Провадження по справі № 2/260/177/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Данилюк О.С.,
при секретарі Яременко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, трьох відсотків річних від простроченої суми, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу, трьох відсотків річних від простроченої суми, в обґрунтування своїх вимог вказавши, що 12.09.2012 року між нею на відповідачкою укладено правочин позики коштів, за умовами якого вона передала відповідачці 4 000 гривень, які остання зобов'язалася повернути до 20.09.2012 року. На підтвердження отримання відповідачем коштів та прийняття зобов'язання їх повернути в обумовлений строк, ОСОБА_2 була надана відповідна розписка у присутності свідків, в якій зазначено сторони зобов'язання, передана грошова сума, строк повернення отриманого та особистий підпис відповідача ОСОБА_2 Втім, станом на 29.07.2013 рік ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором не виконала, незважаючи на те, що вона була попереджена про наміри ОСОБА_1 щодо звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Крім того вказала, що відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. У зв'язку з цим просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь борг за правочином позики у сумі 4000 грн. та три відсотки річних у сумі 102, 57 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала щодо стягнення з неї суми боргу та трьох відсотків річних.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, встановлено, що 12.09.2012 року відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 у борг до 20.09.2012 року під розписку 4 000 гривень, що підтверджується оригіналом розписки, складеним відповідачем у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З урахуванням викладеного суд вважає, що між сторонами був укладений договір позики.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому в ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України зазначено, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Сторони не заперечували, що станом на 29.07.2013 рік відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором позики не виконала.
Отже, оскільки відповідач вимоги договору не виконав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 4000 гривень.
При цьому суд погоджується з міркуваннями позивача та вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами з надання позики, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Тому, виходячи з юридичної природи правовідносин, що склались між сторонами, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Так, проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, три проценти річних, про які заявив позивач, є наслідком невиконання відповідачем ОСОБА_2 грошового зобов'язання і повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Так, 3% річних розраховується за формулою: С х 3% х Д : 365 : 100%, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
У зв'язку з чим з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 також підлягають стягненню 3% річних на суму заборгованості в розмірі 102,57 грн.
Також суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь судового збору, який було сплачено позивачем у зв'язку з розглядом цієї цивільної справи у розмірі 229,41 грн., що відповідає вимогам ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 526, 545, 625; 1046; 1047, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, трьох відсотків річних від простроченої суми, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 і.н. НОМЕР_2 суму боргу в розмірі 4000 гривень, 3% річних за прострочення сплати боргу в розмірі 102, 57 гривні, а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 229,41 гривень, а всього 4 331,98 (чотири тисячі триста тридцять одну) гривню 98 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
СУДДЯ: