АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
27 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі: Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Київенерго», Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада, про визнання права на користування житловим приміщенням, виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», ОСОБА_1, треті особи: Київська міська рада, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсними ордеру та договорів на постачання електричної енергії, про участь у витратах на утримання будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2014 року, -
встановила:
07.09.2012 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_2 з вказаного житлового приміщення.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі рішення засідання комісії з надання права користування жилою площею у гуртожитках Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (надалі - ПАТ «Київенерго») на її ім'я видано ордер №14 від 24 травня 2012 року на право зайняття жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1. З нею було укладено договір №047/08 від 24.05.2012 р. про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, а також договір № 04015703321 про користування електричною енергією. Разом з тим, при спробі вселитись у вказану квартиру стало відомо, що в ній проживає ОСОБА_2, який самоправно її зайняв. Вимогу ПАТ «Київенерго» від 06 червня 2012 року про виселення останній залишив без виконання.
05.04.2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним ордер №14 від 24 травня 2012 року, виданий ПАТ «Київенерго» на ім'я ОСОБА_1 на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Також просив визнати недійсними договір на постачання електричної енергії №04015703321 від 31.05.2012 р., укладений між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1, а також договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території №047/08 від 24.05.2012 р., укладений між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1
Свої вимоги обґрунтовував тим, що проживає за вищевказаною адресою з 1995 року на підставі правовідносин найму житла та сплачує комунальні платежі. Будинок АДРЕСА_1 є житловим будинком для малосімейних, що перебував в управлінні ПАТ «Київенерго», а рішенням Київської міської ради від 1 грудня 2011 року №748/6984 переданий до сфери управління Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації. Не розриваючи з ним правовідносини, 24 травня 2012 року ПАТ «Київенерго», всупереч рішенню Київської міської ради №748/6984 від 1 грудня 2011 року, видало своєму працівнику ОСОБА_1 ордер на вказану квартиру, чим порушило його права, передбачені ст. 822 ЦК України. Зазначив, що ордер виданий з порушенням вимог ст. 58 ЖК УРСР, оскільки вказаний житловий будинок не мав статусу гуртожитку та повинен був видаватись виконавчим комітетом відповідного органу місцевого самоврядування. При укладенні договорів ОСОБА_1 не мала статусу орендаря чи квартиронаймача, а тому при укладенні договорів на постачання електричної енергії та на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території було порушено вимоги ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В задоволенні позову про визнання за ОСОБА_1 права на користування вказаною квартирою відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Свої доводи мотивує тим, що на підтвердження своїх заперечень проти позову ним було надано низку доказів, що підтверджують здійсненням ним оплати за проживання в спірному приміщенні з 1995 року, наявність відкритого особового рахунку по спірній квартирі, його перебування на квартирному обліку ЖК гарнізону м. Києва з 3 березня 1993 року, скасування рішення комісії щодо надання дозволу ОСОБА_1 на укладення договорів користування жилою площею у будинку для малосімейних на АДРЕСА_1 та анулювання виданого ордеру. На порушення норм процесуального права судом першої інстанції вказаним доказом не було дано правової оцінки, що призвело до ухвалення однобічного необґрунтованого рішення.
Порушення норм матеріального права полягає у безпідставному застосуванні до спірних правовідносин норм ст.ст.128, 129 ЖК УРСР, оскільки спірне приміщення не має статусу гуртожитку, виданий ордер за формою та змістом не є спеціальним. Після 1 грудня 2011 року ПАТ «Київенерго» взагалі не мало будь-яких повноважень на розпорядження цим житлом. На порушення вимог ст. 3 ЦПК України, ст. 16 ЦК України судом безпідставно застосовано вимоги ч. 3 ст.116 ЖК УРСР, оскільки за відсутності у позивача права на користування спірним житловим приміщенням відсутні підстави для його захисту шляхом його виселення.
Судом першої інстанції також не було враховано рішення виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів № 615 від 13.11.1989, відповідно до якого будинок по АДРЕСА_1 визнано непридатним для проживання (нежитловим). Оскільки він проживає у нежилому приміщенні, яке було йому надано в порядку, передбаченому Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» № 352/93 від 21.08.1993 р., предмет спору щодо визнання права на користування житловим приміщенням відсутній.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Заслухавши доповідь по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала з ПАТ «Київенерго» в родових відносинах з червня 2007 року, з 2008 року була першою в черзі на отримання кімнати в апараті управління ПАТ «Київенерго». У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не була забезпечена житлом та сама утримувала сім'ю, колектив юридичного департаменту та керівництво дирекції з правового забезпечення 08.07.2011 р. звернулось з поданням до ПАТ «Київенерго» про надання дозволу розглянути на комісії питання позачергового виділення їй кімнати в гуртожитку для проживання із сім'єю (а.с. 59 т. 1).
На підставі рішення засідання комісії з питань надання права користування жилою площею у гуртожитках ПАТ «Київенерго» від 31.01.2012 р. №01/2012 , ОСОБА_1 на сім'ю з двох осіб 24 травня 2012 року видано ордер №14 на право зайняття житлового приміщення жилою площею 15,60 кв.м., яке складається з 1 кімнати в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10 т.1).
Задовольняючи частково позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства набула права користування житловим приміщенням. При цьому відповідачем не надано доказів правомірності зайняття ним спірної житлової площі та проживання в ній, а тому відповідно до ч.3 ст.116 ЖК УРСР останній вважається таким, що самоправно займає вказане жиле приміщення та підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання ордеру та укладених з ОСОБА_1 договорів на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, про користування електричною енергією недійсними, суд першої станції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки останній відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст. 59 ЖК УРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючи дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Відповідно до п.37 правових позицій Верховного Суду України від 26 травня 2001 року щодо розгляду судами окремих категорій судових справ, визнання ордера недійсним з мотивів, що він виданий на зайняте приміщення, може мати місце в тому разі, коли останнє було зайнято правомірно.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не перебував в трудових відносинах з ПАТ «Київенерго», ордер на поселення в квартиру АДРЕСА_1 останньому не видавався, за вказаною адресою він не зареєстрований, договір найму (оренди) житла в матеріалах справи відсутній.
Доводи апеляційної скарги про те, що вказане житлове приміщення було надано в користування ОСОБА_2, як військовослужбовцю у порядку, передбаченому Указом Президента України від 21.08.1993 року №352/93 «Про невідкладні заходи щодо посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей», за рахунок приміщень нежилого фонду є необґрунтованими.
В якості обставин, якими ОСОБА_2 обґрунтовував свої зустрічні позовні вимоги, було те, що вказаний будинок по АДРЕСА_1 є житловим, у вказаному приміщенні він проживає з 1995 р. на підставі правовідносин найму житла (а.с.81).
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Крім цього, відповідно до рішення Київської міської ради від 01.12.2011 р. №748/6984, до сфери управління Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві передавався саме житловий будинок для малосімейних, розташований на АДРЕСА_1», який належав до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебував у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» на підставі Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., укладеної між Київською міською радою та ПАТ «Київенерго» ( а.с. 11 т.2 ).
Разом з тим, останній не надав доказів на підтвердження існування між ним та ПАТ «Київенерго» договірних відносин найму на час видачі ОСОБА_1 ордеру.
Як вбачається з відповіді ПАТ «Київенерго» від 26.04.2013 р. №42/911ПЗ/2895, з ОСОБА_2 укладались договори на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 24.05.2004 р., 16.05.2005 р., 13.06.2006 р.,13.07.2006 р., 13.12.2006 р., 13.01.2007., 20.07.2007 р., як з тимчасовим мешканцем. Документи, які стали підставою для укладення таких договорів, інформація щодо часу відкриття особового рахунку в товаристві відсутні. По особовому рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 рахується заборгованість 3 915,60 грн. У червні 2012 р. особовий рахунок ОСОБА_2 закрито (а.с. 134 т.1).
Як вбачається з наданого відповідачем договору №610/08 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 20.07.2008 р., термін дії останнього закінчився 20.01.2009 року (а.с.154 - 155 т.2).
06.06.2012 р. ОСОБА_2 надіслано повідомлення про негайне звільнення жилого приміщення, як самовільно зайнятого (а.с. 16 т.1).
Не є доказами правомірності зайняття спірного житлового приміщення на умовах договору найму (оренди) й здійснення ОСОБА_2 оплати за фактично отримані житлово-комунальні послуги за період з березня 2010 року по квітень 2013 року на підставі платіжних доручень, що охоплюються періодом з лютого 2012 року по травень 2013 року (а.с. 147 - 172 т.1).
Оплата відповідачем фактичних спожитих послуг не є підставою для визнання права користування квартирою, яка зайнята особою самоправно без законних на те підстав. Термін проживання на спірній житловій площі правового значення не має.
У відповідності до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12 квітня 1985 року, суд, встановивши, що особа не набула права на жиле приміщення, з цих мотивів відмовляє в позові про захист порушеного права.
За відсутності належних та допустимих доказів правомірності зайняття ОСОБА_2 жилого приміщення, відсутні також правові підстави для захисту права останнього в обраний ним спосіб.
Виходячи з наданих суду доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази правомірності вселення та проживання відповідача у спірному приміщенні та про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову про визнання ордеру недійсним.
Відмова в задоволенні решти позовних вимог є також обґрунтованою, оскільки вони є похідними від позовної вимоги про визнання ордеру недійсним, в задоволенні якої ОСОБА_2 відмовлено.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи дав, їм належну правову оцінку, в тому числі правомірності видачі ордеру ОСОБА_1
Рішення комісії з надання права користування жилою площею у гуртожитках ПАТ «Київенерго» від 23.10.2012 р. (протокол №05/2012) про розірвання Філіалом «Енергосервіс» з ОСОБА_1 укладеного договору користування жилою площею у будинку для малосімейних на АДРЕСА_1 та забезпечення анулювання виданих ордерів на поселення висновків суду не спростовують (а.с. 242 т. 1).
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 отримала ордер на право зайняття жилого приміщення, виданий в установленому законом порядку, з останньою були укладені відповідні договори на користування вказаним приміщенням, по яким приймалась оплата, подальше рішення про розірвання вказаних правовідносин на підставі рішення органу, що його прийняв, не ґрунтується на законі.
Крім цього, відповідно до відповіді керівника Філіалу «Енергосервіс» ПАТ «Київенерго» від 13.01.2004 р № 038/08-19, договір від 24.05.2013 р №047/08 на користування житловою площею у будинку на АДРЕСА_1 розірваний не був, ордер від 24.05.2012 р. №14 анульовано не було та є чинним (а.с.7 т.2).
Оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходився на балансі ПАТ «Київенерго», акт передачі будинку підписаний лише 19.03.2013 р., вказане товариство мало законні підстави для видачі ОСОБА_1 ордеру від 24.05.2012 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/3909/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.