ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 9104/31046/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Качмара В.Я., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на постанову Галицького районного суду м. Львова області від 05.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА :

02.08.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з 02.02.2011 року по день винесення постанови судом.

Оскаржуваною постановою Галицького районного суду м. Львова області від 05.10.2011 року позов задоволено частково, а саме зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної грошової допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 02.02.2011 року по 05.10.2011 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ".

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007-2008 рр.", якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, невиплата Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова 30% доплати до пенсії позивачу з врахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " є незаконною.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, має право на отримання 30% підвищення виплачуваної йому Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007-2008 рр.", якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Згідно пункту 7 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року, який набрав чинності 19 червня 2011 року зазначено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року № 745, яка набрала законної сили 23 липня 2011 року.

Вищенаведені нормативні акти на даний час є діючими і неконституційними не визнавались.

Отже, нарахування та виплата у 2011 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 23 липня 2011 року виплати, передбачені, зокрема, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 від 06.07.2011 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період починаючи з 02 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.4 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова - задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова області від 05.10.2011 року у справі № 2а-997/11 - скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02.02.2011 року по 22.07.2011 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар