ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.2014 Справа № 907/937/13

За позовом: ПП „Лаон" м.Ужгород

До відповідача: Daimler AG (Фірма Даймлер АГ) Мерседесштрассе, 137 Штудгард, Німеччина

Про стягнення 62685,50 Євро (665720,00 грн.)

Суддя О.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 62685,50 євро (665720,00 грн.) шкоди шляхом стягнення збитків.

Обґрунтовуючи власні позовні вимоги, позивач покликається на те, що відповідач є виробником транспортного засобу, а саме - «Mersedes Benz Actros 1884», 2011 року випуску, д.н.з. АА 6694 ОМ, VIN: WDB9340331L587377. Означений вище транспортний засіб через недоліки зайнявся, що призвело до пожежі та його знищення.

У відповідності із умовами договору майнового страхування № 06-000199-62 від 02.09.2011р., Страховиком - ПАТ «ХДІ Страхування», було проведено страхову виплату у відшкодування вартості транспортного засобу в розмірі 665 720 грн.

Засноване на Закону України „Про страхування" та на договорі страхування право зворотної вимоги, яке набуто в порядку суброгації, Страховик -ПАТ «ХДІ Страхування» - відступило ПП «Лаон» (позивач у справі), на підставі договору від 22.08.2013р.

В якості нормативного обґрунтуванням свого позову позивачем обрано правила ст. ст. 22, 512 , 514, 711, 679, 993, ч. 3 ст. 678, ч.2 ст. 679, ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», Закон України «Про фінансовий лізинг».

Заявлене відповідачем клопотання про залучення до участі у справі приватного акціонерного товариства "Автокапітал" в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача судом відхилене Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.10.2013 р. у зв'язку із необгрунтованістю.

З метою дотримання процедури надіслання (вручення) судових документів нерезидентам в місці їх знаходження, провадження у даній справі було зупинено для направлення судового доручення про вручення документів по даній справі компанії Daimler AG за адресою: Мерседесштрассе, 137 м. Штудгард, Німеччина, 70327, код 19360.

Наступний розгляд справи призначено на 28.02.2014р., шляхом винесення Ухвали господарського суду Закарпатської області від 28.02.2014 р. про поновлено провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Контраргументи відповідача зводяться до наступного:

1) ствердження про відсутність права у позивача на пред'явлення вимоги відповідачу через недійсність договору відступлення права вимоги від 22.08.2013 р. № 22-08-6694;

2) раніше проведені експертизи і експертне дослідження, на висновках яких ґрунтуються позовні вимоги, вважаються відповідачем необґрунтованими і неповними. (Відповідач зазначає, що подані висновки містять ряд суджень і висновків, що опираються на припущення, та є неточними. На спростування наданих позивачем висновків експертиз, відповідач покликається на Технічний висновок від 19.03.2014 року, підготовлений фахівцем Заводу Мерседес Бенц Вьорт паном Хайко Мілкером);

3) твердження про відсутність чітко визначених недоліків товару; (вважає, що на підставі поданих позивачем доказів неможливо встановити те, чи існує взагалі недолік Транспортного засобу та, якщо існує, то в чому він полягає);

4) твердження про те, що вимога ПП «Лаон» заявлена поза межами гарантійного строку, обґрунтовуючи таке твердження покликанням на положення Додатку № 2 до Договору поставки від 13.07.2011 р., яким встановлені обмеження строку дії гарантії на окремі деталі (один рік). При цьому, вичерпний перелік деталей, вузлів і агрегатів, на які дія гарантії продовжує поширюватись протягом другого та третього року експлуатації Транспортного засобу, якщо його пробіг з початку експлуатації не перевищує 450 тис. км. наведений у пункті 1.11. Гарантійних зобов'язань. (Відповідач вважає, що деталь автомобіля, яка мала недолік не входить в вичерпний список деталей, вузлів і агрегатів, на які гарантія поширюється після першого року експлуатації автомобіля);

5) Позивачем пропущено річний строк позовної давності, про застосування якого заявляє відповідач;

6) твердження про недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення;

7) зазначення про неналежність поданих позивачем доказів, обґрунтовуючи власні вимогами довідковими даними спеціалістів свого підприємства.

Окрім того, відповідач вважає, що ПАТ «ХДІ Страхування» безпідставно провело виплату страхового відшкодування, позаяк заводський брак не являється страховим випадком, відповідно до п. 3.1.20 Додатку № 1 до Договору страхування № 06-000199-62 від 02.09.2011р.

Упродовж судового розгляду справи Відповідачем заявлялись клопотання, які вирішувались по мірі їх поступлення, у зв'язку з чим та за клопотаннями відповідача оголошувались перерви.

Таким чином, відповідачем заявлено письмові клопотання у порядку ст. 38 ГПК України про витребування доказів від 28.02.2014 р., 11.03.2014 р., 12.03.2014 р. та 24.02.2014 р. від позивача, ПАТ «ХДІ Страхування», ДП «Барва Авто» ТОВ «Барва», СВ Мукачівського МВ УМВС України у Закарпатській області, Науково-дослідного експортно-криміналістичного центру Управління МВС України в Закарпатській області, Науково-дослідного експортно-криміналістичного центру Управління МВС України в Волинській області, Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С.

В судових засіданнях 27.02.2014 р., 28.02.2014 р., 12.03.2014 р. позивачем було надано до матеріалів справи копії висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Закарпатській області № 24-8 від 19.07.2012р., складеним за результатом проведення пожежно-технічної експертизи; висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Волинській області № 31 від 24.09.2012р., складеним за результатом проведення металографічної експертизи; висновку судового експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Мукачівського МВ Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України в Закарпатській області № 271 від 23.07.2012р., складеним за результатами проведення автотоварозначної експертизи; висновку судового експерта № 271 від 23.07.2012р., проведеного за наслідками товарознавчого дослідження в рамках розслідування кримінальної справи №21034512; Висновку комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження №575/4448 від 31.05.2013р., проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса та інші письмові докази.

Розглянувши вказані клопотання суд прийшов до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки обставини, які можуть бути встановлені витребуваними доказами (крім доданих позивачем до матеріалів справи), не пов'язані із предметом доказування в даній справі, їх правова оцінка жодним чином не впливає на встановлення обґрунтованості позовних вимог за поданим позовом чи підставності заперечень щодо заявлених відповідачем вимог, відповідачем не зазначено обставин, які можуть бути підтверджені заявленими до витребування доказами з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 32, 34 ГПК України. Обов'язок доведення при поданні клопотання про витребування господарським судом доказів та вимоги до поданих клопотань визначені ст. 38 ГПК України, вимоги якої відповідачем не виконано. При цьому, в силу приписів ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі, клопотання про проведення експертизи та про зупинення провадження у справі.

Клопотання про зупинення провадження у справі мотивоване наявністю пов'язаного з даною справою, на думку відповідача, спору, що розглядається господарським судом м. Києва, у справі № 910/4375/14 за позовом Даймлер АГ до ПП «Лаон», ПАТ «ХДІ Страхування» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги N22-08-6694 від 22.08.2013р. Відповідач, згідно клопотання від 20 березня 2014 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 79 ГПК України просить зупинити провадження у даній справі № 907/937/13, до вирішення справи № 910/4375/14, що розглядається Господарським судом м. Києва.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно з п. 2.17. Постанови пленуму ВГС України «Про деякі питання правочинів (господарських договорів) недійсними» 29.05.2013 р. № 11, якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою ст.79 ГПК України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

При цьому, відповідно до п. 3.16. Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України) .

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд, у будь-якому випадку, має перевірити правомірність цього договору. За таких обставин, судом зроблено висновок про відсутність перешкод для встановлення судом обставин у даній справі у зв'язку з розглядом іншої справи, предметом якої є вимоги про визнання недійсним договору уступки права вимоги.

Крім того, суд зауважив, що сторін не позбавлено права в порядку, визначеному Розділом ХІІІ ГПК України (ст.ст. 112, 113 ГПК України), звернутись до господарського суду першої інстанції з заявою про перегляд судового рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у випадку виявлення таких обставин.

Далі, у судовому засіданні 12.03.2014 року відповідач заявив клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Вказане клопотання судом відхилене, з наступних міркувань.

Статтею 124 ГПК України передбачено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими ніж український правопорядок, регламентується на території України Законом України «Про міжнародне приватне право».

Частиною 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Пунктом 3 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Виходячи з системного тлумачення норм ст..ст. 22, 1192 ЦК України, стягнення збитків в грошовому виразі є одним зі способів відшкодування шкоди, що і є предметом позовних вимог.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що позовні вимоги у справі стосуються стягнення збитків, а не відшкодування шкоди у розумінні ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення коштів, виплачених ПАТ «ХДІ Страхування» потерпілому ДП «Барва Авто» ТОВ «Барва» у зв'язку із завданням потерпілому шкоди. Такі правовідносини сторін мають окреме правове регулювання за законодавством України, зокрема й щодо підсудності справ.

Щодо посилання відповідача на відсутність ратифікованої міжнародної угоди між Україною та Німеччиною з питань виконання судових рішень суд зазначає, що виконання судових рішень у таких випадках можливе за «принципом взаємності» і крім того, у будь-якому випадку відсутність нормативного регулювання не може бути обставиною, що обмежує право особи на доступ до правосуддя, гарантований Конституцією України.

Окремо слід зауважити, що відповідачем, якого у доступній та достовірній формі, заздалегідь було повідомлено про позов проти нього та про порушення провадження у справі де він є відповідачем, легально допустив та не заперечив проти розгляду даного спору у господарському суді Закарпатської області під час першого судового засідання, у якому брав участь спеціально делегований для участі у справі його уповноважений представник.

Натомість, уповноважений представник відповідача, застосував правила процесуального закону України та скористався наданими йому правами, звернувшись із клопотаннями про витребування доказів/документів. Суд вважає, що такою поведінкою відповідач, як суб'єкт міжнародних правовідносин, висловив позицію щодо надання згоди на вирішення справи відповідним судом на території України, і за таких обставин, судом, при визначенні підсудності, додатково застосовується «принцип Естоппеля».

У судовому засіданні 12.03.2014 року представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю повідомлення безпосередньо відповідача за його місцезнаходженням (м.Штудгард, Німеччина) про час і місце розгляду справи, шляхом направлення судового доручення про вручення судових документів у порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналась 19.10.2000р. та Гаазької конвенції 1965 року. До Господарського суду Закарпатської області також надійшла факсограма безпосередньо від відповідача у справі, у якій міститься аналогічне клопотання. Розглянувши вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2013 року судом було вжито всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) та з урахуванням приписів ст. ст. 125, 126 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи те, що відповідач скористався своїм правом та направив для участі у справі свого уповноваженого представника, який наділений усіма правами учасника процесу, та з огляду на те, що сторона вважається повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи у випадку повідомлення її представника безпосередньо у судовому засіданні, Суд вважає можливим задоволити вказане клопотання відповідача лише у випадку, якщо в процесі розгляду справи виникне необхідність вручити безпосередньо відповідачу за його місцезнаходженням (м.Штудгард, Німеччина) окремі процесуальні документи (у разі їх складення), отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території Німеччини.

Також, відповідачем подано клопотання про продовження строку розгляду справи, яке судом задоволено з огляду на необхідність надання відповідачу можливості подати заперечення по суті позову, для чого також в судових засіданнях 28.02.2014 р., 12.03.2014 р. оголошувалась перерва.

Разом з тим судом відхилено клопотання відповідача від 12.03.2014 р. про відкладення провадження у справі як необґрунтоване.

Інші клопотання відповідача, що дублюють попередні також відхилені через відсутність в них обґрунтованих пояснень про необхідність додаткових доказів та доказів вжиття самостійних заходів їх витребування.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

СУД ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Західно-Український автомобільний дім», як продавець відповідно до договору №Р5542-07/11 від 13.07.2011р., продав, а ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», як покупець, купив транспортний засіб для наступної передачі в лізинг ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва».

Предметом означеного договору, відповідно до його п.1.1 та Додатку №1 до нього, був сідельний тягач марки Merсedes Benz Actros 1844, 2011 року випуску реєстраційний номер АА6694ОМ, номер кузова (шасі): WDB9340331L587377 (автомобіль) за ціною 95 000,00 євро.

На підставі Акту приймання-передачі від 26.08.2011р., ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», як лізингодавець, передав автомобіль відповідно до Договору лізингу № LC 5544-07/11 від 13.07.2011 р. лізингоодержувачу - ДП «Барва-Авто».

З метою забезпечення збереження майна, між ПАТ «ХДІ Страхування», як страховиком, та ДП «Барва-Авто», як страхувальником , 02.09.2011р. було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-000199 62, за яким автомобіль було застраховано за програмою стандарт та визначено страхові випадки та інші умови страхування.

Технічне обслуговування автомобіля проводилось офіційним регіональним дилером Diamler AG в Західному регіоні - ТОВ «Західно-Український Автомобільний дім», відповідно до умов договору №Р5542-07/11 від 13.07.2011р. Вказані обставини підтверджені додатком №3 до договору № Р5542-07/11 від 13.07.2011р., рахунком №91003798 від 25.02.2012р, актом виконаних робіт № 91003798 від 28.02.2012р.

Судовим розглядом справи встановлено, що 18.07.2012р. близько 04 год. 00 хв. за місцем стоянки автомобіля (Закарпатська обл.., м. Мукачево, вул.. Пряшівська, 5 а) виникла пожежа даного автомобіля, в результаті якої транспортний засіб був знищений. Дана обставина підтверджуються актом про пожежу від 18.07.2012 р. та довідкою Мукачівського районного відділу Держтехногенбезпеки в Закарпатській області від 24.07.2012 р. за № 449.

За фактом пожежі, слідчим слідчого відділу Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області 18.07.2012р. було порушено кримінальну справу за №21034512., у ході розслідування якої за наслідками проведених експертиз встановлено, що займання автомобіля відбулось не через підпал.

Також зазначені обставини підтверджуються висновками проведених експертних досліджень. Зокрема, за результатом проведення пожежно-технічної експертизи, встановлено, що осередком пожежі була задня частина автомобіля Мерседес Бенц д.н. АА 6694 ОМ. При цьому, причиною пожежі, за результатом проведення металографічної експертизи, було коротке замикання в автомобілі. За результатами проведення автотоварозначної експертизи визначено розмір матеріального збитку в розмірі 665 720 грн.

Органом розслідування у зв'язку з відсутністю події злочину кримінальну справу 29.09.2012р. було закрито відповідною постановою на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Відповідно до Висновку комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження № 575/4448 від 31.05.2013 р., що виконаний Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса, встановлено, що технічною причиною виникнення пожежі є займання ізоляції електричного дроту в автомобілі «Merсedes Benz Actros 1844», д.н.з. АА 6694 ОМ, VIN:L587377, під впливом електричної дуги, що утворилась в результаті короткого замикання. Коротке замикання утворилось внаслідок ушкодження ізоляційного матеріалу електричного дроту, що знаходився під напругою в районі поперечної балки рами автомобіля, яка мала негативний потенціал, внаслідок чого утворилась електрична дуга, що спричинила займання горючих матеріалів автомобіля з подальшим розвитком полум'я на поруч розташовані транспортні засоби.

Таким чином, недоліком згорілого транспортного засобу, є неякісність систем автомобіля, що не забезпечили належного та достатнього захисту від самозаймання.

Такий недолік, виходячи з нормативних визначень зазначених п. 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, що затверджений наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004 р. № 721 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 р. за № 72/10352) є істотним.

Згідно із наявними у справі матеріалами, Страховиком - ПАТ «ХДІ страхування», з огляду на умови договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-000199 62 від 02.09.2011р. та страхового акту № 785-06/12-62, пожежу автомобіля визначено страховим випадком та виплачено страхове відшкодування на користь страхувальника, відповідно до страхового акту №785-06/12-62 та висновку, проведеного за наслідками товарознавчого дослідження в рамках розслідування кримінальної справи №21034512в розмірі 665 720 грн. Факт оплати коштів підтверджується платіжним доручення № 7056 від 08.11.2012р.

На підставі Договору відступлення права вимоги №22-08-6694 від 22.08.2013р. ПАТ «ХДІ страхування» відступило ПП «Лаон» всі права вимоги, набуті в порядку суброгації щодо страхового випадку по пошкодженню автомобіля, які виникли згідно Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-000199-62 від 02.09.2011р. та страхового акту №78506/12-62 від 08.11.2012р. та платіжного доручення № 7056 від 08.11.2012 р.

У зв'язку із наведеним, суд критично ставиться до твердження відповідача про недійсність договору відступлення права вимоги від 22.08.2013 р., оскільки в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Також не знаходять свого підтвердження і доводи відповідача про те, що право займатись страховою діяльністю безпосередньо або через посередників мають право страховики, які отримали відповідну ліцензію. Оскільки позивач не є ні страховиком, ні посередником страховика, - до нього не могло перейти право вимоги від ПАТ «ХДІ страхування» набуте в порядку регресу, так як реалізація страховиком такого права є частиною страхової діяльності страховика. Відповідно до ст.2 Закону України «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Страховик в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» набув прав вимоги до осіб винних в заподіянні збитків в межах виплаченого страхового відшкодування. Заміна кредитора в такому зобов'язанні в порядку ст.511 ЦК України не обмежена, а ПП «Лаон» звертаючись з даним позовом до суду не здійснює страхову діяльність. Згідно вказаного договору від 22.08.2013р. ПАТ «ХДІ страхування» відступило ПП «Лаон» право уже існуючої вимоги за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-000199 від 02.09.2011р. до особи винної в заподіянні збитків в межах виплаченого страхового відшкодування. Таким чином, позивач є кредитором відповідача відповідно до договору відступлення права вимоги №22-08-6694 від 22.08.2013р. і має право вимагати відшкодування спричинених збитків (шкоди).

Предметом даного спору є стягнення з виробника автомобіля, як особи, відповідальної за збитки (шкоди), завдані власнику (набувачу) автомобіля в зв'язку з його недоліками. ПАТ «ХДІ страхування» набуло права вимоги в порядку суброгації в силу закону у межах фактичних витрат на виплату страхового відшкодування, що здійснене 08.11.2012 р. на підставі платіжного доручення № 7056, яке було відступлено позивачу на підставі договору відступлення права вимоги від 22.08.2013 р.№ 22-08-6694.

Спірні правовідносини визначені нормами, які регулюють відносини лізингу, поставки, купівлі-продажу ст.ст. 292, 265-270 ГК, гл. 54, ст.ст. 806-809, 993 ЦК, ст.27 Закону України «Про страхування», а також укладеними та зазначеними вище договорами купівлі-продажу, лізингу, страхування.

На підставі договору №Р5542-07/11 від 13.11.2011р. між ТОВ «Західно-Український автомобільний дім», ДП «Барва-Авто» та ТОВ «Райфайзен Лізинг Аваль» виникли відносини поставки. Згідно п.1.3 договору ДП «Барва-Авто» як сторона договору набула право пред'являти безпосередньо продавцю вимоги щодо якості та комплектності, строків виконання обов'язку передачі товару та інших вимог, визначених законодавством та договором.

Відносини між Лізингодавцем та лізингоодержувачем виникли на підставі договору фінансового лізингу №LC5543-07/11 від 13.07.2011р.

Згідно ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.806 ЦК України). Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми гл.54 ЦК України, якою регламентовано купівлю-продаж.

Згідно ст.808 ЦК України визначено відповідальність продавця (постачальника) предмета договору лізингу. Зокрема якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснювалось постачальником на підставі окремого договору між лізингоодержувачем та постачальником.

Таким чином, в ДП «Барва-Авто», як лізингоодержувача, відповідно до договору поставки та договору фінансового лізингу виникли права покупця до постачальника товару за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, яким кореспондують відповідні обов'язки постачальника.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

У разі передання постачальником товару неналежної якості в лізингоодержувача виникають права визначені ст.678 ЦК України.

Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність правових підстав покладення відповідальності по відшкодуванню шкоди шляхом стягнення збитків з відповідача, як виробника товару (автомобіля) неналежної якості у вигляді прихованих недоліків, які призвели до самозаймання автомобіля та його знищення.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 678 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

- пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Як вбачається із матеріалів справи, недоліком згорілого транспортного засобу, є неякісність систем автомобіля, що не забезпечили належного та достатнього захисту від самозаймання. У свою чергу, наведене вище дає підстави для застосування у спірній ситуації правил ч.3 ст.678 ЦК України, згідно з якими у випадку, якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Отже, за наведених вище обставин, слід дійти висновку про те, що у ДП «Барва-Авто» виникло право пред'явити до виробника автомобіля свої вимоги про відшкодування завданої шкоди шляхом стягнення збитків у зв'язку з істотним порушенням вимог щодо якості товару (автомобіля).

Експертними висновками, що містяться в матеріалах справи підтверджено, що технічною причиною виникнення пожежі є самозаймання ізоляції електричного дроту в автомобілі під впливом електричної дуги, що утворилась в результаті короткого замикання. Означені висновки відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами. Не породжують сумніви у достовірності висновків експертів і тезиси експерта відповідача, телеологія та семантика яких направлені не на спростування висновків експертів, акредитованих згідно із законодавством України, а на породження сумніву у логічних зв'язках між причинами займання та обставинами пожежі, які викладені у тексті експертних висновків. На думку суду, що витікає із законодавства, яким регламентуються процесуальні строки, відповідачу надано було достатньо строку для підготовки належних доказів заперечення. Саме тому, їх (допустимі докази) відсутність, як юридичне явище, приймається судом до уваги при застосуванні принципу змагальності між сторонами спору.

Загальні умови гарантії на автомобіль були визначені в Додатку №2 до договору поставки №Р5542-07/11 від 13.07.2011р., за якою такі гарантії діють протягом 36 місяців від дня продажу транспортного засобу або 450 тис. км. його пробігу в залежності від того, що настане раніше. Матеріалами справи підтверджено, що такий недолік (неякісність систем автомобіля, , що не забезпечили належного, достатнього захисту від його самозаймання) виник в період гарантійного строку експлуатації автомобіля. Відповідач, в своїх письмових запереченнях визнав, що гарантійний строк у правовідносинах між ним та ДП «Барва Авто» ТОВ «Барва» існував, та не довів, що недолік, який зумовив пошкодження майна виник після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Оскільки продавцем були надані гарантії щодо якості товару, то продавець або виробник відповідає за недоліки проданого товару.

Положеннями ч. 3 ст. 678, ч. 2 ст. 679, ст. 711 ЦК України унормовано презумпцію вини виробника у разі, якщо він не доведе, що недоліки товару виникли внаслідок порушень покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб або непереборної сили. Надані позивачем та відповідачем докази не свідчать про порушення покупцем правил користування чи зберігання сідельного тягача, натомість відповідач не подав жодного доказу та заперечень щодо порушень покупцем правил користування чи зберігання знищеного автомобіля. З урахуванням принципів господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин, закріплених в ч. 3 ст. 216 ГК України, враховуючи положення ч. 6 ст. 265 ГК України, суд приходить до переконання, що норма ч. 2 ст. 679 ЦК України підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Згідно Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-000199 62 від 02.09.2011р. між ДП «Барва-Авто» та ПАТ «ХДІ страхування» виникли відносини добровільного майнового страхування. Згідно п.8.3 договору до страхових ризиків було віднесено в т.ч. пожежу. Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що знищення автомобіля в даному випадку не можна віднести до страхового випадку, оскільки згідно п.3.1 та пп.3.1.20 Умов добровільного страхування наземного транспорту, який є додатком до договору №06-000199 62, до страхових випадків не відносяться знищення транспортного засобу які безпосередньо або побічно спричинені заводським браком. При цьому суд враховує, що згідно п.3.1.23 тих же Умов добровільного страхування наземного транспорту до таких виключень віднесено коротке замикання електропроводки та електрообладнання, якщо воно не потягло за собою пожежі в транспортному засобі. Таким чином, вказані умови в сукупності дають підстави для однозначного висновку, що знищення автомобіля внаслідок пожежі автомобіля незалежно від причин її виникнення є страховим випадком, що правильно було визначено ПАТ «ХДІ страхування», а також підтверджується положеннями п. 8.3 Договору страхування та 2.1.3 додатку до договору страхування. Страховою подією, по якій здійснене страхове відшкодування є саме пожежа, причиною якої є коротке замикання, що зумовлене неякісністю транспортного засобу (заводський брак). А отже заводський брак є причиною страхового випадку (події), а не самим страховим випадком. Пожежа, в т.ч. яка мала місце внаслідок короткого замикання, не підпадає під випадки, які виключають настання страхового випадку, та визначають як наслідок виплату страхового відшкодування.

Щодо заперечень відповідача про неналежність доказів, необхідно врахувати, що відповідно до страхового акту № 785-06/12-62 від 08.11.2012р. та умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06-000199-62 від 02.09.2011р., виплату страхового відшкодування направлено ДП «Барва-Авто». Як вбачаться з матеріалів справи, виплата страхового відшкодування була здійснена у зв'язку з подією, що, згідно Страхового акту, визнана страховою - пожежа. Відповідно до п. 8.3. Договору страхування від 02.09.2011 р. та п. 2.1.3. Додатку № 1 до зазначеного договору, саме такі ризики (пожежа) були застраховані. Більш того, як випливає з п. 10.1.13 Додатку № 1 до договору страхування, допускався ризик самозаймання транспортного засобу, що в даному випадку мало місце.

Факт виплати страховиком страхового відшкодування зумовив виникнення в нього відповідних прав в порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування згідно положень ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».

Набуте на підставі закону право вимоги покупця та страховика вимагати у виробника неякісного товару коштів на відшкодування шкоди (збитків) ПАТ «ХДІ страхування» відступило ПП «Лаон», позивачу у справі, відповідно до укладеного між вказаними сторонами Договору про відступлення права вимоги від 22.08.2013 р. № 22-08-6694. Такі майнові права виникли з договору майнового страхування, не пов'язані з особою, а тому обмежень для їх відступлення немає.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відшкодування шкоди ДП «Барва-Авто» було проведено страховиком не у відповідності до договору страхування, що, за твердженнями відповідача, позбавляє позивача можливості вимагати відшкодування збитків в виробника автомобіля. Судом встановлено, що виплата страхового відшкодування на користь страхувальника ДП «Барва-Авто», була проведена з відома та погодження з вигодонабувачем за договором -страхування - ТОВ «Райфайзен Лізинг Аваль», що підтверджується страховим актом, заявою ДП «Барва-Авто», листом вигодонабувача, про що зазначено в Страховому акті № 785-06/12-62 від 08.11.2012р., а також відповідає п. 10.1.5 додатку до договору страхування.

В частині заперечень відповідача щодо необґрунтованості та неповноти раніше проведених експертиз і експертного дослідження, які не дають підстави для висновку про наявність вини виробника сідельного тягача в виникненні пожежі та завданих збитках, посилання на припущення та неточності, вказані в експертизах, подані заперечення та, як доказ, кожного технічного висновку, підготовленого фахівцем Відповідача, паном Мілкер, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Твердження відповідача щодо наявності додаткового нештатного обладнання (сигналізації) не знайшло свого підтвердження, згідно наявних матеріалів справи. Так, зокрема на стор. 13, абз. 6 Експертного дослідження від 31.05.2013 р. зазначено, що під час огляду транспортного засобу залишків нештатного устаткування не виявлено, також не виявлено пошкоджень автомобіля, які могли б утворитись до пожежі.

Суд вказує, що оцінка доказів здійснюється відповідно до вимог ст. ст. 34, 43 ГПК України. Судова експертиза призначається у разі, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»), у той же час, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, зокрема, про правову оцінку дій сторін.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій висновків експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Закарпатській області № 24-8 від 19.07.2012р., складеним за результатом проведення пожежно-технічної експертизи; Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Волинській області № 31 від 24.09.2012р., складеним за результатом проведення металографічної експертизи; висновку судового експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Мукачівського МВ Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України в Закарпатській області № 271 від 23.07.2012р., складеним за результатами проведення автотоварозначної експертизи; висновку судового експерта № 271 від 23.07.2012р., проведеного за наслідками товарознавчого дослідження; висновку комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження №575/4448 від 31.05.2013р., проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, які у своїй сукупності вказують на наявність факту самозаймання, що підтверджує позицію позивача. Вказані відповідачем неспівпадіння пов'язані з різними методами та способами проведення експертиз (пожежно-технічна експертиза, металографічна експертиза) та комісійного електротехнічного та пожежно-технічного дослідження, у той же час висновки проведених експертиз та експертного висновку не є суперечливими та не є взаємовиключними.

Посилання відповідача на необхідність подання висновку про наявність вини виробника у виникненні пожежі з дотриманням визнаних на міжнародному рівні директив є необґрунтованим. У суду відсутні підстави ставити під сумнів висновки експертиз та експертного висновку, наданих позивачем, а відповідач не обґрунтував та не спростував вказані результати досліджень, не довів упередженість, не кваліфікованість експертів та порушення ними вимог відповідних методик експертних досліджень, що не дає підстав для проведення повторної судової експертизи. Суд вважає надані позивачем висновки експертиз та експертного дослідження належними та допустимими доказами в розумінні ГПК України та вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, в матеріалах справи міститься копій телеграми з доказами направлення на адресу відповідача 19.07.2013р.(тобто до подання позову) згідно якої спеціалісти відповідача запрошувались для огляду транспортного засобу з метою з'ясування причини пожежі. Однак, відповідачем вказана телеграма позивача залишена поза увагою, що свідчить про добросовісність поведінки ДП «Барва Авто» ТОВ «Барва», обізнаність продавця та виробника з подією та їх самоусунення від належного реагування. Крім того, згідно актів № 01-01 від 28.01.2013 р., № 01-07 від 25.07.2013 р. було встановлено неякісність автомобіля та її наслідки.

Заперечення відповідача в частині відсутності чітко визначених недоліків товару з посиланням на ч. 3 ст. 678, ч. 2 ст. 679, ст. 711 ЦК України судом відхиляються, оскільки вказані норми встановлюють презумпцію вини виробника у разі, якщо він не доведе, що недоліки товару виникли внаслідок порушень покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб або непереборної сили. Надані сторонами докази не свідчать про порушення ДП «Барва Авто» ТОВ «Барва» правил користування чи зберігання сідельного тягача, натомість відповідач не подав жодного доказу та заперечень щодо порушень ДП «Барва Авто» ТОВ «Барва» правил користування чи зберігання знищеного автомобіля чим порушив приписи ст.. 4-3 ГПК України, не обґрунтувавши свої заперечення поданими суду доказами.

Виключення підпалу, як причини пожежі, окрім наявності охорони на стоянці, що виключає можливість проникнення сторонніх осіб, підтверджується постановою про закриття кримінальної справи від 29.09.2012 р., а також експертним дослідженням №575/4448 від 31.05.2013р., проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, яким встановлено (стор. 12-13 висновку), при дослідженні слідів термічної дії не виявлено осередків, які б вказували на розповсюдження полум'я по пароповітряній суміші легкозаймистих речовин. Ці речовини могли б використовуватися, як самі по собі, так і у складі сумішей, а також в технічних засобах (пристроях) для горіння. Технічних засобів (приладів) та їх залишків в осередковій зоні пожежі не виявлено. В осередковій зоні пожежі не передбачені штатні джерела відкритого вогню.

У висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Закарпатській області № 24-8 від 19.07.2012р., що складений за результатом проведення пожежно-технічної експертизи зазначено, що «осередок пожежі знаходився в задній частині автомобіля, ознак, які б вказували на внесення джерела вогню назовні відсутні».

Заперечення відповідача, що вимога позивача заявлена не в межах гарантійного строку, оскільки такий сплив після спливу одного року від дня укладення договору поставки № Р5542 від 13.07.2011р., суд відхиляє.

«Mersedes Benz Actros 1884», 2011 року випуску, д.н.з. АА 6694 ОМ, VIN: WDB9340331L587377 був проданий відповідно до договору поставки № Р5542 від 13.07.2011р. Автомобіль був переданий ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва» на підставі акту приймання-передачі від 26.08.2011р. і тільки з цього моменту міг експлуатуватись згідно Свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу САЕ 988559 від 26.08.2011р.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 додатку до договору № 2 до договору поставки товару № Р5542 від 13.07.2011р., початок строку дії гарантії пов'язаний з моментом продажу автомобіля та початку його експлуатації. Ст. 676 ЦК України встановлює продовження дії гарантійного строку на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар. Поясненнями позивача, матеріалами справи та відповідачем не заперечено, що після пожежі автомобіль «Mersedes Benz Actros 1884», 2011 року випуску, д.н.з. АА 6694 ОМ не підлягає ремонту та не міг використовуватись за призначенням. Таким чином, заперечення відповідача, що вимога позивача заявлена поза межами спливу гарантійного строку спростовується матеріалами справи.

В частині заперечень відповідача, що позивачем пропущено строк позовної давності слід врахувати наступне. З врахуванням положень ст. 261 та ст. 681 ЦК України, перебіг позовної давності для позивача почав спливати з дня виявлення недоліків товару. Виявлення недоліків товару пов'язано насамперед не з їх наявністю, а з моментом, коли власник транспортного засобу дізнався або міг дізнатись про наявність і суть вказаних недоліків.

Факт пожежі не створив наслідків, в результаті яких власник транспортного засобу набув можливості виявити недоліки, відтак дата пожежі не може вважатись датою, з якої почав спливати строк позовної давності. Виявлення недоліків пов'язано з моментом, коли власник транспортного засобу дізнався про наявність вказаних недоліків або ним отримані дані, що дають йому таку можливість встановити.

Відповідно до наданих позивачем пояснень та наявних в матеріалах справи доказів, в день пожежі було порушено кримінальну справу, в межах розслідування якої встановлювалась можливість підпалу транспортного засобу з боку третіх осіб. Постановою слідчого від 29.09.2012р. кримінальну справу закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину, тобто встановлено відсутність причини пожежі - підпал. Вказані обставини свідчать про те, що причиною пожежі не були дії третіх осіб, однак не дають підстав стверджувати, що власнику транспортного засобу стало відомо про те, що причиною пожежі є недолік товару. Документом, що свідчить про те, що власнику транспортного засобу стало відомо, що причина виникнення пожежі - є недолік товару, незалежно від сприйняття змісту даного документів, є Висновок комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження №575/4448 від 31.05.2013р., проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Таким чином, підстави для твердження, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду - відсутні. Крім того, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності з мотивів неможливості подання позовної заяви раніше у зв'язку з відсутністю документів, які б свідчили про приховані недоліки товару, що суд знаходить обґрунтованим, однак такий строк не потрібно поновлювати, як такий, що не пропущений позивачем.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на стягненні з відповідача у відшкодування шкоди в межах розміру фактично сплаченого страхового відшкодування, яке виникло у страховика та передане ним відповідно до укладеного договору про відступлення права вимоги від 22.08.2013р., суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно загальновідомих офіційних даних, опублікованих на офіційному сайті Національного Банку України (http://www.bank.gov.ua/), курс євро по відношенню до гривні станом день звернення позивача з позовом (13.09.2013 р.) становив 10,62 грн. за 1 євро. Таким чином, з урахуванням ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України, сума позовних вимог в еквіваленті іноземної валюти становить 62685,50 євро (665720,00/10,62).

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 44-49, 82, 84, 87 ГПК України

СУД ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Daimler AG (Даймлер АГ) (місцезнаходження: Mercedesstrasse 137, D-70327 Stuttgart, DEUTSCHLAND, HRB 19360, (Мерседесштрассе, 137, м. Штудгард, Німеччина, 70327, код 19360) на користь PK «LAON» (Приватного підприємства «Лаон») (місцезнаходження: 88000, Україна, м. Ужгород, вул. Підградська, будинок 59, код ЄДРПУО 36600289) 62 685,50 євро.

Стягнути з Daimler AG (Даймлер АГ) (місцезнаходження: Mercedesstrasse 137, D-70327 Stuttgart, DEUTSCHLAND, HRB 19360, (Мерседесштрассе, 137, м. Штудгард, Німеччина, 70327, код 19360) на користь PK «LAON» (Приватного підприємства «Лаон») (місцезнаходження: 88000, Україна, м. Ужгород, вул. Підградська, будинок 59, код ЄДРПУО 36600289) 6 660,00 грн. у відшкодування судового збору.

Повний текст складено та підписано 01.04.2014р.

Суддя О.Йосипчук