8.3.3
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/397/14
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Олейнік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 №0000092200, -
ВСТАНОВИВ:
23 січня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 №0000092200.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТК «Едельвейс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.02.2013 по 30.11.2013 по господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 За результатами перевірки складено акт №117/2200-НОМЕР_2 від 17.12.2013.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 №0000092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 76087,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38043,50 грн.
Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.
Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 №0000092200.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову та просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» зареєстровано Старобільською районною держаною адміністрацією Луганської області 01.04.2005 за № 1 377 123 0000 000117, перебуває на податковому обліку в Старобільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податків.
На підставі направлень від 03.12.2013 №113, 114, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» код за ЄДРПОУ 21809562 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.02.2013 по 30.11.2013 по господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_1). За результатами перевірки складено акт №117/2200-НОМЕР_2 від 17.12.2013 (а.с 22-29).
Висновками акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті фактичного нездійснення господарської операції (фактичного придбання товарів) за період лютий-березень 2013 року встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 76087,08 грн., в т.ч. за лютий 2013 року на 64886,08 грн., за лютий 2013 року на 11201 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 30.12.2013 винесено податкове повідомлення-рішення: №0000092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 76087,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38043,50 грн. (а.с.21).
З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_1, що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).
Згідно пункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках
Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2013 року та березень 2013 року (а.с.239-264).
Згідно вказаних декларацій з податку на додану вартість (додаток №5) за лютий 2013 року та березень 2013 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ФОП ОСОБА_1 за лютий 2013 року - 64886,08 грн., за березень 2013 року - 11201,00 грн.
Згідно реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за лютий та березень 2013 року позивачем до реєстрів включено податкові накладні, в яких визначені суми ПДВ по контрагенту ФОП ОСОБА_1 за лютий 2013 року у сумі 64886,08 грн., за березень 2013 року у сумі 11201,00 грн.
Під час розгляду справи позивачем було надано суду засвідчені копії первинних документів, які відповідають оригіналам, досліджених під час розгляду справи, є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за лютий 2013 року та березень 2013 року по контрагенту ФОП ОСОБА_1
У судовому засіданні встановлено, що між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Продавець) було укладено договір № 5 від 15 лютого 2013 року, предметом якого є те, що Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити дизпаливо (а.с.30).
На виконання умов договору № 5 від 15 лютого 2013 року, позивачем було отримано від ФОП ОСОБА_1 рахунки - фактури, податкові накладні № 5 від 15.02.2013, № 7 від 18.02.2013, № 8 від 19.02.2013, № 18 від 06.03.2013, № 15 від 28.02.2013, № 14 від 28.02.2013, № 16 від 01.02.2013 та видаткові накладні №5 від 15 лютого 2013 року, №7 від 18 лютого 2013 року, №8 від 19 лютого 2013 року, №14 від 28 лютого 2013 року, №15 від 28 лютого 2013 року, №16 від 01 березня 2013 року, №18 від 06 березня 2013 року (а.с. 33, 34, 37-39, 42-44, 46-48, 51-53, 56-58, 62, 63).
Повна сплата позивачем податку на додану вартість за отриманий товар підтверджена платіжними дорученнями №146 від 15 лютого 2013 року, №152 від 18 лютого 2013 року, №151 від 18 лютого 204 року, №157 від 19 лютого 2013 року, №215 від 01 березня 2013 року, №216 від 04 березня 2013 року, №238 від 12 березня 2013 року, №230 від 06 березня 2013 року (а.с. 31, 32, 36, 41, 50, 55, 60, 61,)
На підтвердження факту поставки товару по договору позивачем надано товарно-транспортні накладні від 15 лютого 2013 року, 18 лютого 2013 року, , 19 лютого 2013 року, 28 лютого 2013 року, 01 березня 2013 року, 06 березня 2013 року (а.с. 35, 40, 45, 49, 54, 59, 64, 65).
Також позивачем надано договір № 01/ТП від 04.01.2012, укладений між ТОВ «Торгова компанія Едельвейс» (Замовник) та ПП Гамаза (Виконавець), на підставі якого Виконавець здійснює доставку нафтопродуктів в пункт призначення згідно поданої заявки (а.с. 66-67). Як вбачається із змісту вищевказаних товарно-транспортних накладних від 15.02.2013, від 19.02.2013, від 28.02.2013 перевізником товару від ФОП ОСОБА_1 (пункт відправника - Старобільський район, с. Бутово) до ТОВ «ТК «Едельвейс» (пункт розвантаження - м. Старобільськ, пров. Артема, 6) є ПП Гамаза.
На підтвердження виконання договору перевезення між позивачем та ПП ОСОБА_2, підприємством надано наступні документи: рахунок № 2 від 28.02.2013, № 3 від 29.03.2013, акт приймання виконаних робіт від 28.02.2013, 29.03.2013, платіжні доручення (а.с. 145-151). Постачання товару за ТТН від 18.02.2013 здійснювалось особисто ФОП ОСОБА_1
На підтвердження факту наявності у ТОВ «ТК «Едельвейс» ємкості для зберігання паливо-мастильних матеріалів, позивачем надано договір оренди від 01.08.2005, укладеного між ПП Гамаза та ТОВ ТК «Едельвейс» та копії Х-звітів АЗС за лютий березень 2013 року (а.с. 139-140, 142-143).
Подальша реалізація придбаного позивачем товару ( дизельного палива) у ФОП ОСОБА_1 здійснювалася шляхом продажу ТОВ «ТК «Едельвейс» дизельного палива на ДЗ «Луганський національний університет ім.. Тараса Шевченка», СФГ «Альтаїр», ФОП ОСОБА_4 та СТОВ «Заайдарській» (а.с. 152-166).
Таким чином, наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку достовірно підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ФОП ОСОБА_1 у лютому 2013 року та березні 2013 року.
Посилання податкового органу на те, що ТТН були оформлені не належним чином, оскільки в них не вказано повне найменування пункту навантаження товару, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.
Згідно договору № 5 від 15.02.2013, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1, місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності зазначено: АДРЕСА_1. Згідно акту документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 27.06.2013 (а.с. 182-201) фактичне місцезнаходження вказаної особи є: АДРЕСА_2. Таким чином, вказаний у ТТН пункт навантаження фактично є місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 Не зазначення у ТТН у графі «пункт навантаження» також «АДРЕСА_2» не може бути підставою для спростовування факту перевезення товару від ФОП ОСОБА_1 до позивача, оскільки дані фактичні обставини достовірно підтверджені іншими документами бухгалтерського обліку, які вище зазначені судом.
Також суд вважає незмістовним посилання податкового органу на те, що ТТН були оформлені із порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Мінпалива та енергетики, Мінекономіки України, Мінтранспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 (далі Інструкція № 281/171/578/155), оскільки згідно вказаної інструкції товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) повинна оформлюватися за формою 1-ТТН (нафтопродукт), у той час, як позивачем були надані до перевірки ТТН за формою 1-ТН.
Дійсно, у судовому засіданні позивачем були надані ТТН, як підтверджують поставку товару від ФОП ОСОБА_1 та, які оформлені за формою 1-ТН. Але, в даному випадку, суд зазначає, що порядок оформлення та видачі ТТН при перевезенні будь-якого товару покладається саме на перевізника та не може ніяким чином впливати на суб'єкта господарювання, який в даних правовідносинах є отримувачем товару. Таким чином, надані ТТН не можуть бути підставою для ставлення під сумнів правильність визначення та формування позивачем податкового кредиту. Крім того, суд наголошує, що фактичне отримання позивачем товару від його контрагента підтверджена у судовому засіданні наданими позивачем документами бухгалтерського обліку.
Також суд не приймає і до уваги доводи відповідача про відсутність у позивача журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП, який передбачено Інструкцією № 281/171/578/155, оскільки відсутність або наявність вказаного журналу не є підставою на законодавчому рівні для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту по взаємовідносинам з його контрагентом.
Посилання податкового органу в акті перевірки на акт перевірки контрагента позивача та інші акти перевірки суб'єктів господарювання як одну із підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд вважає необґрунтованим, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.
Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставне рішення податкового органу.
Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
У судовому засіданні відповідачем не було доведено, а судом не було встановлено порушення вимог податкового законодавства з боку позивача, яке б позбавило його права на формування податкового кредиту.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.
З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за договором, укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_1 настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, податкові накладні видані у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому, у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Аналізуючи викладені обставини, враховуючи надану правову оцінку доказам, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині скасування податкове повідомлення - рішення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 30.12.2013 №0000092200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 76087,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38043,50 грн. є обґрунтованими, доведеними під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 №0000092200, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки статтею 86 ПК України чітко закріплено право податкового органу на прийняття податкового повідомлення - рішення за наслідками проведеної перевірки. Таким чином, відповідач приймаючи оскаржуване рішення за результатами перевірки, діяв у межах та у спосіб, передбачений діючим законодавством України.
Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Податковим кодексом України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 №0000092200 задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 30.12.2013 №0000092200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 76087,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38043,50 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Едельвейс» судові витрати в сумі 1753,92 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят три гривні 92 копійки).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 31 березня 2014 року.
Суддя Н.В. Кравцова