Єдиний унікальний номер 243/1391/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3276/2014
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Маширо О.П.
суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.
при секретарі Сачко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на ухвалу Слов»янського міськрайонного суду від 05 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся позивач з апеляційною скаргою на ухвалу суду, якою було закрите провадження у даній справі.
Суд першої інстанції установив, що рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 21 квітня 2009 року з відповідача на користь ОСОБА_1 було стягнуто: аванс у сумі 10 000 грн., судові витрати у загальній сумі 115 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 1 000 грн.
Ухвалою апеляційного суду від 12 серпня 2009 року вказане судове рішення було залишене без змін.
Оскільки це рішення тривалий час не виконувалось, відносно відповідача ОСОБА_2 була відкрита кримінальна справа, та вироком суду від 18 травня 2012 року він був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України йому було призначене покарання у вигляді двох років позбавлення волі з іспитовим строком на два роки.
Ухвалою апеляційного суду від 24 липня 2012 року вказаний вирок був залишений без змін.
Суд першої інстанції установив, що 17 серпня 2012 року ОСОБА_1 вже звертався до Загнітовського з позовом про відшкодування моральної шкоди у зв»язку з невиконанням рішення суду про стягнення на його користь грошових коштів за рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 21 квітня 2009 року.
Ця справа була розглянута та рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 12 жовтня 2012 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду від 13 грудня 2012 року вказане рішення суду залишене без змін.
За таких обставин суд першої інстанції зробив висновок про те, що у даній справі позивач повторно звернувся до суду з тими вимогами, які вже були розглянуті раніше, та до тієї самої сторони, тому закрив провадження у справі.
В апеляційній скарзі позивач просить судову ухвалу скасувати, оскільки підстави його попереднього позову та дані вимоги не є тотожними.
Зокрема, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у своєму позові, який вже був розглянутий судом 12 жовтня 2012 року, він просив відшкодувати йому моральну шкоду, пов»язану з тривалим невиконанням рішення суду від 21 квітня 2009 року про стягнення з відповідача на його користь 11 115 грн. за період часу з постановлення щодо ОСОБА_2 вироку суду від 18 травня 2012 року по день звернення до суду з тим позовом.
Натомість у даному позові свої позовні вимоги він обґрунтовує навмисним невиконанням ОСОБА_2 рішення суду про стягнення на його користь грошових коштів в період з дня ухвалення рішення суду від 21 квітня 2009 року до дня постановлення вироку суду від 18 травня 2012 року.
У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Сторони до апеляційного суду не з"явились, доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки до апеляційного суду не надали, тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану судову ухвалу скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду, з таких підстав.
Зі справи вбачається, що рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 21 квітня 2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом останнього було стягнуто 10 000 грн. у відшкодування сплаченого авансу, витрати на правову допомогу у сумі 1 000 грн. та судові витрати у загальній сумі 115 грн., а усього 11 115 грн.
Вказане рішення набрало законної сили, виконавчий лист був переданий на виконання до відповідного відділу ДВС.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 умисно не виконував рішення суду, він був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.382 КК України та засуджений до двох років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на два роки на підставі ст.ст.75, 76 КК України (а.с.13-18).
Ухвалою апеляційного суду від 24 липня 2012 року була підтверджена наявність умислу у діях ОСОБА_2 при невиконанні рішення суду від 21 квітня 2009 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 грошових коштів, вирок суду був залишений без змін (а.с.19-21).
15 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування із ОСОБА_2 моральної шкоди та обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач протягом тривалого часу умисно ухилявся від виконання рішення суду про стягнення на його користь грошових коштів (а.с.29-32).
Рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 12 жовтня 2012 року у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.34-35).
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірність дій відповідача по умисному невиконанню рішення суду від 21 квітня 2009 року у період з 18 травня 2012 року по час ухвалення рішення нічим не підтверджена, доказів умисного невиконання рішення суду відповідачем у вказаний період часу позивач до суду не надав.
Отже, вказаним судовим рішенням був досліджений період умисного ухилення від виконання рішення суду з 18 травня 2012 року, коли ОСОБА_2 був засуджений за ч.1 ст.382, 75, 76 КК України, до дня ухвалення того рішення - 12 жовтня 2012 року.
Ухвалою апеляційного суду від 13 грудня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, рішення суду від 12 жовтня 2012 року залишене без змін (а.с.36-37).
Звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 виклав обставини справи та вказав, що рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 21 квітня 2009 року на його користь з відповідача ОСОБА_2 були стягнуті грошові кошти.
Тривалий час ОСОБА_2 без поважних причин, достовірно знаючи про наявність цього рішення суду, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість виконати це рішення, умисно ухилявся від його виконання.
Вироком суду від 18 травня 2012 року, який набрав законної сили 24 липня 2012 року, ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (а.с.1-3).
Оскаржуваною ухвалою суду від 05 березня 2014 року суд першої інстанції з посиланням на п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України закрив провадження у справі, оскільки вже є рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Заперечуючи проти такого висновку суду, позивач у своїй апеляційній скарзі вказав, що у своєму попередньому позові він ставив питання про відшкодування йому моральної шкоди з підстав тривалого невиконання рішення суду, а у даному позові - через умисне невиконання рішення, тобто підстави цих його двох позовів є різними.
Однак з таким доводом апеляції погодитись не можна, оскільки у попередньому позові, який був поданий до суду 15 серпня 2012 року (а.с.29-32), у якості підстави свого позову позивач вказував на тривалість невиконання відповідачем ОСОБА_2 рішення суду та умисне ухилення від його виконання, тобто ті самі підстави, на які він послався і у даному позові (а.с.1-3).
Натомість суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 у своїх позовах просив дослідити різні періоди умисного невиконання відповідачем рішення суду від 21 квітня 2009 року та у зв»язку з цим спричинення йому моральної шкоди: у позовній заяві від 18 травня 2012 року та у рішенні суду від 12 жовтня 2012 року за цим позовом був досліджений період з дня постановлення вироку суду стосовно ОСОБА_2 18 травня 2012 року по день ухвалення цього рішення 12 жовтня 2012 року, а у даній позовній заяві йдеться про період з дня ухвалення рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 певних коштів 21 квітня 2009 року по день постановлення вироку суду 18 травня 2012 року.
За таких обставин не можна вважати, що підстави цих двох позовів ОСОБА_1 є абсолютно тотожними, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану судову ухвалу скасувати, справу направити до місцевого суду для продовження розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому скоєнням відносно нього кримінального злочину.
Керуючись ст.ст. 312, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Слов»янського міськрайонного суду від 05 березня 2014 року скасувати.
Справу повернути до Слов»янського міськрайонного суду для продовження розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: