Єдиний унікальний номер 243/7368/13-ц Номер провадження 22-ц/775/11954/2013

17 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Слов»янського міськрайонного суду від 21 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернулась позивачка ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким їй було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, звертаючись до суду зі своїм позовом, посилалась на те, що ОСОБА_2 скоїла відносно неї адміністративне правопорушення, крім того, ОСОБА_2 звернулась до міліції із заявою про притягнення її до кримінальної відповідальності.

Однак судом першої інстанції було встановлено, що постанова про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності була скасована апеляційним судом, провадження у цій адміністративній справі було закрите через сплив строку для притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому, апеляційний суд не зробив однозначний висновок про протиправність дій відповідачки ОСОБА_2.

А що стосується звернення відповідачки до органів внутрішніх справ із заявою стосовно позивачки ОСОБА_1, ту суд першої інстанції послався на те, що кожна людина має право на звернення до міліції.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, оскільки вважає, що рішення є незаконним, таким, що не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що апеляційний суд закрив провадження у справі з нереабілітуючих підстав, тому не можна вважати, що вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення не доведена.

Суд першої інстанції також не врахував, що відповідачка неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами про притягнення її до кримінальної відповідальності за ст.383 КК України, при цьому, вона була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві заяви та повідомлення, тому її звернення слід розцінювати як поширення недостовірної інформації стосовно неї, а не як скористання своїм конституційним правом на звернення до органів внутрішніх справ.

Суд першої інстанції безпідставно не врахував пояснення свідків про її психо-емоційний стан у січні-лютому 2011 року та відхилив її клопотання про призначення судової експертизи.

Заслухавши пояснення апелянтки ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги, з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що 03 серпня 2010 року ОСОБА_2 у громадському місці грубо висловлювалась відносно неї, чим порушила громадський порядок, тому була притягнута до адміністративної відповідальності.

Дійсно, постановою судді Слов»янського міськрайонного суду від 18 серпня 2010 року було встановлено, що 03 серпня 2010 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_2 у громадському місці на вул. Комяхова у м. Слов»янську гучно висловлювалась брудною лайкою на адресу позивачки ОСОБА_1, чим порушила громадський порядок і скоїла адміністративне правопорушення. У зв»язку з цим ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу у дохід держави у сумі 100 грн. (а.с.7).

Однак постановою судді апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2010 року вказана постанова судді суду першої інстанції була скасована, провадження у справі - закрите на підставі ч.3 ст.38 КУпАП України, тобто через закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Відмовляючи позивачці у задоволенні її вимог, суд першої інстанції вказав, що, скасувавши постанову судді першої інстанції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд не зробив висновку про те, що ОСОБА_2 дійсно скоїла адміністративне правопорушення стосовно позивачки ОСОБА_1.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки постановою апеляційного суду від 15 вересня 2010 року навпаки було встановлено, що ОСОБА_2 скоїла адміністративне правопорушення відносно позивачки ОСОБА_1, а саме: 03 серпня 2010 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, знаходячись у громадському місці - біля будинку АДРЕСА_1, гучно висловлювалась на адресу ОСОБА_1 брудною лайкою, чим порушила громадський порядок.

Апеляційним судом також встановлено, що вина ОСОБА_2 доведена протоколом про адміністративне правопорушення від 17 серпня 2010 року, рапортом інспектора міліції, поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, протоколом медичного огляду, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.8).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що факт протиправної поведінки відповідачки ОСОБА_2 щодо позивачки ОСОБА_1 був встановлений судовими висновками у адміністративній справі, тому у відповідності до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України ці встановлені попередніми судами обставини доказуванню не підлягають.

Той факт, що адміністративне покарання ОСОБА_2, тобто притягнення її до адміністративного штрафу, було скасоване апеляційним судом та провадження в адміністративній справі закрите, не впливає на загальний правовий висновок суду щодо протиправної поведінки ОСОБА_2, оскільки адміністративне провадження у справі було закрите через сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності, а не з реабілітуючих підстав.

Згідно з п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Апеляційний суд вважає, що, оскільки протиправна поведінка відповідачки встановлена та доведена, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково та з урахуванням обставин справи, а також принципів розумності та справедливості стягнути з відповідачки на її користь 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд не може прийняти доводи позивачки про те, що внаслідок протиправної поведінки відповідачки ОСОБА_2 погіршився стан її здоров»я, вона потрапила до лікарні, змушена була лікуватись, оскільки позивачка не надала до суду ніяких доказів на підтвердження того факту, що погіршення стану здоров»я позивачки сталось саме через ті протиправні дії, які щодо неї вчинила ОСОБА_2, хоча ОСОБА_1 дійсно тривалий час і проходила лікування у лікарні за місцем проживання (а.с.34-41).

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь ОСОБА_1 також слід стягнути понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 34 грн. 41 коп.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на її користь 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати у розмірі 34 грн. 41 коп.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Слов»янського міськрайонного суду від 21 листопада 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 (одна тисяча) грн. у відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: