Справа 2-а-695/2008 р.

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

            24.12.2008 року Баштанський районний суд Миколаївської області

            в складі судді Желєзного І.В.

            при секретарі Кирпічовій О.О.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Баштанської районної державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Баштанської районної державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення. На обґрунтування позовних вимог позивач в заяві та в судовому засіданні зазначив, що має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом ІІІ групи. Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих атів України” від 28.12.2007 року вказана стаття викладена в новій редакції, згідно з якою Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. В січні 2008 року відповідач сплатив позивачеві матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що склала 90 грн. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих атів України” щодо внесення змін до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними. 30.09.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат у зв'язку з проведеними змінами в законодавстві, але відповідач у виплаті вказаної допомоги відмовив. Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити позов в повному об'ємі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказавши, що в січні 2008 року відповідач сплатив позивачу 90 грн. щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (у редакції Закону України від 28.12.2007 року) та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідач вважає неможливою сплату позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі, встановленому ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що діє після винесення відповідного рішення Конституційного Суду України, оскільки, по-перше, відсутні бюджетні асигнування на виплату вказаної допомоги в новому розмірі та, по-друге, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено конкретний розмір такої допомоги - 90 грн. При цьому, відповідач не заперечив проти наявності у позивача відповідного статусу статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інваліда ІІІ групи.  

Дослідивши наявні у справі докази, суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

            Судом встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом ІІІ групи.

Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, що діяла до 01.01.2008 року - дня вступу в силу змін внесених Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих атів України”) позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих атів України” від 28.12.2007 року вказана стаття викладена в новій редакції, згідно з якою одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих атів України” щодо внесення змін до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними.

Тобто після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на 2008 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а відповідач, відповідно, - зобов'язаний таку допомогу у вказаному розмірі сплатити.

Заперечення відповідача проти позову, щодо відсутності джерел фінансування та визначення конкретного грошового розміру щорічної допомоги на оздоровлення в п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - не може бути підставою для позбавлення можливості реалізації громадянином прав, що передбачені законами України, оскільки грошова сума розміру допомоги на оздоровлення, що визначена постановою Кабінету Міністрів України, не відповідає розміру допомоги, що визначена ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, що діє на момент розгляду справи в суді), яка має вищу юридичну силу порівняно з постановою КМУ.

В той же час, суд вважає, що судовим рішенням неможливо визначити та стягнути з відповідача конкретну грошову суму щорічної допомоги за 2008 рік, оскільки питання про розрахунок розміру такого роду виплат відносяться до компетенції органу праці та соціального захисту населення.

Факт отримання позивачем щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі, що був визначений до прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України, - не є підставою для відмови в задоволенні позову виходячи з принципу справедливості, законності та враховуючи, по-перше, відсутність законодавчого врегулювання конкретного порядку виплати допомоги, що є предметом судового розгляду, в частині строків такої виплати, та, по-друге, факт звернення позивача за нарахуванням та сплатою допомоги на оздоровлення за 2008 рік - в рамках періоду, за який така допомога має сплачуватись, тобто, в 2008 році.

Крім того, позов про визнання дій по відмові в нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення та про зобов'язання нарахувати та сплатити вказану допомогу в розмірі, що визначений ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає задоволенню також з тих підстав, що позиція Конституційного Суду України з питання внесення законами України Про державний бюджет України змін до інших законів в частині зупинення чи скасування дії певних норм, - є незмінною, згідно з відповідними рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп/2008 та від 27.11.2008 року №26-рп/2008, та полягає в тому, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, законом про Держбюджет не можна вносити змiни до iнших законiв, зупиняти їх дiю чи скасовувати їх, оскiльки з об'єктивних причин це створює протирiччя у законодавствi, i як наслiдок - скасування та обмеження прав i свобод людини i громадянина. У разi необхiдностi зупинення дiї законiв, внесення до них змiн i доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремi закони.

При цьому, виходячи з принципу законності, правила якого викладені в ч.2-4 ст. 9 КАС України, з яких слідує, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, - дії відповідача (органа державної влади), що базуються виключно на положенні Закону, яке визнано у встановленому порядку неконституційним, та на положеннях Постанови Кабінету Міністрів України, норми якого суперечать чинним положенням Закону України, - є незаконними та, відповідно, є законною вимога позивача про нарахування йому передбаченої чинним законодавством допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст. 48  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

На підставі викладеного та ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, керуючись. ст.ст.  70-72, 86, 122,138, 158 - 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

            Позов задовольнити.

Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Баштанської районної державної адміністрації в нарахуванні та виплатіОСОБА_1щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі, визначеному ч.4 ст. 48  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - неправомірною.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Баштанської районної державної адміністрації провести нарахування та виплатитиОСОБА_1суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст. 48  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

            Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. 

СУДДЯ: