Суддя першої інстанції - Смішлива Т.В.

                                                                                                                                                Суддя-доповідач: Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

  Іменем України

12 грудня 2008 року                                                                    справа № 22-а-15313/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Білак С.В.

                                   Сухарька М.Г.

ВСТАНОВИЛА:

                Постановою Луганського окружного адміністративного суду  від 08 вересня 2008 року у справі № 2-а-9069/08 задоволено позовні вимоги Алчевського міського центру зайнятості до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»,  внаслідок чого стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на користь Алчевського міського центру зайнятості витрати на навчання ОСОБА_1 у сумі 5393 грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Відкрите акціонерне  товариство «Алчевський металургійний комбінат» просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2007 року ОСОБА_1 було звільнено з ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату. До звільнення ОСОБА_1 працював ковалем ручного кування.

Наказом позивача від 05.04.2007р. ОСОБА_1 надано статус безробітного та за заявою ОСОБА_1 направлено на навчання за професією «електрогазозварник».

Після проходження навчання та отримання професії «електрогазозварник» ОСОБА_1 був працевлаштований електрогазозварником до ТОВ «Стальконструкція», що підтверджено корінцем направлення на працевлаштування та наказом № 33 від 29.10.2007 року.

З повідомлення ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» № 016/712 від 10.12.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 не підвищував кваліфікацію та не отримував суміжних професій протягом останніх двох років до часу звільнення з ВАТ «Алчевський металургійний комбінат».

Частиною 4 статті 26  Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що якщо  протягом  двох  років,  які   передують  вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

На перенавчання ОСОБА_1 позивачем були понесені  витрати в розмірі             5393 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та відповідачем не оспорюється.

Відповідач не надав доказів, що засвідчують підвищення ОСОБА_1 своєї кваліфікації чи одержання суміжної професії протягом  двох  років до часу звільнення.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду  першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення витрат на перенавчання ОСОБА_1 в розмірі 5393 грн. відповідають вимогам  ч.4 ст. 26  Закону України  «Про зайнятість населення».    Колегія суддів зазначає, що наведеною нормою обов'язок по відшкодуванню витрат на перенавчання не ставиться в залежність від наявності чи відсутності вини підприємства.

Доводи скаржника на неправильне застосування судом першої інстанції до спірних відносин приписів ч.4 ст.26 Закону України  «Про зайнятість населення», оскільки відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон 1533), що набув чинності з 01.01.2001р., тобто пізніше від Закону 803, встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать Закону 1533, колегією суддів не прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III встановлено, що законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тобто, Закон України «Про зайнятість населення» визначено як складову частину законодавства про страхування на випадок безробіття.

  За приписами ч.2 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами  соціальних  послуг  за  цим  Законом  та  Законом України «Про зайнятість населення» є, у тому числі, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у навчальних закладах державної служби зайнятості або на договірній основі в інших навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях. Таким чином, обов'язки роботодавця не обмежуються тільки їх переліком, наведеним у ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування на випадок безробіття».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»  на постанову Луганського окружного адміністративного суду  від 08 вересня 2008 року у справі № 2-а-9069/08 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду  від 08 вересня 2008 року у справі № 2-а-9069/08  залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 грудня  2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 16 грудня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                             Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                                 Білак С.В.

                                                                                                                     Сухарька М.Г.