Провадження № 22ц/790/2731/14 Головуючий 1 інст. - Іванісова Л.О.

Справа №642/1258/14-ц Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: аліменти

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В.,

Кружиліної О.А.,

при секретарі - Кузьменко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 25 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,

встановила:

12.12.2014 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, посилаючись на те, що 14.10.1998 року шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано, від зазначеного шлюбу вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач сплачував аліменти на утримання неповнолітнього сина до досягнення дитиною повноліття, але зараз допомоги дитині не надає.

На теперішній час ОСОБА_4 є студентом Харківського автотранспортного технікуму ім. С. Орджонікідзе, тому він потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки офіційно працює та є платоспроможнім, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини в розмірі 800 грн. 00 коп. щомісячно до досягнення дитиною 23 років.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні доводам позовної заяви.

Відповідач в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що він отримує заробітну плату приблизно 1350 грн. на місяць, крім того постійно хворіє, тому змушений купувати собі ліки, позивачка працює приватним підприємцем, а тому має можливість забезпечувати повнолітню дитину, крім того, його син в технікумі отримує стипендію.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 25 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, про задоволення її позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд ухвалив рішення лише на поясненнях відповідача, які не підтверджені відповідними доказами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтями 10, 11, 57, 58, 60, 212, 213 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. ст. 181, 182, 184, 191, 198, 199 - 201 СК України, За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову суд вважав, що позов необґрунтований належними доказами, позиція позивачки є недоведеною, а тому не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги, а його батько ОСОБА_3 має можливість надати таку матеріальну допомогу, так як ОСОБА_4 навчається, отримує стипендію, проживає з матір'ю, яка працює приватним підприємцем, а відповідач хворіє та проходить певне лікування.

Але з цим висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 21.02.1996 року, виданого Ленінським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначений ОСОБА_3, матір'ю - ОСОБА_2.

м. Харків

Зі свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 14.10.1998 року, виданого Ленінським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

ОСОБА_4 є студентом третього курсу Харківського автотранспортного технікуму ім. С. Орджонікідзе, що підтверджується довідкою учбового закладу від 17.01.2014 року.

ОСОБА_4 зареєстрований та проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить відмітка в паспорті громадянина України ОСОБА_4

ОСОБА_4 за місцем навчання отримує стипендію в розмірі 550 грн.

Згідно виписки із історії хвороби КЗОЗ "Дергачівської центральної районної лікарні" ОСОБА_3 встановлений діагноз: стабільна стенокардія напруги II ф. кл.; атеросклеротичний кардіосклероз, атеросклероз аорти, коронарних судин, гіпертонічна хвороба II ст., у зв'язку з чим останній знаходився на лікуванні з 12.10.2013 року по 17.10.2013 року.

Відповідач сплачував аліменти на утримання неповнолітнього сина до досягнення дитиною повноліття, але зараз допомоги дитині не надає.

На теперішній час ОСОБА_4 є студентом Харківського автотранспортного технікуму ім. С. Орджонікідзе, тому він потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки офіційно працює та є платоспроможнім, у зв'язку з чим з урахуванням обставин вказаних в ст. 182 СК, судова колегія вважає, що відповідач може надавати матеріальну допомогу в розмірі 300 грн. щомісячно.

Висновок суду про те, що позивачем не доведено позов, є хибним, оскільки він суперечить наявним у справі доказам в їх сукупності та взаємозв'язку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 316, 317, 39, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 25 лютого 2014 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 300 гривень щомісячно, до досягнення дитиною 23 років з 12.02.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави - 121, 80 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: