У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

           Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1. на вирок Кам”янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2005 року, яким

                            ОСОБА_2,

1987 р. народження, громадянина України,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст.162 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України остаточно призначено 3 роки позбавлення волі.

         З засудженого стягнуто зазначені у вироку суми на відшкодування матеріальної шкоди потерпілим, в тому числі стягнуто солідарно з ОСОБА_2. і Запорізької школи-інтерната № 3 матеріальну шкоду в сумі 7566,30 грн. на користь потерпілої ОСОБА_1.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2. змінено: за епізодами крадіжок 10 грудня 2004 року і 23 грудня 2004 року дії засудженого перекваліфіковано з ч.3 на ч.2 ст.185 КК України і за цим законом призначено покарання у виді двох років позбавлення волі; за ч.1 ст.162 КК України призначено покарання у виді 850 грн. штрафу в доход держави; за ч.3 ст.185 КК України залишено покарання у виді трьох років позбавлення волі; на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено три роки позбавлення волі.

З вироку виключено вказівку про солідарне стягнення з Запорізької школи-інтерната № 3 матеріальної шкоди у сумі 7066 грн.30 коп. на користь потерпілої ОСОБА_1.

Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_2. за крадіжку майна потерпілої ОСОБА_3. на суму 196 грн. скасовано із закриттям провадження у справі.

ОСОБА_2. засуджено за те, що він 19 вересня 2004 року за попередньою змовою з іншою особою вчинив крадіжку майна потерпілої ОСОБА_1. на загальну суму 7566 грн. 30 коп. з проникненням до її квартири №АДРЕСА_1 в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, а також за вчинення у період з 20 жовтня 2004 року по 23 грудня 2004 року ще ряду крадіжок чужого майна одноособово, в тому числі, з незаконним проникненням у приміщення.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1. зазначає, що дії ОСОБА_2. за вчинення крадіжки  її майна кваліфіковані неправильно, а також вважає неправильним вирішення цивільного позову про стягнення на її користь матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про наявність підстав для часткового задоволення скарги, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_2. у вчиненні вищезазначених злочинів (з урахуванням змін, внесених апеляційним судом) відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів і є обґрунтованим.

Дії засудженого за вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб з проникненням до приміщення потерпілої ОСОБА_1. кваліфіковані правильно за ч.3 ст.185 КК України, а призначене йому за цим законом покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Разом з тим, розглядаючи цивільний позов про стягнння матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_1., суд допустив істотну неповноту.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. заявила цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, визначивши її в сумі 7566, 30 гривень, які просила стягнути з Запорізької загальноосвітньої школи-інтерната № 3 для дітей - сиріт, в якій навчалися ОСОБА_2. і ОСОБА_4., які вчинили крадіжку за попередньою змовою між собою. Постановою суду щодо ОСОБА_4, який на момент вчинення злочину не досяг віку притягнення що кримінальної відповідальності, застосовані примусові заходи виховного характеру.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_1., суд стягнув 7566 грн. 30 коп. на її користь солідарно з ОСОБА_2. і Запорізької школи-інтерната № 3.

Судова колегія апеляційного суду, розглядаючи справу в апеляційному порядку, у мотивувальній частині ухвали дійшла висновку, що цивільний позов вирішено неправильно, оскільки Запорізька школа-інтернат № 3, як не юридична особа, не може нести матеріальну відповідальність, тим більш солідарну.

В резолютивній частині ухвали зазначено лише про необхідність виключення з вироку вказівки про солідарне стягнення на користь ОСОБА_1. з Запорізької школи-інерната №3 7066 грн. 30 коп. (хоча сума стягнення 7566 грн. 30 коп.). Тобто фактично цивільний позов потерпілої залишився невирішеним.

За таких  обставин  оскаржувані  вирок  Кам”янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2005 року та ухвала колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2006 року в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1. про стягнення матеріальної шкоди підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, колегія суддів

                                     У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок  Кам”янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2006 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1. скасувати.

Справу в зазначений частині направити на новий судовий розгляд в той же суд для вирішення в порядку цивільного судочинства.

                                               С У Д Д І :

Присяжнюк  Т.І.                               Федченко О.С.                        Нікітін Ю.І.