Єдиний унікальний номер 341/3294/13-ц
Номер провадження 2/341/123/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2014 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - cудді - Максимчина Ю.Д.
секретаря -Стець Н.М.
з участю представника відповідача -ОСОБА_1.
представника третьої особи на стороні
позивача ПАТ "ДТЕК Західенерго" -Месеренко Л.С.
представника третьої особи на стороні
відповідача служби у справах дітей - Ковальчук І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галичі справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ВП "Бурштинська ТЕС" ПАТ "ДТЕК Західенерго" та служби у справах дітей Галицької РДА без самостійних вимог на стороні відповідача про виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_4 пред"явив позов до відповідача і просить виселити ОСОБА_5 із самоправно зайнятого житлового приміщення, кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав і суду показав, що спільним рішенням адміністрації і профкому ДТЕК Бурштинської ТЕС, 18 вересня 2013 року йому було надано під поселення кімнату АДРЕСА_1. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація Бурштинської ТЕС видала йому ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Комунальне підприємство "Житловик" відкрило особистий рахунок щодо оплати за житлове приміщення, уклали договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинковій території. Також, разом із сім"єю він здійснив реєстрацію за новим місцем проживання та 28 листопада 2013 року здійснив оплату за кімнату в гуртожитку. Однак, відповідач самовільно зайняла житлове приміщення в гуртожитку та проживає там без законних на те підстав та без будь-якого дозволу чи рішення власника житла. На неодноразове попередження про необхідність звільнення самовільно зайнятої кімнати відповідач не реагує. Просить суд виселити її із даної кімнати в гуртожитку, без надання іншого житлового приміщення.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позову не визнала. Її представник подав письмове заперечення із змісту якого вбачається, що мати відповідачки, ОСОБА_6 більше десяти років працювала на Бурштинській ТЕС маляром штукатуром. В гуртожитку, що знаходиться по вул. В.Стуса, який перебуває на балансі Бурштинської ТЕС, мати була зареєстрована ще з січня 1980 року. Вона туди вселилась на підставі ордера, оригінал якого теперішнє керівництво приховує. В даній кімнаті в гуртожитку остання проживала на законних підставах та була прописана в кімнаті АДРЕСА_1. На сьогоднішній день відповідачка немає будь-якого іншого житла в користуванні чи у власності, окрім кімнати в гуртожитку. Вона є інвалід першої групи та потребує постійного стороннього догляду. Просив в позові позивача відмовити.
Представник третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог ВП "Бурштинська ТЕС" ПАТ "ДТЕК Західенерго" позов позивача підтримала, просила його задовольнити на підставах викладених у даному позові.
Представник третьої особи на стороні відповідача служба у справах дітей в судовому засіданні позов позивача вважає необґрунтованим. При цьому представник суду показав, що відповідно до ст. 127 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації. Кімната за АДРЕСА_1 належала матері відповідачки, ОСОБА_6, яка працювала на Бурштинській ТЕС. Разом з нею проживала відповідачка та онучка, які здійснювали за нею догляд. Після її смерті, відповідачка разом з неповнолітньою дочкою залишились проживати в даній кімнаті.
Відповідно до ст. 125 ЖК УРСР без надання іншого житлового приміщення не може бути виселено членів сім"ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення. Також, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини просила в позові позивача відмовити.
Заслухавши доводи позивача ОСОБА_4, заперечення відповідача та її представника, представника третьої особи на стороні позивача та представника третьої особи на стороні відповідача, а також перевіривши матеріали справи суд вважає, що позовна заява обгрунтована і підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 18 вересня 2013 року позивачу ОСОБА_4 спільним рішенням адміністрації і профкому Турштинської ТЕС надано під поселення кімнату АДРЕСА_1, де він і зареєстрований.
З копії ордера на житлове приміщення серії А за № 264, виданого 20 вересня 20135 року ДТЕК Бурштинською ТЕС на ім'я ОСОБА_4 (а.с.9) вбачається, що ОСОБА_4 на сім'ю з трьох чоловік було виділено кімнату розміром 16,0 м.кв. по АДРЕСА_1.В ордері значаться: ОСОБА_4, ОСОБА_7 - дружина останнього та ОСОБА_8 - їхня дочка.
Позивач уклав з комунальним підприємством "Житловик" договір щодо оплати за житлове приміщення та про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, крім того в листопаді 2013 року провів оплату за кімнату в гуртожитку.
Однак, потрапити у свою кімнату в гуртожитку не зміг, так як відповідач самовільно зайняла дане житлове приміщення.
З акту комісії Бурштинського комунального підприємства "Житловик" від 13.05.2013 року (а.с. 13) вбачається, що в кімнаті АДРЕСА_1 самовільно поселилась ОСОБА_5
З листа-повідомлення про виселення від 02 грудня 2013 року вбачається, що голова профкому Бурштинської ТЕС просить в добровільному порядку на протязі п"яти днів виселитись із самовільно зайнятого приміщення.
Відповідно до ст. 65 Житлового кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. В даному випадку, згоди на вселення в спірну кімнату в гуртожитку відповідачу ОСОБА_5 не давали.
Відповідно до ст. 116 Житлового кодексу України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання іншого жилого приміщення. Виселення згідно ст. 109 Житлового кодексу України проводиться добровільно або в судовому порядку.
Самоправно зайнятим вважається приміщення, в якому мешкає особа без відповідного рішення про надання їй цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися в нього самовільно без будь-яких підстав або незважаючи на заборону про вселення. Виселення цих осіб пов'язано з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачу ніхто не надавав дозволу на вселення в кімнату у гуртожитку по АДРЕСА_1.
За наведених вище обставин і доказів суд приходить до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення.
На підставі ст. 116 Житлового кодексу України, керуючись ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України суд, -
в и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Виселити із самоправно зайнятого житлового приміщення кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_1, ОСОБА_5, без надання іншого житлового приміщення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю. Д. Максимчин