мудрий С.М. розглянувши подання Заступника Генерального прокуратора України про перегляд рішення від 06.02.2007 року у справі № 24/798 за нововиявленими обставинами
за позовом орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод»
до Управління державної охорони України
треті особи: 1) закрите акціонерне товариство «Інвестпроект»
2) Головне управління Державного казначейства України
про передачу квартири за договором
Представники:
від позивача: Чиханцов М.А..- представник за довіреністю № 6 від 13.10.2008 року;
від відповідача: Мазур С.С. - представник за довіреністю № 17/54 від 12.01.2008 року;
від прокуратури: не з'явився;
від третіх осіб: 1) не з'явився;
2) не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, орендне підприємство «6-й Київський авторемонтний завод», звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Управління державної охорони України, треті особи: закрите акціонерне товариство «Інвестпроект», Головне управління Державного казначейства України про передачу 14 квартир у будинку по вул. Краснова, 17 у м. Києві, з яких 6 квартир (3% від загальної площі житлового будинку, що складає близько 450 кв.м) як компенсацію понесених витрат на проектування будинку та відвід земельної ділянки, та 8 квартир - компенсація проведеного відселення з п'ятна забудови будинки за договором № 31/98 від 12.02.1998 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.02.1998 року між ним та відповідачем було укладено договір № 31/98 відповідно до умов якого позивач передає відведений раніше майданчик для будівництва житлового будинку по вул. Краснова, 13 відповідачу, а останній в свою чергу за рахунок власних та залучених коштів має здійснити таку забудову.
Відповідно до п.1.2 договору № 31/98 від 12.02.1998 року забудовник після закінчення будівництва передає власнику 14 квартир в збудованому будинку, з яких 6 квартир (3% від загальної площі житлового будинку, що складає близько 450 кв.м) як компенсацію понесених витрат на проектування будинку та відвід земельної ділянки, та 8 квартир - компенсація проведеного відселення з п'ятна забудови будинки (номенклатура квартир повинна відповідати тим квартирам, що надані відселеним сім'ям).
Актом від 20.12.1998 року сторони узгодили затрати позивача на будівництво будинку в обсязі 1 300 000,00 грн., а договором доручення № 33/99 від 28.03.1999 року відповідач надав право закритому акціонерному товариству «Інвестпроект»здійснити розрахунки з позивачем у порядку, визначеному договором № 31/98 від 12.02.1998 року.
Але, як у визначений договором-доручення строк, так і по завершенню будівництва будинку у вересні 2002 року, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, а тому, позивач просить прийняти рішення про задоволення його позову.
Заявою від 19.12.2006 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача передати йому 14 квартир у будинку по вул. Краснова, 17, загальною площею не менше 1 733,33 кв.м. та загальною вартістю не менше 8 839 983,00 грн.
Заявою про зміну позовних вимог від 29.01.2007 року позивач змінив свої вимоги і, посилаючись на неможливість передачі йому житла та втрати інтересу до цього, просить стягнути з відповідача вартість неотриманого житла (збитків) у розмірі 8 839 983,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 839 983,00 грн. збитків, 25 500,00 грн. витрат зі сплати державного мита, 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та визнано недійсним з дати укладання договір доручення № 33/99 від 28.03.1999 року, укладений між Управлінням державної охорони України, орендним підприємством «6-й Київський авторемонтний завод»та закритим акціонерним товариством «Інвестпроек», у частині скасування дії договору № 31/99 від 12.02.1998 року з дати підписання договору № 33/99 від 28.03.1999 року (п.6.2 договору № 33/99 від 28.03.1999 року).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2007 року рішення Господарського суду від 06.02.2007 року скасоване і в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2007 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2007 року скасовано, рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року у частині з дати укладання договір доручення № 33/99 від 28.03.1999 року, укладений між Управлінням державної охорони України, орендним підприємством «6-й Київський авторемонтний завод»та закритим акціонерним товариством «Інвестпроект», у частині скасування дії договору № 31/99 від 12.02.1998 року з дати підписання договору № 33/99 від 28.03.1999 року (п.6.2 договору № 33/99 від 28.03.1999 року) скасоване. В решті рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року залишено без змін.
23.09.2008 року до загального відділу канцелярії Господарського суду м. Києва надійшло подання Заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. В обґрунтування свого подання заявник зазначає, що висновок експерта ОСОБА_1. від 16.05.2006 року , який було покладеного в основу рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року, щодо визначення розміру збитків, стягнутих з відповідача, відповідно до листа Міністерства юстиції України від 17.07.2008 року як за формою, так і за змістом не відповідає п. 4.22 Інструкції про призначення і проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, та на час надання висновку ОСОБА_1. не був атестований Міністерством юстиції України, як цього передбачає Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України № 86/5 від 09.08.2005 року. А також, згідно з відгуком експертної ради Українського товариства оцінювачів від 10.07.2008 року висновок ОСОБА_1. не можна вважати звітом з оцінки майна.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.10.2008 року прийнято подання Заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення від 06.02.2007 року у справі № 24/798 за ново виявленими обставинами, розгляд справи призначено на 20.10.2008 року.
У судове засідання 20.10.2008 року представник відповідача з'явився, проте без відповідних повноважень.
Так, представник відповідача через загальний відділ діловодства господарського суду м. Києва подав пояснення по справі № 24/798 та просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року у справі № 24/798 переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати його.
Представник позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи та про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача приватне підприємство «Академія Оцінки і Права».
Представники третіх осіб 1 та 2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи факт неявки представників третіх осіб 1 та 2 та клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд до 28.10.2008 року.
У судовому засіданні 28.10.2008 року представник позивача подав відзив на подання прокурора про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідно до якого просить суд відмовити Генеральній прокуратурі України в задоволенні вимог заяви про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року по справі № 24/798 за ново виявленими обставинами.
Суд розглянув клопотання представника позивача про залучення до участі у справ третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача приватне підприємство «Академія Оцінки і Права», яке було ним заявлено в минулому судовому засіданні та відмовив в його задоволенні.
Представник відповідача просив рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року у справі № 24/798 переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати його.
Представник прокуратури підтримав свої вимоги, викладені у поданні та просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року у справі № 24/798 переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати його.
Представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч.4 статті 114 ГПК неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.
Судом оголошена перерва до 04.11.2008 року для оцінки та дослідження доказів.
У судовому засіданні 04.11.2008 року судом оголошено повний текст рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та прокуратури, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що подання Заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року у справі № 24/798 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення скасуванню та прийняття нового відповідно до якого в позові слід відмовити повністю.
Згідно статті 112 ГПК України Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Тобто, судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність ново виявлених обставин та виявлення їх після прийняття судового рішення.
Відповідно до ч.2 статті 113 ГПК України заява, подання прокурора подаються стороною до господарського суду, який прийняв судове рішення.
Частина 1 статті 113 ГПК України передбачає, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Подаючи подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами Генеральна прокуратура України просить відновити строк на внесення подання та зазначила, що нововиявлені обставини стали їй відомі 21.08.2008 року після надходження листа Міністерства юстиції України від 17.07.2008 року та відгуку експертної ради Українського товариства оцінювачів від Управління державної охорони.
Оскільки, подання прокурора було подано 23.09.2008 року, тобто без пропущення двомісячного строку, тому, строк на внесення подання не потребує відновлення.
Необхідними ознаками нововоявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
В обґрунтування свого подання Заступник Генерального прокурора зазначає, що висновок експерта ОСОБА_1. від 16.05.2006 року , який було покладеного в основу рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року, щодо визначення розміру збитків, стягнутих з відповідача, відповідно до листа Міністерства юстиції України від 17.07.2008 року як за формою, так і за змістом не відповідає п. 4.22 Інструкції про призначення і проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, та на час надання висновку ОСОБА_1. не був атестований Міністерством юстиції України, як цього передбачає Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України № 86/5 від 09.08.2005 року. А також, згідно з відгуком експертної ради Українського товариства оцінювачів від 10.07.2008 року висновок ОСОБА_1. не можна вважати звітом з оцінки майна.
Відповідно до п.1.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/563 від 21.05.2002 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»виявлення факту подання експертом завідомо неправильного висновку є нововиявленою обставиною.
Так як існування вищезазначеної обставини є істотною для прийняття рішення по справі № 24/798, тому, зазначена обставина є такою, що призводить до необхідності перегляду рішення за ноновиявленими обставинами.
Відповідно до ч.8 статті 114 ГПК України, у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
12.02.1998 року між орендним підприємством «6-й Київський авторемонтний завод»(Позивач) та Управлінням Державної охорони України (відповідач) було укладено договір № 31/98, відповідно до умов якого позивач передає відведений йому раніше майданчик для будівництва житлового будинку по вул. Краснова, 13 відповідачу, а останній в свою чергу за рахунок власних та залучених коштів має здійснити забудову такого майданчика.
Згідно умов договору № 31/98 відповідач має компенсувати витрати на роботи проведені позивачем щодо початку будівництва на вказаному земельному майданчику.
Зокрема, відповідно до п.1.2 договору відповідач має після закінчення будівництва передати позивачу 14 квартир в збудованому будинку.
Орендне підприємство «6-й Київський авторемонтний завод»належним чином виконав зобов'язання за договором № 31/98, а саме: позивач надав згоду на передачу Управлінню державної охорони України земельної ділянки, відведеної позивачу у користування за п. 5 рішення Київської міської ради народних депутатів № 17 від 11.11.1993 року, внаслідок чого до вказаного рішення були внесені відповідні зміни (здійснена заміна землекористувача) - п. 20 рішенням Київської міської ради № 8/109 від 24.09.1998 року.
20.12.1998 року між позивачем та відповідачем був складений акт звірки витрат по незавершеному будівництву житлового будинку по вул. Краснова, 13, відповідно до якого, сторони засвідчили факти повного відселення мешканців з будинків, які підлягають знесенню, часткового знесення зелених насаджень, розробки проектно-кошторисної документації на стадії «проект»та визначили суму витрат позивача за виконані та профінансовані роботи у розмірі 1 300 000,00 грн.
28.03.1999 року між Управлінням державної охорони України (довіритель), закритим акціонерним товариством «Інвестпроект»(повірений) та орендним підприємством «6-й Київський авторемонтний завод» (власник) було укладено договір-доручення № 33/99, відповідно до умов якого, а саме п. 1.1 передбачено, що закрите акціонерне товариство «Інвестпроект»бере на себе зобов'язання провести розрахунки з власником - орендним підприємством «6-й Київський авторемонтний завод»по договору № 31/98 від 12.02.1998 року.
Відповідно до п.2.1.1 договору № 33/99 від 28.03.1999 року, Управлінням державної охорони України зобов'язаний передати закритому акціонерному товариству «Інвестпроект» в термін не пізніше ніж до 30 травня 1999 року кошти, матеріальні активи, цінні папери та інші активи на суму не меншу ніж 1 300 000,00 грн. для проведення розрахунків з орендним підприємством «6-й Київський авторемонтний завод»згідно п.1.1 договору.
Згідно п.2.2.1 договору № 33/99 від 28.03.1999 року закрите акціонерне товариство «Інвестпроект»зобов'язане після отримання активів від довірителя провести розрахунки з власником - орендним підприємством «6-й Київський авторемонтний завод», як це передбачено договором № 31/98 від 12.02.1998 року між довірителем та власником в термін до 30.06.2000 року, або в інший термін, погоджений між собою повіреним та власником, про що повідомляється довіритель.
Пунктом 6.2 договору № 33/99 від 28.03.1999 року передбачено, що, з дати підписання сторонами цього договору скасовується дія договору між довірителем та власником № 31/98 від 12.02.1998 р, укладеного між позивачем та відповідачем.
На виконання умов вищезазначеного договору № 33/99 від 28.03.1999 року відповідач передав закритому акціонерному товариству «Інвестпроект»казначейський вексель № 5130001007301 на суму 1 300 000,00 грн. На підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявні акт прийому-передачі векселів та довідка на право володіння казначейськими векселями.
Тобто, Управлінням державної охорони України свої зобов'язання перед сторонами по договору № 33/99 від 28.03.1999 року виконало в повному обсязі. Натомість, закрите акціонерне товариство «Інвестпроект»зобов'язань по проведенню розрахунків з позивачем, відповідно до умов договору № 33/99 від 28.03.1999 року не виконало, та не передало позивачу ні вказаний вексель, ні будь-які інші матеріальні цінності.
Житловий будинок по вул. Краснова, 13 (у подальшому поштова адреса: вул. Краснова, 17) у Святошинському районі м. Києва закінчений будівництвом і прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією за актом № 248 від 30.09.2002 року, який затверджений розпорядженням Святошинської районної державної адміністрації № 2444 від 29.12.2002 року.
Підпис представника державного архітектурно-будівельного контролю на акті датований 04.04.2003 року, тому, 04.04.2003 року слід вважати датою здачі будинку в експлуатацію. Сторони спору не брали участі у державній приймальній комісії.
Відповідно до протоколу розподілу квартир б/д по житловому будинку № 17 по вул. Краснова (зі змінами), підписаного відповідачем та ДП «Житлоінбуд», Відповідачу у названому будинку було передано 109 квартир загальною площею 10567,8кв.м.
Позивачу квартири у згаданому будинку не передавалися.
Договір-доручення № 33/99 від 28.03.1999 року є трьох стороннім правочином, в якому погоджені дії позивача з відповідачем та закритим акціонерним товариством «Інвестпроект». Останній є рівноправною стороною з названими учасниками правочину. Його обов'язок щодо передачі позивачеві отриманого від відповідача векселя чітко передбачений у п. 2.2.1 договору-доручення № 33/99 від 28.03.1999 року. Закрите акціонерне товариство «Інвестпроект»у цьому договорі є стороною, а не третьою особою
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та твердження сторін, відповідач свої зобов'язання за договором-дорученням № 33/99 від 28.03.1999 року щодо передачі матеріальних активів або цінних паперів (зокрема векселя) на суму не меншу ніж 1 300 000,00 грн. повіреному -закритому акціонерному товариству «Інвестпроект»виконав в повному обсязі, а закрите акціонерне товариство «Інвестпроект», яке є стороною у цьому договорі, має відповідні зобов'язання щодо проведення розрахунків безпосередньо перед позивачем відповідно до п. 2.2.1 договору, суд вважає, що особою, яка повинна відповідати перед позивачем за невиконання умов договору-доручення № 33/99 від 28.03.1999 року є закрите акціонерне товариство «Інвестпроект», а не відповідач.
Тому, позов було подано позивачем не до тієї особи, яка повинна відповідати за невиконання умов договору-доручення № 33/99 від 28.03.1999 року, оскільки відповідач свої обов'язки за цим договором виконав та не має перед позивачем зобов'язань.
Відповідно до стаття 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Виконання зобов'язань відповідача за договором-дорученням № 33/99 від 28.03.1999 року, закінчилися у червні 2000 року з встановленою датою передачі активів третьою особою позивачу та терміном дії цього договору. Тому, термін позовної давності по договору-доручення № 33/99 від 28.03.1999 року у позивача сплинув у червні 2003 року.
Про ці та інші обставини, наведені у даному договорі, позивач повинен був знати, оскільки він є стороною договорів.
Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Таким чином, позивачем пропущено строк в межах якого він може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Тому, суд відмовляє позивачеві в задоволенні його позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82 -85, 112, ч.1,2 ст. 113, ч.4, 8 ст.114 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Подання Заступника Генерального прокуратора України про перегляд рішення від 06.02.2007 року у справі № 24/798 за нововиявленими обставинами задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 року у справі № 24/798 скасувати.
3. В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий