Справа № 406/5619/13-к
Провадження № 11кп/782/230/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2014 року апеляційний суд Луганської області у складі:
Головуючого Кранга Л.С.,
Суддів: Рубльової О.Г., Буханько В.П.,
з участю секретаря Пундор А.О.,
прокурора Мазепіної М.В.,
обвинуваченої ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську кримінальне провадження №12013030170000304 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Алчевська Луганської області, громадянка України, яка має середню освіту, незаміжня, раніше не судима, має на утриманні неповнолітнього дитину, працює ПАТ «АМК», ТЛЦ-2 оператором посту управління прокатного стану, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1,
засуджена за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 8 500 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.
В С Т А Н О В И В :
Згідно із вироком суду ОСОБА_1 визнана винною у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.
18 січня 2013 року приблизно о 9 год. 20 хв. обвинувачена ОСОБА_1 знаходилась у приміщенні профогляду КЗ «Алчевська центральна міська лікарня», розміщеному по вул.Ліповенка, 10 у м.Алчевську, супроводжуючи до зазначеного медичного закладу свого сина ОСОБА_3
Після того як лікар невропатолог ОСОБА_4, на прийом до якої був направлений ОСОБА_3, відмовила останньому у огляді в умовах профкабінету, той став обурюватися. Оскільки лікар наполягала на тому щоб ОСОБА_3 залишив кабінет між ними зчинилася сварка, яка привернула увагу обвинуваченої, що в той час знаходилась в коридорі.
Включившись у конфлікт між лікарем та її сином, обвинувачена, ігноруючи вимоги лікаря-невропатолога ОСОБА_4 та медичної сестри ОСОБА_5, яка теж знаходилась у зазначеному кабінеті у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків, діючи умисно, із хуліганських спонукань, виявила неповагу до встановлених суспільством елементарних правил поведінки у публічній установі, продовжуючи висловлювати погрози та образи на адресу медичного персоналу.
Грубо порушуючи громадський порядок у комунальному медичному закладі, виявляючи особливу зухвалість, обвинувачена, коли потерпіла ОСОБА_2 перегородила їй шлях подальшого просування до робочого столу лікаря, нанесла останній декілька ударів руками, в тому числі в обличчя праворуч, в грудну клітину праворуч та в праву молочну залозу, спричинивши тим самим їй фізичний біль.
Скандал влаштований обвинуваченою у кабінеті лікаря -неврапотолога, привернув увагу інших лікарів, які вели прийом пацієнтів у суміжних кабінетах, у зв'язку з чим вони змушені були припинити прийом та втрутитися в конфлікт і таким чином відбулося тимчасове порушення нормальної діяльності медичного закладу.
Особлива зухвалість при грубому порушення громадського порядку обвинуваченою ОСОБА_1 полягала у завданні потерпілій ОСОБА_2 побоїв та у тимчасовому порушенні нормального функціонування медичного закладу.
В ході досудового провадження потерпілою було заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 1000 грн. та 5000 грн. відповідно.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_1 зазначає про те,
- що удари потерпілій не наносила, а навпаки це їй нанесли удар в обличчя від якого вона не утрималась на ногах та вдарилась головою о вхідні двері, у зв'язку із чим знаходилась на лікуванні, у неї було діагностовано ЗМЧТ, струс мозку;
- що покази потерпілої щодо нанесення їй ударів суперечливі ( в одних показах область правого ока, в інших - в грудну клітину, що пошкодила зуб ( а.к.п.28,44), а під час слідчого експерімента потерпіла сказала, що удари наносились в ліву частину тіла; вважає покази потерпілої неправдивими і таким що не підтверджуються висновками експертизи;
- що суд не взяв до уваги її покази та покази її сина, про те, що в неї руки були зайняті одягом і сумкою, і тому вона не могла наносити удари потерпілій; не враховані причини конфлікту в кабінеті лікаря, вважає, що лікар ОСОБА_4 не виконала свої обов'язки і побоюючись відповідальності обмовила її; вважає, що протокол службового розслідування сфальшований;
- що покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 неправдиві, оскільки вони не могли бачити нанесення ударів ОСОБА_2, їх покази є припущеннями і висновок суду, що почервоніння на обличчі потерпілої є наслідки побоїв є припущенням;
- що покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 про те, що була паралізована робота медичної установи не відповідають дійсності, оскільки відвідувачів не було, а журнал прийому за 18.01.2013 року суду не був наданий;
- що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з'явились через 6 місяців після подій, суд визнав їх покази неправдивими;
- що в матеріалах кримінального провадження відсутні аркуші справи 47,93;
- що були порушені вимоги ст..ст.140,143,218,220 КПК України, так як обвинувачення пред'явлене без захисника, допит тільки через тиждень, не має протоколу ознайомлена з закінченням розслідування;
- вважає, що матеріали кримінального провадження сфальшовані, щоб закрити кримінальне провадження щодо спричинення їй тілесних ушкоджень;
- вважає, що громадський порядок вона не порушувала, а її спроба розібратися і її вимога надати телефон головного лікаря не може розглядатись як хуліганство, в судовому засіданні ні потерпіла ні свідки не показали які саме погрози та образи вона висловлювала, немає доказів про порушення діяльності медичного закладу, крім того не взято до уваги, що працівників міліції викликала саме вона, а не медичні працівники.
Просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити.
Заслухавши доповідь судді- доповідача, обвинувачену ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї апеляції і просила вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити, прокурора Мазепіну М.В. яка вважала апеляційну скаргу обвинуваченої необгрнутованою і такою що не підлягає задоволенню, просила вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду, щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.296 КК України є обґрунтованим і підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були досліджені судом у судовому засіданні, а саме:
- показами потерпілої ОСОБА_2 в суді із яких вбачається, що 18.01.2013 року вона знаходилася на своєму робочому місці - кабінет лікаря невропатолога закладу профогляду. На прийом до лікаря звернувся ОСОБА_3 Лікар ОСОБА_4, ознайомившись з наданою ним довідкою з епікризом, пояснила пацієнту, що він потребує більш детального огляду та запропонувала йому звернутися на прийом до поліклініки. Пацієнт почав обурюватися та вимагати у грубій формі оформити йому документ, який засвідчує результат огляду. Вона стала вимагати від пацієнта залишити кабінет, намагаючись супроводити його до дверей. В цей час до кабінету увірвалася обвинувачена та у грубій формі почала вимагати від лікаря пояснень щодо відмови проведення огляду її сина. При цьому обвинувачена ОСОБА_1 вимагала надати телефон головного лікаря, погрожуючи скаржитись, намагаючись просунутись при цьому в глибину кабінету. Вона перекрила їй шлях, і тоді обвинувачена стала завдавати їй умисних ударів руками в обличчя, грудну клітину, груди. Вона не виключає, що відмахуючись від обвинуваченої, могла подряпати їй обличчя, про що свідчила кров на підборідді у тієї;
- показами свідка ОСОБА_4 в суді із яких вбачається, що 18.01.2013 р. приблизно о 9:20 год. до неї на прийом у профкабінеті, де вона працює лікарем-невропатологом, звернувся ОСОБА_3 , який надав довідку, що знаходився на лікуванні у зв`язку з отруєнням медичними препаратами, поскаржився, що йому важко пересуватися. Оскільки у профкабінеті відсутні належні умови для якісного обстеження, вона запропонувала йому звернутись до поліклініки, але це його обурило і він став вимагати підписати лист. На ґвалт до кабінету зайшла обвинувачена, яка стала обурюватись, вимагати пояснень та погрожувати скаргами у інстанції. В цей час медична сестра ОСОБА_2 стала заспокоювати її, вимагала залишити кабінет, на що ОСОБА_3 стала наносити потерпілій удари руками по обличчю та тулубу. На шум до кабінету прийшли інші лікарі;
- показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7, які пояснили, що 18.01.2013 р. приблизно о 9:20- 9:40 годині їх увагу привернув гамір у кабінеті у лікаря-невропатолога ОСОБА_4 Коли вони зайшли до кабінету, на обличчі потерпілої ОСОБА_2 були сліди від побоїв, на підборідді у обвинуваченої була подряпина.
Свідок ОСОБА_10 крім того показала, що через скандал вона змушена була припинити прийом пацієнтів, а ОСОБА_7 пояснила, що у спішному порядку оглянула останнього пацієнта;
- показами свідка ОСОБА_3 із яких вбачається, що за направленням центру зайнятості йому необхідно було пройти профогляд і з цією метою він разом із своєю матір`ю звернувся до відповідного закладу. Завідуюча кабінетом (лікар ОСОБА_10) спрямувала його до лікаря-невропатолога ОСОБА_4 Ознайомившись із довідкою, ОСОБА_4 повідомила йому, що необхідного для детального огляду обладнання у профкабінеті нема та запропонувала йому звернутися до поліклініки. Це його обурило, він став вимагати пояснень та внесення відповідного запису до листа профогляду. Тоді ОСОБА_4 у грубій формі повідомила, що нічого пояснювати не буде, обізвавши його наркоманом. На галас до кабінету зайшла його мати, а потерпіла ОСОБА_2 стала її виштовхувати, при цьому подряпала їй підборіддя.
- даними довідки, згідно з якою 18.01.2013 року у ОСОБА_2 у травмпункті було діагностовано: забій м`яких тканин обличчя праворуч, правої половини грудної клітини, правої молочної залози (а.к.п.9).
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з метою явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, яка полягала в тому, що ОСОБА_1 завдала потерпілій ОСОБА_2 побої та у тимчасовому порушенні нормального функціонування медичного закладу.
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що вона не наносила ударів потерпілій ОСОБА_2 спростовуються показами в суді як потерпілої так і свідка ОСОБА_4, не вірить яким у суду немає підстав.
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що покази потерпілої ОСОБА_2 щодо локалізації ударів містять суперечності апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки під час слідчого експерименту ОСОБА_2 показала, що спочатку удар їй був нанесений в праву частину обличчя, а коли вона відштовхнула руки ОСОБА_1, та нанесла удари в область правого плеча, правої частини грудної клітки, та в правий бік тіла ( а.к.п.40-42). Такі покази потерпіла надала і суду.
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_1 щодо невиконання лікарем ОСОБА_4 своїх обов'язків не є предметом розгляду даного кримінального провадження.
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 є неправдивими, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки покази зазначених свідків щодо гаміру у кабінеті лікаря-невропатолога ОСОБА_4, наявності на підборідді у обвинуваченої подряпини об'єктивно підтверджуються показами самої обвинуваченої та свідка ОСОБА_3, а їх покази щодо наявності на обличчі потерпілої ОСОБА_2 слідів від побоїв об'єктивно підтверджуються показами потерпілої, свідка ОСОБА_4 та довідкою від 18.01.2013 року.
Апеляційний суд вважає, що немає підстав критично оцінювати і покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 в частині тимчасового порушення нормальної діяльності медичного закладу, оскільки гамір і сварка у кабінеті лікаря-невропатолога ОСОБА_4 притягнув їх увагу у зв'язку з чим вони змушені були припинити роботу і зайти до кабінету ОСОБА_4
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_1 щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження аркушів справи 47 та 93 є такими, що не відповідають дійсності, оскільки на аркуші 47 знаходиться протокол допиту свідка ОСОБА_4, а на аркуші 93 знаходиться повідомлення на ім'я ОСОБА_1
Доводи апеляції обвинуваченої ОСОБА_1 про порушення норм кримінально-процесуального кодексу, а саме пред'явлення обвинувачення без захисника, відсутність протоколу ознайомлення з закінченням розслідування і посилання на норми КПК України 1960 року є безпідставними, оскільки досудове розслідування по даному кримінальному провадженню проводилось у відповідності із новим КПК України. Із матеріалу кримінального провадження вбачається, що 17.06.2013 року ОСОБА_1 була допитана в якості підозрюваної у присутності захисника, а 02.07.2013 року їй та захиснику було надано доступ до матеріалів кримінального провадження ( а.к.п.79-80,95), в судовому засіданні захист обвинуваченої ОСОБА_1 здійснював захисник ОСОБА_12
Тобто ні під час досудового розслідування ні під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції не було порушено право ОСОБА_1 на захист.
Доводи апеляції ОСОБА_1 про те, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, оскільки вона не порушувала громадський порядок, спростовуються показами потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 про нанесення ударів потерпілій, а також спростовується показами свідків про порушення порядку нормальної діяльності медичного закладу, що у сукупності свідчить по наявність в діях ОСОБА_1 особливої зухвалості.
Доводи викладені обвинуваченою в апеляційній скарзі були предметом розляду в суді першої інстанції і не знайшли свого підтвердження. Апеляційний суд вважає, що підстав для скасування вироку і закриття кримінального провадження немає.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції у відповідності із вимогами ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке віднесено до категорії невеликої тяжкості, дані про особу ОСОБА_1, яка раніше злочинів не вчиняла, характеризується задовільно.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 суд визнав наявність неповнолітньої дитини.
Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.
Судом ОСОБА_1 призначено мінімальний вид покарання, передбачений санкцією ч.1 ст.296 КК України.
Апеляційний суд вважає, що міра покарання яка призначена ОСОБА_1 необхідна і достатня для її виправлення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В И В:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 296 КК України -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
С У Д Д І:
Л.С.Кранга В.П.Буханько О.Г.Рубльова