АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
судді-доповідача Сенченка І.М.,
суддів Руських К.Г., Дігтярь Н.В.,
при секретарі судового засідання Дерев'янка І.О.,
за участю: прокурора Заворотної О.В.,
засудженого ОСОБА_2 в режимі відеоконференції,
розглянула 27 березня 2014 року у відкритому судовому засіданні, в порядку дистанційного судового провадження, в м. Дніпропетровську матеріали подання ПВК 122 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 за апеляційною скаргою останнього на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року про відмову в задоволенні подання П'ятихатської виправної колонії № 122 УДПС України в Дніпропетровській області та спостережної комісії П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про умовно-дострокове звільнення засудженого
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, проживаючого до засудження в АДРЕСА_1
на невідбутий строк 07 місяців 19 днів.
Засудженим ОСОБА_2 принесена апеляційна скарга на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року, в якій останній просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою звільнити його від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що ухвала місцевого суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою в порушення вимог ст. 81 КК України, ст. 154 КВК України, а висновки викладені в ній не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому ОСОБА_2 зазначає, що місцевий суд не врахував його позитивні характеристики, а також те, що він мав останнє стягнення 14 лютого 2013 року, а 31 грудня 2013 року отримав заохочення. Також, апелянт звертає увагу на те, що відповідно п. 14 ст. 134 КВК України, не має стягнень.
Провадження № 11-кп/774/480/14 Головуючий в суді I інстанції Митошоп В.М.
Категорія ст. 81 КК України Суддя-доповідач Сенченко І.М.
Матеріали подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 свідчать про те, що ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні подання П'ятихатської виправної колонії № 122 УДПС України в Дніпропетровській області та спостережної комісії П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2, на підставі ст. 81 КК України, на невідбутий строк 07 місяців 19 днів.
Ухвалою суду першої інстанції в задоволенні подання було відмовлено, оскільки районний суд дослідивши матеріали за поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого та особової справи останнього, прийшов до висновку про те, що разове заохочення ОСОБА_2 не може свідчити про його виправлення.
Перед судом апеляційної інстанції в режимі дистанційного судового провадження ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, підтвердив доводи викладені в ній та просив задовольнити скаргу.
На думку прокурора апеляційна скарга ОСОБА_2 є безпідставною та задоволенню не підлягає, оскільки наявні матеріали підтверджують факт недоведеності виправлення останнього.
Вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження та їх доводи в судових дебатах, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами про умовно-дострокове звільнення, колегія суддів вважає, що принесена апеляція задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та незаконність постановленого судом першої інстанції рішення є безпідставними.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Апеляційним переглядом ухвали суду першої інстанції встановлено, що судове рішення, яке оскаржується, в повному обсязі відповідає вищенаведеним вимогам закону.
Як вбачається з постановленої ухвали, суд першої інстанції дослідивши довідку про заохочення та стягнення, відповідно якої ОСОБА_2 отримав одну подяку та чотири дисциплінарних стягнень, а також характеристики засудженого, прийшов до висновку про те, що разове заохочення не може свідчити про його виправлення.
При цьому, суд обґрунтовано послався на одну з характеристик відносно ОСОБА_2, яка вказує на той факт, що засуджений негативно проявив себе під час відбування покарання в усіх сферах, які стосуються життя у виправній колонії.
Крім того, на переконання колегії суддів, незважаючи на те, що на час розгляду подання дисциплінарні стягнення ОСОБА_2 були вже погашені, їх наявність підтверджує негативну характеристику засудженого, який раніше неодноразово був судимий, в тому числі і за крадіжки.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні подання, оскільки в конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого, а ухвала суду є такою, що відповідає характеру певного суспільного інтересу, визначеного КПК України, що превалює над принципом поваги до свободи засудженого ОСОБА_2.
На підставі наведеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення, а ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року, постановлену відносно ОСОБА_2, без змін.
Судді Апеляційного суду
Дніпропетровської області