Справа № 357/14433/13-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я.

Провадження № 22-ц/780/1267/14 Доповідач у 2 інстанції Мельник

Категорія 45 20.03.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Сліпченка О.І., Сушко Л.П.

та секретаря Химинець Н.М.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини у зв'язку з оспорюванням батьківства,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року позивач звернувся із вказаним позовом та просив встановити, що він не є біологічним батьком дитини відповідачки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виключити запис про нього, як батька дитини з актового запису про її народження та зобов'язати виконавчий комітет Узинської міської ради внести зміни до цього актового запису.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 20.10.2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням суду від 24.09.2013 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дочку - ОСОБА_3, батьком якої у свідоцтві про народження записано його. Позивач вказує, що пізніше він випадково дізнався від відповідачки про те, що він не є біологічним батьком дитини, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог та, що він в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є її біологічним батьком і, як на доказ даної обставини, суд послався на покази свідків з боку відповідачки та на власне припущення того, що позивач мав знати, що вагітність у людини триває дев'ять місяців і те, що мама дитини могла завагітніти в кінці жовтня 2011 року та повинен був підрахувати тривалість вагітності відповідачки, враховуючи, що дитина народилася вчасно.

Однак колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно однією сімєю та почали вести спільне господарство з грудня 2011 року.

20.10.2012 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджуються копією свідоцтва про шлюб (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3, в свідоцтві про народження якої батьками записані позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2, на підставі письмової заяви про визнання батьківства від 27.07.2012 року, поданої ними до виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області (а.с.7).

З довідки Узинської районної лікарні вбачається, що відповідачка стала на облік по вагітності 28.11.2011 року в термін 4-5 тижнів і в індивідуальній карті вагітної, батьком дитини вказаний ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а в історії розвитку дитини її батьком вже вказаний позивач ОСОБА_1 (а.с.35).

Відповідно до ч.1 ст.126 СК походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст.136 СК особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Статтею 212 ЦПК встановлено, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення та, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Однак, в порушення вимог закону, суд першої інстанції не обґрунтував та не навів жодних мотивів чому, як на доказ того, що позивач на момент реєстрації себе батьком дитини знав, що він не є її біологічним батьком, взяв до уваги лише суперечливі покази свідків відповідачки та не взяв до уваги покази свідків з боку позивача, при цьому, судом не враховано, що свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є родичами відповідачки - батьком та тіткою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач на момент реєстрації себе батьком знав, що він не є біологічним батьком ОСОБА_3, у передбаченому ст.ст.10,60 ЦПК України, здобуто не було.

Але суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та, правильно встановивши фактичні обставини справи, помилково відмовив у задоволенні позову з підстав передбачених ч. 5 ст. 136 СК України і, в порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 136 СК України, ст.ст. 212-213 ЦПК України, ухвалив помилкове рішення.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення ос порених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідачка ОСОБА_2 категорично відмовляється від призначення судово - генетичної експертизи, визнає факт відсутності кровного споріднення позивача з її дочкою ОСОБА_3, наполягає, що батьком її дитини є не позивач, а інша конкретно зазначена нею особа, що на думку колегії суддів, з урахуванням положень ч.1 ст.61 ЦПК, є достатнім доказом відсутності кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині виключення з актового запису про народження ОСОБА_3 відомостей, що ОСОБА_1 являється її батьком.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції не може вважатися законним й обґрунтованим і підлягає скасуванню відповідно до ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2013 року скасувати та ухвали нове рішення про часткове задоволення позову.

Виключити з актового запису № 76 від 27.07.2012 року, вчиненого виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, відомості, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: