ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 р. | № 17/408 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Щотки С.О. |
суддів : | Грека Б.М., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДП “Донецька залізниця” |
на постанову | від 03.04.2006 р. Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | № 17/408 |
за позовом | ТОВ “Укрметалургтранс” (надалі –Товариство) |
до | ДП “Донецька залізниця” (надалі –Залізниця) |
про | стягнення 603309,60 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Петриченко Н.В. |
від відповідача | - не з’явились |
в судовому засіданні 07.06.2006 р. оголошувалась перерва
в судовому засіданні 05.07.2006 р. у зв’язку із зміною складу колегії суддів
розгляд справи розпочався заново
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2005 р. Товариство звернулось до суду з позовом до Залізниці про стягнення суми. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 29.12.2001 р. між ним та відповідачем було укладено договір № Е-200654 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. В грудні 2004 р. відповідач безпідставно та без згоди позивача списав з його особового рахунку 603309,60 грн. Посилаючись на неправомірне стягнення зазначених коштів Товариство просило про задоволення позову. При цьому, позивач подав суду клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, посилаючись на неможливість розпочати претензійно-позовну роботу у зв’язку ненаданням Товариству вантажоодержувачами та експедиторами оригіналів залізничних накладних по перевезенням, з оплати яких виник спір.
Залізниця проти заявлених вимог заперечувала, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість. При цьому, з посиланням на ст. 136 Статуту залізниць України відповідач заявив про застосування позовної давності.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.03.2006 р. (суддя Татенко В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. (судді: Гуреєв Ю.М., Мирошниченко С.В., Скакун О.А.), позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 603309,60 грн. безпідставно стягнутих коштів.
Судові рішення мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, а також тим, що у відповідності до положень ст. 925 ЦК України річний строк позовної давності позивачем не пропущено.
Не погоджуючись з постановою, Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Спростовуючи посилання відповідача на сплив позовної давності згідно ст. 136 Статуту залізниць України господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 та ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік.
Погодись з цим не можна, оскільки суди послались на ЦК України, не проаналізувавши з достатньою повнотою законодавство, що регулює застосування спеціальної позовної давності у спірних відносинах.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
При вирішенні даної справи судами не враховано положення ч. 2 ст. 9 ЦК України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Частиною першою ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.
В договорі № Е-200654 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги сторони передбачили претензійно-позовний порядок вирішення спірних питань. Так, в пункті 6.1 цього договору сторони домовились, що усі спірні питання пов’язані з виконанням договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості –у претензійно-позовному порядку. Претензії до Залізниці надсилаються за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 68; претензії до Товариства надсилаються за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Леніна, 1.
Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 315 ГК України претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
В силу ч. 5 ст. 315 ГК України якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство звернувшись з претензією № 7628а від 28.11.2005 р. пропустило строк, встановлений ч. 2 ст. 315 ГК України.
Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.
Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, Товариство строк позовної давності пропустило. Позивачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності. Обставини спливу позовної давності не досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно ч. ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП “Донецька залізниця” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2006 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. у справі № 17/408 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: Б. Грек
О. Подоляк