Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1025/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Орендовський В. А.

Спори, що виникають із сімейних правовідносин Доповідач Кодрул М. А.

УХВАЛА

Іменем України

01.04.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Кодрула М.А.

суддів: Кіселика С.А., Чорнобривець О.С.

за участю секретаря: Задирака Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

13 січня 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. На підтвердження позовних вимог вказала, що 16 липня 2009 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси, актовий запис № 774. Від шлюбу з відповідачем мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає є нею і знаходиться на її утримані. В даний час стосунки між ними припинено, проживають окремо. Добровільно відповідач не приймає участі в утриманні дитини, не бере участі у її вихованні.

Просила стягнути з відповідача на її користь на утримання сина аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду до досягнення сином повноліття, яке наступить ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2014 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення змінити, стягнувши з нього аліменти в розмірі 350 грн. щомісячно.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

За правилами ст. ст.180, 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається і це судом установлено, що з 16 липня 2009 року ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси, актовий запис №774. Сторони від шлюбу мають дитину -ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка ОСОБА_2 мешкає з сином окремо, дитина знаходиться на її утримані, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Коробчинської сільської ради Новомиргородського району № 662 від 13 грудня 2013 року. Відповідач у добровільному порядку не приймає належної участі в утриманні дитини.

Задовольняючи позов і стягуючи з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісяця, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, який знаходиться на утриманні позивачки. При цьому суд врахував матеріальне становище відповідача та те, що він має нерегулярний, мінливий дохід, є працездатною особою і не сплачує аліментів за іншими судовими рішеннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та встановленими обставинами у ній, судом правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють правовідносини, які склалися між сторонами.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що на утриманні відповідача перебувають батьки, які є непрацездатними, оскільки є інвалідами, не спростовують правильного по суті і справедливого рішення. Відповідач не надав переконливих доказів, які б підтверджували його неспроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, а обставини, на які посилався, не можуть бути достатньою підставою для зменшення цього розміру. Зокрема відповідач не надав суду доказів того, що він частково утримує своїх батьків, так як не підтвердив свої заперечення та пояснення відповідними документами про розмір пенсії батьків та про розмір отримуваної доплати в зв"язку з трудовим каліцтвом.

З огляду на викладене відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги і зміни в порядку ст. 309 ЦПК України оскаржуваного рішення суду першої інстанції, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді: