УКРАЇНА
Справа № 421/5306/13-ц
Провадження № 2/421/235/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2014року Первомайський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Русанової Т.Т.,
при секретарі Кузьменко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Тошківської селищної громади в особі Тошківської селищної ради, Державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з даним позовом посилаючись на те, що вони починаючи з 19.07.1985 р. стали проживати за адресою: АДРЕСА_1, яка є ? часткою усього будинку та який складається всього з двох квартир. З того ж самого часу вони були зареєстровані за цією адресою.
На той час ОСОБА_1 працювала у Тошківському лісництві, яке відноситься до Державного підприємства «Сєверодонецьке лісомисливське господарство», і саме керівництвом цього підприємства давалася згода ОСОБА_1 на проживання у цій квартирі та користування цією квартирою.
ОСОБА_1 вважала, що все робиться правомірно, і вона разом зі своїм сином на законних підставах стала проживати в цій квартирі та володіти нею.
ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 проживають за даною адресою по цей час.
При цьому вони, починаючи з 1985 року і по теперішній час, самостійно утримують квартиру та господарські будови до цієї квартири в належному стані.
У серпні 2013 р. ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 виявили бажання оформити право власності на квартиру, в якій вони проживають і якою вони користуються в період тривалого часу. Зробити це вони вирішили шляхом приватизації квартири.
Однак, коли вони звернулись до комунального підприємства «Первомайське міське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації», яке є органом, що здійснює приватизацію житлового фонду по місту Первомайську Луганської області, то там їм повідомили, що вони не можуть оформити право власності на квартиру, в якій вони проживають шляхом приватизації, тому що право власності на будинок АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано.
Тобто, встановивши, що право власності на будинок АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало відомо, що фактично квартира, в якій вони проживають та якою володіють починаючи з 1985 р., не є чиєюсь власністю, тобто формально є безхазяйною.
Так як дозвіл на проживання в даній квартирі ОСОБА_1 надавався керівництвом ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство», і даному підприємству вона здійснювала оплату за користування квартирою, то ОСОБА_1 зверталась до керівництва даного підприємства з приводу власника даної квартири, а також можливого оформлення квартири у свою власність шляхом приватизації, для чого необхідна документи, які підтверджують право власності на будинок.
Але на своє звернення ОСОБА_1 отримала відповідь, згідно з якою квартира, в якій вона проживає разом з сином, перебуває на балансі даного підприємства, починаючи з 1984 р., однак надати будь-які документи, на підставі яких це зроблено, а також надати документи, необхідні для оформлення ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 у свою власність даної квартири шляхом приватизації, вони не можуть у зв'язку з тим, що 26.10.2012 р. в ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» була пожежа, у ході якої були знищені документи, і поновити документи, які необхідні для оформлення ОСОБА_1 та її сином квартири у свою власність шляхом приватизації, неможливо.
Тобто, згідно з відповіддю ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» у них відсутні будь-які документи, які підтверджують їх право власності на будинок АДРЕСА_1 Луганської обл. Крім того, ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» не має бажання поновляти документи на цей будинок та оформлювати за собою право власності на цей будинок. Тобто, квартира АДРЕСА_1, фактично тривалий час не має власника, а ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство», на балансі якого значиться цей будинок, фактично відмовилося від цього майна.
ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 з липня 1985 р. по теперішній час, тобто більше 28 років, володіють та користуються даною квартирою добросовісно та відкрито, також володіють побутовими і господарськими будовами до цієї частки будинку.
Згідно з відомостями ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» остаточна вартість будинку АДРЕСА_1 складає 80 046, 57 грн., тому вартість квартири АДРЕСА_1, якою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добросовісно заволоділи та володіють більше 10 років та яка є ? часткою будинку, складає 40 023,29 грн.
Просять суд визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, з побутовими та господарськими спорудженнями до неї за громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках за кожним, а саме по ? частці квартири, за набувальною давністю.
Позивач ОСОБА_2 в суді позов підтримав та пояснив, що проживає по АДРЕСА_1 з 1985 року по теперішній час. Зараз він проживає з матір'ю, матері 70 років. У них три кімнати та кухня, є гараж та літня кухня. Погріб під будинком, ванна кімната добудована. Прибудові ганок та коридорчик. Добудовувалась тільки ванна кімната, але там все у плачевному стані, шахта підробила будинок, все у тріщинах, ванна вже як комірчина. Він не може сказати, у якому році це було побудовано, та чи був дозвіл. У них окрім домової книги нічого нема, ордеру нема, договору найму нема, і про власність нічого нема. Є квитанція про сплату всіх боргів безпосереднього головному бухгалтеру «Сєверодонецьклісгоспу». Вже потім вони довідались, що їм нічого не належить, але вони вважали, що «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» буде поновлювати документи, а потім з'ясувалось, що у них нема можливості та підстав для поновлення документів. Вони з матір'ю у будинку жили безперешкодно, ніхто їх не виганяв, не виселяв. Коли вони хотіли оформити приватизацію, за свій рахунок оплатили інвентаризацію, отримати технічний паспорт, потім з'ясувалось, що гроші викинули на вітер бо у «Сєверодонецького лісомисливського господарства» ніяких документів нема.
Представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав та додатково пояснив, що ОСОБА_1 та іі син з 1985року проживають у АДРЕСА_1, дана квартира є 1/2 часткою жилого будинку, будинок на два з хазяїна. На момент вселення ОСОБА_1 працювала у Тошківському лісництві. Вважала, що все вчиняється правомірно. Вона разом зі своїм сином протягом 30 років проживають у цьому будинку. Протягом усього часу утримували будинок, ніяких коштів від Лісомисливського господарства не отримували. Щоб захисти свої права, вони звернулись до «Сєверодонецького лісомисливського господарства» , вони сказали, що у них документів на цей будинок нема, порадили звернутись з БТІ. Там з'ясувалось, що право власності на цей будинок ні за ким не зареєстровано. Тому неможливо приватизувати квартиру. Треба було зареєструвати право власності, але у «Сєверодонецького лісомисливського господарства» ніякі документи не збереглись, надали довідку, що у них була пожежа. Дане домоволодіння фактично є безхазяйним. Позивачі безперервно, відкрито володіють даним майном. Те, що будинок знаходиться на балансі не свідчить про те, що Сєверодонецьке лісомисливське господарство» є власником, бо балансоутримувач і власник - це не одне і те саме. Чи отримувала ОСОБА_1 ордер на цю квартиру - не знає. Про наявність будь-якому договору оренди чи договору користування житловим приміщенням, їм нічого невідомо. По аналогічній справі у суді намагались з'ясувати, коли був побудований будинок, на якій підставі туди вселені люди - нема жодних документів. Є домова книга, ОСОБА_1 там зареєстровані з моменту вселення, тоді домові книги видалась на власне житло. ОСОБА_1 працювала помічником лісничого, зараз на пенсії. Квартплата платилась Сєверодонецькому лісомисливському господарству до 2013 року, бо вважали що будинок належить їм, у той же час ніяких коштів на утримання будинку не виділялось, ніяких робіт не виконувалось, але від квартплати Сєверодонецьке лісомисливське господарство не відмовлялось. .
Представник відповідача ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення проти позову, посилаючись на те, що твердження позивачів про те, що квартира у двоквартирному будинку є безхазяйною, немає ніяких правових підстав, оскільки річ набуває вказаного статусу тільки після дотримання порядку, передбаченого статтею 335 ЦК України, проте питання визнання майна безхазяйним, не порушувалося взагалі.
Крім того, на момент будівництва вказаного будинку, 1984 рік, не було потреби у оформленні правовстановлюючих документів на вказаний об'єкт нерухомості, оскільки будівля була поставлена на баланс відповідача ще за радянських часів, та жодного разу ніхто не оспорював належність нерухомого майна відповідачеві, з наданням відповідного інвентарного номеру та визначенням балансової вартості. На вказане майно проводиться нарахування амортизаційних відрахувань. Крім того, вказане майно входить до складу Статутного фонду підприємства. Посилання позивача те, що відповідач не обслуговує будинок, а на думку позивача саме це свідчить про те, що відповідач відмовився від вказаного нерухомого майна, суперечить вимогам ст. 177 ЖК України, згідно з якою громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил гримання жилого будинку і при домової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування. Наймачі жилих приміщень на умовах і в порядку, що визначаються законодавством Української РСР, повинні провадити за свій рахунок поточний ремонт жилих приміщень. Позивачам достеменно відомо, хто є власником вказаної квартири, а тому вони є законними володільцями, оскільки позивач володіє майном по волі власника, тому не може пред'являти позов про право власності за давністю володіння. Посилаючись на Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України за № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 р. «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача Тошківської селищної ради Луганської області в судове засідання не з»явився, від селищного голови надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнані.
Представник третьої особи Реєстраційної служби Первомайського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти позову не мають.
Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України передбачено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до п. 11,14 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю.
Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 01 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 01 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
В суді встановлено:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1985 року зареєстровані, проживають та користуються квартирою за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено записами у домовій книзі та не заперечувалось в судовому засіданні.
Згідно з довідкою КП Первомайське МГБТІ № 215 від 06.12.2013 р. станом на 01.01.2013 р. право власності на будинок АДРЕСА_1 не оформлялось та не реєструвалось ( а.с. 15).
Згідно з довідкою, виданою виконкомом Тошківської селищної ради, будинок АДРЕСА_1 на балансі Тошківської селищної ради не значиться ( а.с. 16).
Згідно з довідкою ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» житловий двоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на балансі зазначеного підприємства з 1984 року. Первісна вартість на 01.12.2013 р. становить 175 797,34 грн. Балансова вартість (залишкова вартість) - 80 046,57 грн. ( а.с. 17).
З відповіді адміністрації ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» від 13.08.2012 р. № 678 на адресу Відділу приватизації Первомайської міської ради адміністрація вбачається, що ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» не заперечує щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 двоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 ( а.с. 20)
Однак відповідач ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» листом від 26.09.2013 р. № 974 відмовилось надати документи, необхідні для приватизації квартири у житловому будинку АДРЕСА_2 у зв'язку з тим, що останні були знищенні внаслідок пожежі, що сталася у ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» 26.10.2012 р. (а.с.19)
Таким чином, в суді встановлено, що спірне майно - житловий будинок АДРЕСА_1 з побутовими та господарськими спорудженнями не має зареєстрованого власника, а наведені вище докази суд оцінює як достовірні та достатні для висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно добросовісно, постійно, відкрито, безперервно володіють квартирою за адресою: АДРЕСА_1, на протязі більш ніж двадцять п'ять років, і за ними може бути визнано право власності на зазначену квартиру за набувальною давністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, з побутовими та господарськими спорудженнями до неї (тамбур-а-1, прибудова-1а-1, ганок-кр, погріб-Б, літня кухня-Г, гараж-Д, сарай-Е, вбиральня-Ж, душ-З, огорожа-1,2, водопровід-6,7 з оглядовим колодязем) за громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках за кожним, а саме по 1/2 частці квартири, за набувальною давністю.
Рішення у повному обсязі буде виготовлено 01 квітня 2014 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя Т.Т. Русанова