Єдиний унікальний номер 251/10043/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2736/2014
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Маширо О.П.
суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.
при секретарі Сачко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Калінінського районного суду м. Горлівка від 10 лютого 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся представник позивача з апеляційною скаргою на рішення суду, яким позовні вимоги банку було задоволено частково.
Суд першої інстанції установив, що 28 березня 2006 року сторони уклали кредитний договір, на підставі якого 14 квітня 2006 року був відкритий картковий рахунок на ім»я ОСОБА_1 та він отримав у банку кредитні кошти у сумі 3 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому, базова процентна ставка по кредитному ліміту була узгоджена сторонами у розмірі 3% на місяць; погашення заборгованості по кредитному ліміту та процентах мало здійснюватись щомісячними платежами в розмірі 7% від залишку заборгованості по кредитному ліміту на кінець звітного місяця; період вчинення платежу - наступний за звітним місяць.
Оскільки позичальник не належним чином виконував свої зобов»язання за договором, утворилась заборгованість у загальній сумі 39 760 грн. 92 коп., яку позивач просив стягнути з позичальника, у тому числі, по сумі кредиту, процентах, а також банком були нараховані штрафи, передбачені Умовами кредитування.
Задовольняючи частково позовні вимоги кредитної установи, суд першої інстанції виходив з того, що Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли у банку на час укладання кредитного договору, не було передбачене нарахування штрафних санкцій, тому в цій частині позову банку було відмовлено.
Що стосується суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, то суд першої інстанції стягнув заборгованість за кредитом у сумі 3 986 грн. 55 коп. та по відсотках за період з 01 серпня 2010 року по 31 липня 2013 року у загальній сумі 4 305 грн. 47 коп. в межах 3-річного строку позовної давності.
При цьому, суд врахував, що останній платіж з погашення боргу був здійснений відповідачем 13 січня 2010 року.
В апеляційній скарзі представник банку просить рішення суду змінити та задовольнити вимоги банку у повному обсязі, оскільки вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що згідно з п. 8.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов»язань, передбачених укладеним договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Крім того, узгоджуючи умови договору, сторони збільшили строк позовної давності та встановили цей строк на рівні строку дії карткового рахунку.
Суд також не прийняв до уваги, що позичальник не звертався до банку із заявою про закриття карткового рахунку, тому строк дії картки відповідача кожного разу продовжувався на такий же строк, а строк дії договору - на строк дії картки.
Натепер строк дії картки та договору продовжений у черговий раз.
Суд також не врахував, що відповідач до цього часу продовжує користуватись кредитними коштами у повному обсязі, свої зобов»язання за кредитним договором не виконав, заяву про закриття рахунку не подавав, тому правовідносини між банком та позичальником не припинені.
Сторони до апеляційного суду не з"явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Оскільки сторони не надали доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки до апеляційного суду, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги кредитної установи не ґрунтуються на законі.
У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2006 року сторони уклали кредитний договір, за яким відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 3 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитними коштами 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.8).
Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції обгрунтовано посилався на те, що на час укладання між сторонами кредитного договору діяли Умови та Правила надання банківських послуг в іншій редакції, а ніж на цей час, зокрема, був відсутній пункт 8.6, на який посилається позивач, про стягнення штрафних санкцій.
Не погодившись з таким висновком суду, представник позивача між тим не надав доказів на спростування такого висновку суду, а також не довів, що на час укладання договору - 28 березня 2006 року - дійсно діяли Умови та Правила у тій редакції, на яку банк посилається у своїй апеляції.
Банк також не вказав, яким наказом, коли та в якій редакції були затверджені Умови та Правила надання банківських послуг, які діяли на час укладання договору, а також яка редакція вказаних документів діє на цей час.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та бездоказовими.
Усі інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівка від 10 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: