Єдиний унікальний номер 0525/12104/12 Номер провадження 22-ц/775/12254/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 07 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про надання додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернулась відповідачка ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким буди задоволені позовні вимоги ОСОБА_2: суд визначив їй додатковий строк у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що лишилась після смерті її бабусі ОСОБА_4

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та її померла бабуся були співвласницями квартири АДРЕСА_1 - у рівних частках по ? частині квартири.

За життя бабусі позивачка фактично проживала у своїй ? частині квартири, користувалась, у тому числі, майном бабусі, протягом шести місяців після смерті спадкодавиці від спадщини у встановленому порядку не відмовилась.

Суд також установив, що позивачка має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому пропустила строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з поважних причин.

Крім того, між ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1, на ім»я якої померла лишила заповіт, була усна домовленість про відмову ОСОБА_1 від спадщини, внаслідок чого позивачка сплатила їй 2 000 доларів США за її частину спадкового майна.

За таких обставин суд першої інстанції визначив позивачці ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини, що лишилась після смерті її бабусі.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_2 у позові, оскільки вважає, що рішення є незаконним, таким, що не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивачки, не прийняв до уваги, що ОСОБА_2 не навела ніяких поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Крім того, суд зробив висновок про фактичне прийняття позивачкою спадщини, тоді як з 01 січня 2004 року факт прийняття спадщини судами вже не встановлюється.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні її вимог, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2012 року до суду першої інстанції з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини звернулась позивачка ОСОБА_2.

У своїй позовній заяві вона вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її бабуся ОСОБА_4, якій на праві власності належала ? частина квартири АДРЕСА_1 (а.с.42).

Право власності померлої на ? частину цієї квартири підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.10).

Власницею другої половини вказаної квартири є позивачка ОСОБА_2, яка успадкувала вказану частину нерухомості після смерті свого батька (а.с.11, 8).

За життя померла ОСОБА_4 лишила заповіт, який був 12 грудня 1997 року нотаріально посвідчений, та вказала, що усе належне їй на день смерті майно вона заповідає своїй донці ОСОБА_1 (а.с.47).

Після смерті матері її донька ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину: 31 січня 2011 року подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с.55, 56).

05 квітня 2012 року до нотаріальної контори із заявою звернулась також друга донька померлої - ОСОБА_3, яка вказала, що спадщину після смерті своєї матері не прийняла, до суду з позовом про визначення їй додаткового строку звертатись не буде (а.с.62).

24 жовтня 2013 року ОСОБА_1 одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну ? частину спадкової квартири та 24 жовтня 2013 року зареєструвала своє право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

З повідомлення державного нотаріуса - лист № 441/02-14 від 27 лютого 2013 року - вбачається, що позивачка ОСОБА_2 не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с.53).

У своїй позовній заяві та уточненій позовній заяві (а.с.89-90) ОСОБА_2 вказувала, що вона є спадкоємицею померлої бабусі за правом представлення, що вона фактично проживала у спірній спадковій квартирі, де їй належить ? частина, робила там поточні ремонти, самостійно оплачувала квартирну плату та комунальні послуги.

Крім того, між нею та її тітками, відповідачками у справі, після смерті її батька була досягнута домовленість про те, що вона не буде претендувати на усе спадкове майно, яке міг би успадкувати її батько після смерті бабусі, за умови, що їй лишається спірна квартира.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, установив, що на утриманні позивачки знаходиться малолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на диспансерному обліку, тому визнав поважною причину пропуску позивачкою строку на прийняття спадщини.

Суд також установив, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існувала усна домовленість про те, що позивачка сплатить своїй тітці вартість спадкової частини квартири, а та не буде претендувати на спадщину. На виконання умов цієї домовленості ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 2 000 доларів США.

Однак з такими висновками та доводами суду погодитись не можна.

У відповідності до вимог ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщин з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вказано у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» поважними є причини, пов»язані з об»єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення ним дій, пов»язаних з прийняттям спадщини.

Такими причинами можуть бути, зокрема, довгостроковий виїзд за межі країни, хвороба, якісь довготривалі стихійні явища тощо, тобто умови, які не залежать від волі та бажання особи.

Натомість визнання судом першої інстанції поважності причини пропуску ОСОБА_2 встановленого законом строку для прийняття спадщини через перебування у неї на утриманні малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1, не відповідає вимогам закону, оскільки наведена судом причина не може вважатись поважною у тих правовідносинах, що виникли.

Апеляційний суд також не може прийняти висновок суду першої інстанції про наявність якоїсь усної домовленості між сторонами щодо розподілу спадкового майна як ще однієї поважної причини пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки діючим цивільним законодавством таке теж не передбачено.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 слід задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати як таке, що ухвалене з порушенням вимог матеріального закону, та ухвалити нове, яким відмовити позивачці ОСОБА_2 у задоволенні її вимог через відсутність у неї поважних причин для надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 07 червня 2013 року скасувати.

ОСОБА_2 у позові про надання додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: