у х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

 

головуючого-судді	Присяжнюк Т.І.,
Суддів	Пошви Б.М.  і  Нікітіна Ю.І.,
за участю прокурора	Казнадзея В.В.,
захисників	ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3.,

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  31 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1.і ОСОБА_2. на вирок та окрему ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2006 року.

        Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Дніпропетровська,

раніше не судимого,

засуджено:

-    за ч. 3 ст. 153 КК України на одинадцять років позбавлення волі;

-    за пунктом 10 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі;

-    за ч. 1 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.

          На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5. визначено остаточне покарання п'ятнадцять років позбавлення волі.

 

          За вироком суду ОСОБА_5. визнаний винним у тому, що

18 лютого 2006 року о 2 год. біля недобудованого будинку №АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням фізичного насильства задоволив статеву пристрасть неприродним способом та умисно вбив потерпілу ОСОБА_6.

     Судом встановлено, що ОСОБА_5. після вбивства потерпілої вчинив таємне викрадення її мобільного телефону “Нокія-1100” із стартовим пакетом та золотої каблучки, всього майна вартістю 590 грн.

      У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4. зазначає про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. Вказує, що судом не враховано тяжких наслідків злочину, жорстокості ОСОБА_5. при його вчиненні.

      Крім цього, потерпіла просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою судового слідства і невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, Вважає, що судом належно не перевірено причетності до цього злочину ОСОБА_7., оскільки сліди з місця вчинення злочину вели в двір його будинку.

 

      Захисники засудженого, оскаржуючи вирок, просять його скасувати, направивши справу на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою досудового і судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. У доводах зазначають, що суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, вказавши, що ОСОБА_5. 17 лютого 2006 року в кафе “Нептун” м. Дніпропетровська вживав алкогольні напої, і там  перебувала ОСОБА_6., з якою він раніше вчився в одній школі в паралельних класах, оскільки в обвинуваченні цього зазначено не було. У вироку суд змінив час вчинення злочину, вказавши, що злочин було вчинено біля 1 години ночі 18 лютого 2006 року, тоді як у обвинуваченні зазначено про його вчинення о 1 год. 50 хв. 18 лютого 2006 року. Суд не дав відповіді, коли і у якій формі у ОСОБА_5. виник умисел на вчинення злочинів. Суд допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки вказав у вироку обставини, що повністю відрізняються від даних обвинувачення, зокрема, що ОСОБА_5. завів потерпілу на пустир, а згідно обвинувачення він її туди заніс. Суд у вироку не вказав ступеня тяжкості отриманих потерпілою тілесних ушкоджень. Вказавши у вироку, що ОСОБА_5 вбив потерпілу, побоюючись бути викритим у вчиненні статевих злочинів, суд встановив інший мотив вчинення злочину, який не відповідає обвинуваченню. У вироку як і у постанові прокурора про зміну обвинувачення, не визнано, що діяння засудженого спричинили особливо тяжкі наслідки, що виключає кваліфікацію його дій за ч.3 ст. 153 КК України. Постановивши обвинувальний вирок щодо таємного викрадення майна потерпілої, суд не встановив часу, місця та обставин вчинення цього злочину. Суд не дав оцінки даним, хто коли і як зняв з потерпілої сережки, які були виявлені на місці вчинення злочину. Захисники вважають, що висновок суду про винність Дірявки у умисному вбивстві потерпілої ґрунтується на припущеннях і на непослідовних показаннях засудженого, які суд в одному випадку бере до уваги, а  в іншому відкидає. Вказують на порушення права на захист, оскільки ОСОБА_5 був затриманий зранку 19 лютого 2006 року, а захисника йому надано з 20 лютого 2006 року. Судом не досліджено і належно не оцінено даних про застосування до Дірявки недозволених методів слідства з метою отримання від нього показань, в яких він визнає себе винним у вчиненні злочинів щодо потерпілої Забавської.

 

            Крім того, при постановленні вироку по справі винесена окрема ухвала відносно захисників ОСОБА_1. і ОСОБА_2., які за висновком суду систематично порушували порядок судового засідання, не підкорялись розпорядженням головуючого, намагались затягувати розгляд справи і проявляли неповагу до суду.

            Зазначеною ухвалою суду про дану поведінку захисників поінформовано голову Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для відповідного реагування.

 

           У касаційних скаргах ОСОБА_1. і ОСОБА_2. просять скасувати окрему ухвалу і у доводах зазначають, що головуючий у судовому засіданні її не оголошував, що підтверджується даними протоколу. Вказують, що суд мотивував ухвалу неправдивими даними про ознайомлення захисника

ОСОБА_1. з матеріалами справи 29 червня 2006 року і не взяв до уваги зайнятість захисника у розгляді інших справ з 29 червня 2006 року по 7 липня 2006 року, які були призначені до розгляду значно раніше. Захисники вказують, що головуючий у справі не попередив їх про судові дебати і не дав можливості належно реалізувати свої права і забезпечити змагальність у розгляді справи. 11 червня 2006 року головуючий  провів розгляд справи без захисника ОСОБА_1. і не дав йому можливості виступити в судових дебатах. Захисники вважають, що суд безпідставно вказав у  окремій ухвалі про порушення ними порядку у судовому засіданні, оскільки у справі немає жодних даних, що головуючий робив їм попередження чи ставив питання про відкладення справи і їх заміну. Вважають, що суд також не врахував, що захисник ОСОБА_2. не мав можливості підготуватися до судових дебатів з поважних причин, у зв'язку із пожежею в його будинку.                 

 

          Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисників, які підтримали свої касаційні скарги, прокурора Казнадзея В.В., який вважає скарги захисників і потерпілої безпідставними,  перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги на вирок суду задовольненню не підлягають, а скарги захисників на окрему ухвалу є обґрунтованими з таких підстав.

      

           Висновки суду про винність ОСОБА_5. у злочинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд належно дослідив і правильно оцінив.

 

          Згідно зі статтями 64, 334 КПК України при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і його мотиви. Мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

 

           Матеріалами справи встановлено, що ці вимоги закону судом порушені не були.

 

           Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_5. в ході судового засідання визнав, що ввечері 17 лютого 2006 року перебував у кафе “Нептун” в

м. Дніпропетровську, де побачив ОСОБА_6., з якою вчився в школі в паралельних класах. Він ствердив, що після опівночі, йдучи додому, зустрів ОСОБА_4. на вулиці Мінусинській, де вони домовились вступити в статеві зносини і разом пішли до недобудованого будинку АДРЕСА_2. ОСОБА_5. показав, що внаслідок фізіологічного стану, викликаного алкогольним сп'янінням, він не зміг вступити у статеві зносини з потерпілою і на місці вчинення злочину побив ОСОБА_6. та заволодів її мобільним телефоном і каблучкою.

 

          Згідно з показаннями ОСОБА_5. під час досудового слідства він як підозрюваний і обвинувачений визнав, що із застосуванням фізичного насильства щодо ОСОБА_6. задоволив з нею статеву пристрасть неприродним способом, після чого задушив ОСОБА_6. і викрав її мобільний телефон та золоту каблучку.

 

           Із показань потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8. та свідка ОСОБА_9 видно, що ОСОБА_6., проживаючи в

м. Дніпропетровську ввечері 17 лютого 2006 року пішла з дому і не повернулась. На наступний день в районі газорозподільного пункту на

вул. Мінусинській у м. Дніпропетровську було виявлено її сумочку і дублянку, а біля недобудованого будинку в АДРЕСА_2 труп ОСОБА_6.

 

           Відповідно до даних протоколу огляду місця події труп

ОСОБА_6. виявлено біля будинку №АДРЕСА_1 в

м. Дніпропетровську із тілесними ушкодженнями і слідами задушення.

      

           Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи трупа

ОСОБА_6. на шиї потерпілої було виявлено замкнуту странгуляційну борозну, крововиливи на обличчі та у м'яких тканинах голови, розриви слизової в області ануса з переходом на пряму кишку, крововиливи в ділянці задньо-прохідного отвору, синці на повіках лівого ока, чотири синці на нижній щелепі, садна на спині та перелом під'язичної кістки, а смерть ОСОБА_6. наступила від механічної асфіксії внаслідок душення петлею, що повністю підтверджує показання ОСОБА_5. про обставини вчинення ним насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом і умисного вбивства ОСОБА_6.

 

          Винність ОСОБА_5. в інкримінованих йому цим вироком злочинах підтверджується й даними його ж явки з повинною, даними про вилучення у нього мобільного телефону і каблучки ОСОБА_6., даними про відтворення ним обстановки і обставин цих злочинів, а також даними про виявлення у ОСОБА_5. ушкоджень статевого органу та наявності на його одязі помади, якою користувалась потерпіла.   

 

          Згідно даних протоколу обшуку 19 лютого 2006 року по місцю проживання ОСОБА_5. було знайдено і вилучено мобільний телефон “Нокія 1100” і каблучку, які належали потерпілій ОСОБА_6(а.с.62, т.1)

 

           Як вбачається з даних судово-медичної експертизи, у ОСОБА_5. виявлено ушкодження у вигляді надриву вуздечки статевого члена, яке спричинено за умов її перерозтягнення, і можливо при введенні статевого члену в задньо-прохідний отвір у час вчинення інкримінованих йому злочинів( а.с.5, т.2). 

 

          Даними протоколу відтворення обстановки і обставин події стверджено, що ОСОБА_5. підтвердив свої показання про спосіб і знаряддя вбивства, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень та механізм заподіяння смерті ОСОБА_6, і його показання були належно перевірені в присутності захисника з участю судмедексперта ОСОБА_10., а одержані дані співпадають із даними протоколу огляду місця події та даними висновків судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6.

 

           Під час розслідування справи і її судового розгляду перевірялись версії ОСОБА_5., які він висував на свій захист, про застосування до нього недозволених методів слідства, і з цього питання органом досудового слідства та судом прийняті обґрунтовані рішення, законність яких сумнівів в колегії суддів не викликає(а.с.106-107 т.2).         

 

           Цим та іншим зазначеним у вироку доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_5. за ч.3 ст. 153, п.10 ч.2 ст. 115 і ч.1 ст. 185 КК України.

         

           Призначене ОСОБА_5. покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував, як ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, так і дані про особу засудженого і обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання. Вважати таке покарання м'яким, про що стверджує у касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4., немає підстав.                    

 

           Перевіривши доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_4 про те, що судом належно не перевірено причетності до інкримінованих засудженому злочинів і ОСОБА_7., колегія суддів вважає їх безпідставними.

 

            Відповідно до статей 275, 278 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудного і тільки в межах пред'явленого йому обвинувачення. Суд не вправі досліджувати обставини вчинення злочину іншою особою. Питання про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи  вправі поставити, заявивши відповідне клопотання, прокурор, потерпілий чи його представник.

 

           Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду справи таких клопотань заявлено не було.

 

           На думку колегії суддів підлягає скасуванню окрема ухвала суду, правильність якої оспорюють захисники ОСОБА_1. і

ОСОБА_2.                                    

           

            Виходячи зі змісту статей  271, 272 КПК України в разі невиконання розпорядження головуючого захисником головуючий робить йому попередження. При дальшому непідкоренні захисника розпорядженням головуючого розгляд справи за ухвалою суду може бути відкладено, а захисника замінено іншим.

 

           Відповідно до положень статті  61 КПК України за порушення порядку в судовому засіданні або за невиконання розпоряджень головуючого захисник може бути усунутий від участі у справі.

 

           Як видно із матеріалів справи, захисники ОСОБА_1. і ОСОБА_2. не були усунуті від участі у справі.

 

           У справі немає даних, що головуючий робив такі попередження захисникам ОСОБА_1. і ОСОБА_2. щодо порушення ними порядку під час судового засідання. 

 

           Дані про те, що судові засідання були відкладені у зв'язку із неявкою захисників ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у справі відсутні, а відмова захисників 10 липня 2006 року виступати в судових дебатах дійсно була викликана поважними причинами, зокрема, пожежею по місцю проживання захисника ОСОБА_2. і непідготовленістю захисника ОСОБА_1.

 

          Оскільки у матеріалах справи відсутні об'єктивні дані прояву захисниками ОСОБА_1. і ОСОБА_2. неповаги до суду, колегія суддів скасовує окрему ухвалу суду як безпідставну.        

 

           Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів              

 

 

у х в а л и л а:

 

касаційні скарги потерпілої ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1. і ОСОБА_2. на вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2006 року щодо ОСОБА_5 залишити без задовольнення, а цей вирок без зміни.

         Касаційні скарги захисників ОСОБА_1. і ОСОБА_2. на окрему ухвалу суду задовольнити.

        Окрему ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2006 року, якою інформовано голову Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про допущену адвокатами ОСОБА_1. і ОСОБА_2. неповагу до суду, скасувати.    

 

Судді:

 

 

Присяжнюк Т.І.                               Пошва Б.М.                                  Нікітін Ю.І.