У Х В А Л А 

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

             28 грудня 2006 року                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в складі:

                              Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я. М.,

 розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ј частину квартири та визначення порядку користування житлом за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

В липні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на ј частину  квартири та визначення порядку користування житлом, мотивуючи тим, що відповідачка, укладаючи договір купівлі-продажу квартири, не записала його як співвласника і чинить перешкоди в користуванні квартирою .

Рішенням Тернопільського міського суду від 20 лютого 2004 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на ј частину квартири, щодо визначення порядку користування квартирою відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2004 року рішення Тернопільського міського суду від 20 лютого 2004 року скасовано. В позовних вимогах ОСОБА_1. про визнання права власності на ј частину квартири відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

              Судді:                                                                                Левченко Є.Ф.

                                                                                                         Лихута Л.М.

                                                                                                         Романюк Я. М.