У Х В А Л А

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        25 грудня 2006 року                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в складі:

                              Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,

 розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння, розділ майна та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ј частку домоволодіння та його розділу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 9 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 9 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання права власності на домоволодіння, розділ майна та виселення, мотивуючи тим, що відповідач створює їй неможливі умови для проживання.

ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання права власності на ј частку домоволодіння та його розділу, мотивуючи тим, що він набув право власності на ј частку  домоволодіння.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 9 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 9 червня 2004 року, позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано право власності за ОСОБА_1. на 2/3 частку спільного майна, а за ОСОБА_2. на 1/3 частку спільного майна. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1. грошову компенсацію в різниці часток в розмірі 659 грн. 98 коп. Позов ОСОБА_2. задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2. право власності на ј частку домоволодіння.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

            Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 9 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 9 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

              Судді:                                                                              Левченко Є.Ф.

                                                                                                         Лихута Л.М.

                                                                                                         Охрімчук Л.І.