Провадження № 22ц/790/2010/13 Головуючий 1 інст. - Дідовець В.А.

Справа № 2-489/11 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: спадкові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В.,

Кружиліної О.А,

при секретарі - Кузьменко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом та стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від спадщини за законом,

встановила:

07.07.2010 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування на |1/4 частину квартири за заповітом після смерті матері, в якому зазначила , що спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності її матері - ОСОБА_4 та рідному братові - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати позивача ОСОБА_4 померла. Єдиними спадкоємцями матері були її діти - вона та рідний брат ОСОБА_5.

На підставі ст. 548 ЦК України, в ред. 1963 р., діючого на час виникнення правовідносин вона та брат прийняли спадок, розділили предмети домашнього ужитку, вступили в управління майном, але до нотаріальної контори не звертались, спору між ними не виникало, вирішили оформляти спадщину пізніше.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року брат раптово помер, після його поховання позивачка через біль втрати потрапила на тривалий строк до лікарні.

На цей час дійти згоди з дружиною брата, відповідачкою за позовом, та оформити своє право на частину квартири після смерті матері не може за відсутності документів на квартиру.

Крім відсутності документів на квартиру, у її особових документах - свідоцтво про її народження прізвище матері , записано дошлюбне, як Волтакова, що було додаткової шкодою для оформлення її спадкового права в нотаріальній конторі.

В подальшому позивачка уточнила та доповнила позовні вимоги та просила визнати частково недійсним свідоцтво про спадщину на ім*я ОСОБА_2, визнати за позивачем право спадщину на 14 частину квартири у порядку спадкування за законом, стягнути з ОСОБА_2, як єдиної спадкоємиці після померлого брата, 360.104 гривень боргу за розписками на її користь.

Відповідач в свою чергу подав зустрічний позов, в якому просив усунути ОСОБА_3 від спадщини законом від ОСОБА_4 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свій позов тим, що у 2009 року вона прийняла спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_5 предметом спадщини була квартира АДРЕСА_1. Мати її чоловіка ОСОБА_4 вона доглядала і поховала особисто. Після смерті ОСОБА_4 у неї залишився син ОСОБА_5, який мешкав у зазначеній кватирі, та донька ОСОБА_3, місцезнаходження якої їм не було відомо. Зазначає, що ОСОБА_3 на 2001 р. вже 10 років проживала у Німеченні та не допомагала доглядати за матір*ю. Тобто ЩО. не виконувала свої обов'язки по утримання матері, яку вона залишила на забезпечення брата - ОСОБА_2 просила усунути її від спадщини.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підримала у повному обсязі просила визнати за позивачкоюправо власності на 14 частину квартири у порядку спадкування за законом як спадкоємиці першої черги після смерті матері , стягнути на користь ОСОБА_3 суму грошей грн. , надала пояснення відповідно до обставин, викладених в позовних заявах, а саме батьками ОСОБА_3 були ОСОБА_7 та ОСОБА_4, вона мала молодшого брата ОСОБА_5, мешкали усі разом у спірній квартир заміжжя у 1974 році. Проти задоволення зустрічної позовної заяви представник позивача заперечував просив у його задоволенні відмовити.

Представник позивача пояснила, що після смерті матері ОСОБА_3 приїхала до міста місяць, мешкала у квартирі у кімнаті матері разом з родичкою, надала брату кошти на влаштування пам'ятника на могилі матері, квитанцію про сплату цієї послуги залишила у брата, щоб в контролювати виконання замовлення. Оскільки вона постійно працює за кордоном. Забрала собі які належали матері: фотографію батька, яка висіла на стіні у квартирі у кімнаті матері, сімейний фотоальбом, улюблену її книгу «Лікарські трави», старовинну ікону, золоті речі . Спадок матері прийняла, ніяких протиріч, заперечень з приводу успадкування з братом не виникало.

Брат не оформляв на себе частку спадку у квартирі після матері, бо знав волю матері успадкування частки сестрою.

Відповідачка ОСОБА_2 була також обізнана про успадкування нею майна матері.

Представник позивача заперечувала проти доводів відповідачки про сімейну нараду батьків ОСОБА_5 і ОСОБА_3 з приводу майна для дітей, бо бути цього не могло взагалі, ці обставини вигадані ОСОБА_2, бо батько помер у ІНФОРМАЦІЯ_2, коли їй та брату виповнилось 11 та 10 років.

Всі родичі, а саме брат, двоюрідна сестра, чоловік, мати чоловіка чули від матері побажання та заповіт, щоб як спадок - квартира повністю належала донці- ОСОБА_3, а ні ОСОБА_2 , бо ставлення невістки до ОСОБА_4 було неповажним, бачили як та складала власноруч договір дарування квартири на ім*я доньки.

Позивач вирішила надати до суду розписки брата та ставити питання у суді про стягнення, грошей після неправдивого ставлення ОСОБА_2 до її спадкових прав. Заперечувала проти позову відповідачки невизнання отриманих сім'єю брата грошей . Гроші ними отримувались, бо мати, брат та його сімя мала потребу у грошах, брат тяжко хворів, отримавши травму, потребував лікування.

Сума за розписками чоловіка відповідає частці спадку, який прийняла ОСОБА_2

Після раптової смерті брата ІНФОРМАЦІЯ_3 року позивач захворіла, кілька місяців знаходилась в лікарні.

Вважає, що оформити спадок самостійно відповідачка змогла тільки приховавши від нотаріуса існування неї, спадкоємця першої черги.

Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали в повному обсязі, свою зустрічну позовну заяву підтримали та просили задовольнити. Стосовно стягнення грошей представник відповідачадодатково послався на відсутність достовірних даних про дійсне отримання грошей ОСОБА_5 їх повернення.

У судовому засіданні ОСОБА_2 надала пояснення відповідно до зустрічного позову та заперечень де зазначила, що ОСОБА_3 повинна бути усунута від спадщини бо вона злісно не виконувала обов'язки за доглядом за похилою матір*ю, не спілкувалась а ні з сім*єю брата, матір*ю, не здійсняла моральну, матеріальну підтримку матері, брата, не надавала допомоги утримання квартири, спадщину не прийняла у встановленому законом порядку, багато років мешкає за межами України, де саме невідомо, також стверджувала, що майно батьками чоловіка між дітьми давно поділено, спірна квартира має належати її чоловікові, а ОСОБА_3 належало інше житло яким та розпорядилась.

ОСОБА_2 зазначала, що приймала спадок відкрито, що ОСОБА_3 не зазіхала на спадщину, про грошові розписки чоловіка їй нічого відомо не було ,її ніхто не повідомляв про отримані гроші та борги, у коштах вони не мали потреби, працювали та взагалі сплинули строки стягнення зазначених грошей.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 січня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь боргу у розмірі 360 104 грн. відмовлено.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від спадщини за законом -відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 січня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом - відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, оскільки факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті матері судом не встановлений, а висновок суду з приводу цього, суперечить наявним у справі доказам.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтями 10, 11, 57, 60, 179, 212, 213 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. ст. Відповідно до ч.І ст.529 Цивільного кодексу Української PCP від 18.07.1963р. в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Згідно ст.548 Цивільного кодексу Української PCP від 18.07.1963р. в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За положеннями ст.549 Цивільного кодексу Української PCP 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Задовольняючи позов в частині визначення за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_8

Але з цим висновком погодитися не можна оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглядом даної справи, встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Спірним спадковим майном є 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого НПО «Турбоатом» від 03.05.1995 року, р.№564 /а.с. 184/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Харківським міським відділом РАГС Серії НОМЕР_1 /а.с. 168/, у зв'язку з чим відкрито її спадщину.

Після смерті гр. ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року до Першої харківської державної нотаріальної контори за період з 2001року по 19.04.2012 року /дата надання відповіді на запит суду/ із заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась, згідно відповіді №1688/01-16 Першої харківської державної нотаріальної контори від 19.04.2012 року /а.с. 123/.

На день смерті спадкодавця ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зі спадкоємців першої черги разом з нею за адресою спірної квартири мешкав і був зареєстрований лише син - ОСОБА_5, що підтверджується Довідкою №162 від 10.01.2009 року Дільниці №58 КП «Жилкомсервіс» /а.с. 169/.

Таким чином, єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4, який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном є її син ОСОБА_5.

В ході розгляду справи встановлено, підтверджено показами свідків та не заперечувалось представником позивача, що ОСОБА_3 з 1990 року виїхала на постійне місце проживання до Німеччини.

Так, свідок сторони позивача за первісним позовом ОСОБА_8 свідчила,: «..В 1990 році, коли ОСОБА_3 поїхсна до Германії на роботу, я проживала в її квартирі спільно з її бабусею...» /Протокол допиту свідка від 23.01.2012 року /а.с. 113/

ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4 приїздила до м. Харкова через кілька років (після спливу встановленого строку на прийняття спадщини), тобто не може вважатися такою, що фактично прийняла спадщину.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Відділом РАЦС по м. Харкову №4 ХМУЮ Серії НОМЕР_2 / а.с. 167/.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла та отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом - ОСОБА_2, його дружина /спадкоємиця першої черги/

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом в частині визнання права власності на 1/4 частину спірної квартири за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті матері, суд виходив з обставини фактичного прийняття ОСОБА_3 спадщини, яка належним чином судовим розглядом не встановлена.

Жодним належним та допустимим доказом, наявним в матеріалах справи, обставина фактичного прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті матері ОСОБА_4 не підтверджується.

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона «На поховання тітки ОСОБА_4 не їздила, їздили батьки, з їх слів відомо, що на похованні тітки ОСОБА_4 її доньки ОСОБА_3 не було. З ОСОБА_3, коли вона вперше після смерті матері приїхала на Україну, що мало місце через кілька років, зустрічалась.»

Щодо показань свідка ОСОБА_9 то, як вбачається з протоколу судового засідання від 20 лютого 2.012 року Мар'їнського районного суду Донецької області, в якому виконано окреме доручення Червонозаводського районного суду м. Харкова, свідка не було приведено до присяги. / а.с.109/

Матеріали справи не містять підписаного тексту присяги та розписки про попередження про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, що є грубим порушенням приписів ч.ч. 5, 6 ст.180 ЦПК України.

У зв'язку з чим, даний доказ не може бути визнаний судом допустимим, бо одержаний з порушенням порядку, встановленого законом /ст.58 ЦПК України/.

По суті показів свідка ОСОБА_9 слід зауважити, що він не обізнаний з обставинами прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4

На похоронахОСОБА_4 не був. Однак, стверджує, що ОСОБА_3 на похоронах матері була. Дані покази суперечать не тільки матеріалам справи, а й самому твердженню Позивачки, що вона на похорони матері не приїжджала ^

Допущені суперечності ставлять під сумнів правдивість показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

І саме такі суперечливі покази двох свідків, що також суперечать наявним матеріалам цивільної справи, суд першої інстанції поклав в основу оскаржуваного рішення та визнав беззаперечним факт прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3, яка з 1990 року проживає в Німеччині, на похорони не приїздила й взагалі в м. Харкові появилась через кілька років після її смерті.

Разом з тим, суд безпідставно не узяв до уваги покази свідків сторони відповідача (ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.), які узгоджуються з матеріалами справи, що ОСОБА_3 виїхала з України до Німеччини на початку 90-х років, на похованні матері не була, ОСОБА_4 хоронила - ОСОБА_2, її невістка, бо в той час її чоловік проходив лікування після черепно-мозкової травми. Дане підтверджується Посвідченням ДСКП «Ритуал» №9922 від 23.01.2001 року/а.с.25/.

Таким чином, позивачем не доведено обставини фактичного прийняття ОСОБА_3 спадщини у вигляді майна після смерті матері ОСОБА_4, що в свою чергу виключає підстави до задоволення позову в частині визнання права власності на частину квартири за нею в порядку спадкування за законом.

Як підтверджено матеріалами справи спадкова справа після ОСОБА_4 не заводилась, а єдиним спадкоємцем першої черги, що вступив управління спадковим майном (1/2 частиною спірної квартири) був син спадкодавиці - ОСОБА_5

За таких обставин рішення суду в частині задоволення позову про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 316, 317, 39, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 січня 2013 року змінити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом відмовити у повному обсязі.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: